Цього літа очевидно, що Китай відмовляється від утримання позиції "нейтрального миротворця" у російсько-українському конфлікті і відкрито виявляє свої справжні пріоритети. Після символічного візиту президента КНР Сі Цзіньпіна на парад 9 травня до Москви вже в липні китайські ЗМІ опублікували заяву голови Міністерства закордонних справ Китаю Ван Ї, в якій він зазначив, що Пекін не бажає поразки Росії. Цю інформацію як джерело наводила гонконзька газета South China Morning Post, посилаючись на анонімні відомості.
Ван Ї повідомив головному дипломату Європейського Союзу, що Китай боїться, що у разі поразки Москви Сполучені Штати зосередять усі свої ресурси на Китаї. Офіційна позиція Китаю залишається незмінною — країна наполягає на нейтральності та підтримує ідею проведення переговорів, припинення вогню і встановлення миру. Проте ці висловлювання Ван Ї не були спростовані.
Згодом Сі Цзіньпін у зустрічі з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим підкреслив поглиблення «всеохопного партнерства та стратегічної взаємодії» між державами, передаючи «сердечні вітання» Володимиру Путіну. Всі ці події відбуваються на фоні постійних заяв України та західних країн про посилення військового партнерства між Москвою та Пекіном.
Серед останніх проявів підтримки — інформація української розвідки про прибуття до Росії 600 китайських військових, які вивчають досвід російських танкістів, артилеристів, інженерів та ППО у війні проти західної зброї ЗСУ. Раніше повідомлялося про постачання Китаєм верстатів, спеціальної хімії, пороху та деталей до російських військових заводів. У квітні президент України Володимир Зеленський навіть заявляв про передачу Китаєм російській стороні артилерійських систем, хоча конкретні деталі та обсяги залишаються невідомими.
Незважаючи на це, Пекін послідовно заперечує будь-яку пряму військову допомогу Кремлю, стверджуючи, що його головна мета — мирні переговори між Україною та Росією. Водночас, у «зливах» висловлювань Ван Ї міститься натяк: якби Китай справді надавав прямий військовий супровід Москві, війна б давно закінчилася, ймовірно, на користь не Києва.
Відвертість представників Китаю щодо небажання бачити поразку Росії відкриває три потенційні сценарії їхнього залучення у конфлікт:
- Ескалація військової підтримки Росії;
- Збереження статус-кво з дозованою допомогою;
- Згортання підтримки Москві.
Розглянемо кожен з них докладніше.
Ескалація
Михайло Самусь, директор New Geopolitics Research Network, пояснює: мотивація Китаю полягає у прагненні здобути глобальне лідерство, послабити роль Сполучених Штатів і підвищити власний прогрес. У цій геополітичній грі російсько-українська війна виступає лише як контекст, де Китай оцінює, послаблює чи зміцнює вона позиції США. Росія при цьому фактично використовується як військовий проксі.
За його словами, суттєве збільшення китайської військової підтримки Москві можливе лише в тому разі, якщо Пекін вважатиме це дієвим кроком у боротьбі з Вашингтоном. Відзначається, що Китай міг би масштабно допомагати Росії, якби бачив в цьому чітку вигоду, наприклад, у потенційному глобальному послабленні США.
З 2022 року небезпека масштабної прямої військової допомоги Китаєм російським військам розглядається як одна з головних загроз для України. Різноманітність китайського озброєння значно перевищує можливості Кремля щодо закупівель зброї у Ірану чи КНДР. Китайська оборонна промисловість здатна виробляти широкий спектр озброєнь, сумісних з радянськими та російськими зразками.
Серед прикладів:
- 152-мм причіпна гаубиця Type 66 є копією радянської Д-20, що й досі використовується Росією.
- 122-мм причіпна гаубиця Type 96 — ліцензійна версія радянської Д-30.
- 122-мм самохідна гаубиця Type 89 є китайським аналогом радянської САУ 2С1 "Гвоздика".
- Реактивна система залпового вогню Type 81 базується на конструкції БМ-21 "Град" і має ту саму кількість направляючих для 122-мм ракет.
Китайські збройні сили, чисельність яких сягає приблизно 2 мільйони, мають значні ресурси та можливості для швидкого виробництва боєприпасів. Відповідно, прямі масові поставки Китаєм новітніх озброєнь Росії, а тим більше участь китайських військових у бойових операціях (аналогічно тому, як це робить КНДР), здатні серйозно змінити баланс сил.
Павло Лакійчук, керівник програм безпеки Центру глобалістики "Стратегія XXI", зазначає, що пряме втручання китайців у війну посилило б позиції Москви, бо Народно-визвольна армія Китаю упродовж останніх десятиліть значно модернізувалася у сухопутних, морських та повітряних компонентах.
Однак, більшість експертів вважають більш імовірним, що у разі ескалації Китай діятиме не публічно, а приховано. Як приклад наводять досвід Ірано-іракської війни 1980-х, коли Китай офіційно займав нейтральну позицію, але неофіційно поставляв зброю Ірану через посередництво Північної Кореї. Дослідник Кеннет Тіммерман у ті часи описував цей канал як спосіб приховати прямі продажі зброї.
