У Києві знову крутиться одне й те саме запитання: хто стане новим послом України у США. Посада надто важлива, щоб закрити її формальним кадровим рішенням, тому навколо можливого призначення вже зібралася ціла низка прізвищ. Серед тих, кого зараз називають найчастіше, — колишній глава МЗС Дмитро Кулеба та заступник керівника Офісу президента Павло Паліса.
І тут інтрига справді є. Кулеба — людина з величезним дипломатичним багажем і давно знайомим для Вашингтона обличчям. Паліса — військовий, який говорить мовою фронту, добре знає потреби армії та вже встиг запам’ятатися Дональду Трампу. Саме його американський президент свого часу назвав своїм «улюбленим солдатом» в Україні.
Остаточного рішення поки немає. Але сам набір кандидатів показує: Київ шукає не просто посла з правильним набором дипломатичних навичок, а людину, яка зможе буквально жити у вашингтонському політичному ритмі — від зустрічей у Білому домі до ефірів на американському телебаченні.
Кулеба знає Вашингтон, Паліса — добре знайомий Трампу
Кандидатура Дмитра Кулеби виглядає найбільш зрозумілою з точки зору класичної дипломатії. Він роками працював із західними партнерами, очолював Міністерство закордонних справ і під час повномасштабної війни став одним із найбільш впізнаваних українських політиків за кордоном.
Для нього Вашингтон — точно не незнайома територія. Кулеба не раз зустрічався з американськими чиновниками, працював із Держдепартаментом, Конгресом і великими медіа. Йому не доведеться довго входити в курс справ або заново вибудовувати базові контакти.
З Павлом Палісою історія набагато цікавіша. Він не кар’єрний дипломат, а військовий. Бригадний генерал, який командував 93-ю окремою механізованою бригадою «Холодний Яр», а згодом перейшов працювати в Офіс президента. Там його зона відповідальності напряму пов’язана з обороною та ситуацією на фронті.
І саме військовий бекграунд може зіграти йому на руку у Вашингтоні. Коли розмова заходить про зброю, боєприпаси, темпи постачання або реальні потреби українських військових, Палісі не треба переказувати чужі доповіді — він сам добре розуміє, як усе це виглядає на практиці.
До того ж є момент, який у дипломатії іноді важить не менше за офіційні регалії. Дональд Трамп знає Палісу особисто і вже публічно виділяв його серед українських військових. У Вашингтоні такі речі помічають.
Посол у США — це давно не тільки про дипломатичні прийоми
Посада українського посла у Вашингтоні зараз нагадує роботу одразу на кількох фронтах. Тут недостатньо просто регулярно зустрічатися з чиновниками й видавати акуратні заяви після переговорів.
Потрібно встигати говорити з Білим домом, працювати із сенаторами та конгресменами, виходити в ефіри американських телеканалів, пояснювати позицію України експертам і при цьому не випадати з інформаційного поля навіть тоді, коли увага США переключається на власні внутрішні теми.
Майбутньому послу доведеться тримати на контролі одразу кілька напрямків:
- військова допомога та постачання озброєння;
- санкції проти Росії;
- фінансова підтримка України;
- контакти з республіканцями та демократами;
- робота з американським бізнесом, аналітичними центрами й українською діаспорою.
І все це — у період, коли тема України в американській політиці постійно змінює градус. Сьогодні вона може бути в центрі дискусій, а завтра поступитися місцем виборам, міграції, економіці чи внутрішнім конфліктам у Конгресі.
У Зеленського вже говорили, що кандидатура фактично є
Історія з новим послом тягнеться вже не перший тиждень. У медіа встигли з’явитися різні прізвища, частина кандидатів відпала після нових кадрових призначень, а частина досі залишається у списку можливих претендентів.
Володимир Зеленський раніше давав зрозуміти, що кандидатуру вже підібрали. При цьому президент окремо наголошував на важливій деталі: новий посол має активно працювати не тільки з адміністрацією США.
Фактично йдеться про людину, яка повинна бути всюди. Вранці — зустріч із конгресменами, вдень — розмова з аналітиками, увечері — включення на телеканалі. А паралельно ще десятки непублічних контактів, де й вирішується значна частина питань.
Це особливо важливо напередодні проміжних виборів до Конгресу США у листопаді 2026 року. Американська політика ставатиме дедалі нервовішою, а будь-яке рішення щодо України легко може опинитися всередині передвиборчих суперечок.
Саме тому Києву потрібна людина, яка не загубиться в цьому шумі й зможе тримати українську тему на столі навіть тоді, коли у Вашингтоні буде десяток інших пріоритетів.
Рішення ще не оголосили, але вибір уже звузився
Ні Дмитро Кулеба, ні Павло Паліса поки офіційно не призначені. Їхні імена фігурують у повідомленнях медіа як можливі варіанти, але фінальне рішення має оголосити українська влада.
У Кулеби є те, що важко швидко напрацювати, — роки дипломатичного досвіду, контакти й розуміння американської політичної системи. У Паліси — інший козир: військовий авторитет, актуальний досвід війни та вже сформований персональний контакт із Трампом.
Тож вибір тут не між «сильним» і «слабким» кандидатом. Радше між двома різними моделями представництва України у США. Одна спирається на класичну дипломатію й політичні зв’язки, інша — на військову конкретику та прямий стиль комунікації.
Поки Банкова не назвала прізвище офіційно, ця кадрова історія залишається відкритою. Але зрозуміло одне: новому послу доведеться одразу заходити в дуже швидку гру, де на довге «входження в посаду» часу просто не буде.
