Kyiv.News
Київ завжди був не лише столицею України, а й символом незламності та прагнення до свободи. Саме цим темам було присвячено онлайн-дискусію між кроскультурною дослідницею Мариною Стародубською та відомим істориком Володимиром Вʼятровичем, яка розглядала вплив національно-визвольного руху на формування українського менталітету.
—
Як Київ зумів вистояти у 2022 році?
Столиця показала свій унікальний «ірраціональний X-фактор» — готовність боротися всупереч найпохмурішим прогнозам, що було характерним для учасників визвольних змагань ХХ століття.
Що об’єднує київські майдани з Українською повстанською армією?
– Високий рівень самоорганізації.
– Вміння активно протистояти існуючій системі влади.
– Створення альтернативних структур керівництва — від повстанських загонів до майданівських формувань на кшталт «Січі».
Які основні ментальні риси киян сформувалися під впливом визвольної боротьби?
– Незалежність духу та волелюбність.
– Скептицизм щодо центральної влади.
– Прагнення до самовираження.
– Готовність боротися навіть без гарантій особистого успіху.
—
Київ 2022: історія, що повторюється
24 лютого 2022 року західні експерти давали столиці кілька днів до падіння, адже військова перевага російських сил була очевидною, а їх наміри — беззаперечними. Проте Київ вистояв, подолавши всі песимістичні прогнози.
«З точки зору логіки, ймовірність падіння була дуже високою. Однак спрацював наш ірраціональний X-фактор — готовність українців стояти на своєму, боротися й змінювати ситуацію», — наголошує Володимир Вʼятрович, автор книги «Генерал Кук. Біографія покоління УПА».
Ця незламність столичних захисників — не випадковість, а логічне продовження традицій, закладених поколіннями борців за незалежність України. Віддані ідеї свободи люди передали нащадкам не лише мрію, а й практичні навички самоорганізації, здатність діяти без вказівок зверху і віру у перемогу навіть за надскладних обставин.
—
Історія опору та київські майдани
Київ щонайменше з початку ХХ століття був центром спротиву владі. Помаранчева революція 2004 року та Революція Гідності 2013–2014 років продемонстрували неперевершену мобілізаційну здатність містян і вміння створювати альтернативні структури самоврядування.
«Майдани — це приклад того, як суспільство, відторгаючи несправедливу систему, формує власні альтернативні інститути. Це справжня Січ — спільнота зі своїми правилами та ієрархіями», — підкреслює Володимир Вʼятрович.
Такий рівень самоорганізації склався не спонтанно, а був наслідком десятиліть визвольної боротьби, коли відсутність держави змушувала українців створювати підпільні організації та ефективні форми суспільного життя.
—
Картонковий Майдан: нова генерація киян
Навіть у розпал повномасштабного військового конфлікту молодь Києва підтвердила, що традиція громадянського спротиву жива і активно розвивається. Недавня акція протесту з використанням картонних плакатів засвідчила, що молоде покоління не потребує зовнішніх директив для організації та публічного висловлення свого незадоволення.
«Перебуваючи на Картонковому Майдані, я побачив велику енергію і потенціал молоді — вони знають, як швидко самоорганізовуватися», — ділиться своїми враженнями Володимир Вʼятрович.
За його словами, ця акція допомогла зберегти позитивний міжнародний імідж України як держави, здатної протистояти авторитаризму, навіть перебуваючи у стані війни. Для західних партнерів це послання про те, що Україна — це не лише військові сили, а й активне громадянське суспільство, особливо у столиці.
—
Ментальний код Києва
Дослідження свідчать, що характер столичних мешканців сформувався під впливом багатовікової боротьби за незалежність. Марина Стародубська наводить результати досліджень Інституту соціології НАН України:
– 91% українців ставлять свободу на перше місце серед цінностей.
– 57% відображають важливість відповідальності.
«Ця ціннісна ієрархія — відбиток історичного досвіду, бо країна завжди протистояла значно сильнішому ворогу, і свобода без обмежень стала ключовим паттерном», — пояснює дослідниця.
Для Києва це означає особливу роль у національному житті: столиця — це місце, де волелюбність проявляється найяскравіше, від студентських протестів до масштабних революцій.
—
Виклики для київської адміністрації
Воля до незалежності становить певний виклик для столичної влади. Традиційний рівень довіри киян до державних інституцій завжди був нижчим, ніж у цілому по країні. За даними соціологічної групи «Рейтинг», 79% українців переконані, що посадовці діють з мотивів особистої вигоди.
«Це чужі особи, які приходять до моєї землі з наміром зробити шкоду мені та моєму народу», — констатує Володимир Вʼятрович.
Після проведеної реформи децентралізації стан справ покращився на рівні районних рад Києва, де довіра до місцевої влади на 10% вища, ніж загалом до державних інституцій. Це свідчить: чим ближче влада до громадян, тим більша довіра до неї.
—
Уроки для майбутнього Києва
Візьмемо кілька ключових уроків із досвіду визвольної боротьби, які можуть стати основою для відновлення столиці після війни:
1. Самовираження важливіше за жорстку дисципліну.
«Дайте людям більше можливостей для прояву себе, створюючи гнучкі рамки — і вони працюватимуть ефективніше», — рекомендує історик.
2. Прозорість роботи влади.
Дослідження доводять: коли столичні інституції активно залучають громадян до діалогу і відкрито звітують про бюджет, рівень довіри зростає на 17%.
3. Посилення децентралізації.
Райони Києва потребують більшої автономії, що відповідає ментальним особливостям українців краще, ніж централізоване управління.
—
Важливість глибокого розуміння київської спадщини
Осягнення коренів київської незалежності дозволяє краще проектувати подальші стратегії розвитку міста. Історія знає багато спроб приборкати цю волю — від часів імперської Росії до режиму Януковича — які завжди закінчувалися поразкою. Натомість створення умов для самовираження та самоорганізації дає конкретний позитивний ефект.
«Наша історія — це історія оптимізму. Попри всі жертви вона закінчилася утворенням власної держави, яку ми захищаємо. Цей факт повинен надихати», — підсумовує Володимир Вʼятрович.
Київ у 2022 році підтвердив, що спадок визвольної боротьби — це не лише пам’ять про минуле, а й живий ресурс для формування майбутнього.
—
Джерело: Тверезо