Лакійчук схиляється до того, що нинішня підтримка Росії через КНДР є реальністю, й економічна та військова допомога від Північної Кореї тісно пов’язана з китайською економікою і підтримується з Пекіна.
Повністю приховати пряме втручання Китаю в конфлікт навряд чи можливо, оскільки це стане помітним за логістикою, озброєнням і на полі бою. На думку китаєзнавця Олексія Чигадаєва з Лейпцизького університету, якщо Китай почне постачати таку ж кількість допомоги Росії, як це роблять США та ЄС для України, це буде неймовірним викликом, який неможливо замаскувати.
Збереження статус-кво
Однак поки що найімовірнішим є сценарій збереження поточного рівня обмеженої підтримки, що дозволяє Росії продовжувати ведення війни і повільно просуватися на фронті.
Михайло Самусь наголошує, що якби Пекін вважав вигідним військові поставки Москві у великих обсягах, це відбувалося б з початку широкомасштабного вторгнення. Але до цього часу Китай утримується від таких дій.
Цьому сприяє те, що Китай отримує вигоди від війни, залишаючись не залученим у конфлікт безпосередньо і не зазнаючи великих економічних втрат. Росія стає дедалі більш залежною від Китаю як постачальника дешевих ресурсів, а Пекін отримує додаткові інструменти впливу в глобальній політиці, особливо у протистоянні зі США та ЄС.
За словами Павла Лакійчука, Китай зацікавлений, щоб Росія не перевищувала його сил і в той же час зазнавала втрат у війні, адже для Пекіна вигідна “збережена сфера впливу” над Україною, а не повний крах Росії.
Ще один військовий експерт, колишній радник міністра оборони України Олексій Копитько, зазначає, що Китай наразі влаштовує поточний стан справ. Він нагадав про участь Сі Цзіньпіна у параді в Москві 9 травня та припускає, що найбільша відповідальність у визначенні подальшої долі війни зосереджена саме в Пекіні.
Згортання підтримки
Водночас існує й оптимістичний варіант, коли Китай може зменшити свою підтримку Росії.
Причини цього можуть бути двоїстими:
-
По-перше, це прагнення Китаю розвивати економічну співпрацю з Європейським Союзом, який має значення у період тарифної "турбулентності" та протистояння з адміністрацією Дональда Трампа. Європа для Китаю — один із найбільших перспективних ринків, де китайська сторона хоче не лише продавати товари, а й отримати доступ до передових технологій та інвестицій, зокрема у сфері електромобілів.
- По-друге, потенційне впровадження жорстких санкцій із США, що можуть стосуватися країн, які закуповують російську нафту і газ. Дональд Трамп анонсував ультиматум із "50 днями літа" для введення додаткових тарифів і санкцій. Це може створити серйозні економічні труднощі для Китаю, Індії, Бразилії, Туреччини та інших партнерів.
Відзначається, що Індія вже висловила готовність шукати альтернативні джерела нафти замість російської. Китай, який веде економічну боротьбу з США та має великий товарообіг зі Сполученими Штатами, буде зацікавлений уникнути серйозних втрат. На думку Михайла Самуся, за умови реального запровадження США повних тарифів Китай буде змушений послабити підтримку Росії.
Однак питання в тому, наскільки рішуче американський лідер втілить ці погрози. Враховуючи вплив таких кроків на світовий ринок нафти, інфляцію і власну економіку, багато експертів вважають, що Трамп не ризикне посилювати конфронтацію з економічно сильною країною заради інтересів України.
Прогноз на майбутнє
Поточний "вирішальний" етап російсько-української війни припадає на серпень 2025 року. У цей час президент Росії Володимир Путін планує продовжувати літній наступ, тоді як США, Китай разом із ЄС намагатимуться домовлятися для вирішення конфлікту.
Експерти радять стежити за розвитком подій у "трикутнику США-Китай-ЄС", оскільки від цього залежатиме подальша динаміка війни. Олексій Копитько вважає, що "репліка Ван Ї" може визначити критерії "непоразки" Росії, які будуть погоджені між впливовими гравцями і донесені Москві. У разі невдачі з розширення цих рамок Кремль змушений буде прийняти умови Пекіна. Китай отримає право як продовжувати війну, так і обміняти її припинення на певні політичні бонуси.
Павло Лакійчук припускає, що поточна тіньова підтримка Китаєм Росії триватиме доти, поки відносини між США і Китаєм не потеплішають. У разі покращення Пекін може відмовитися від Москви, якщо ж протистояння збережеться, Росія залишатиметься інструментом для демонстрації китайських амбіцій.
Публіцист Віталій Портников акцентує увагу на унікальній особистості Сі Цзіньпіна, який поєднує риси рішучості та економічної кмітливості, що робить його поведінку невизначеною та непередбачуваною.
Тим часом, британське видання The Times повідомило про ймовірну, хоча й непідтверджену, доленосну зустріч трьох лідерів: Сі Цзіньпіна, Володимира Путіна та Дональда Трампа у Пекіні на параді, присвяченому 80-й річниці завершення Другої світової війни. Примітно, що цей захід запланований саме на 3 вересня — дату, що символічно перегукується із згаданими подіями.
