З нагоди відзначення Дня незалежності України художниця Леся Хоменко надає нове, значиме прочитання одному з найінтенсивніших громадських просторів країни. Вона перетворила головний зал київського вокзалу Київ-Пасажирський на тимчасову студію, створивши масштабне полотно розміром 21 на 12 метрів. Ця робота відображає рух і дух нації, яка бореться за власне виживання.
Інсталяція, реалізована у партнерстві з Українськими залізницями, знаменує собою сміливе повернення художниці до громадського мистецтва та передує її майбутній персональній експозиції в PinchukArtCentre, що відкриється 28 серпня.
Хоменко зазначає, що Центральний залізничний вокзал у Києві є надзвичайно емоційним місцем для тих, чиє життя докорінно змінилося через повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Вона бачить тут численні сім’ї та поранених військових. Для неї самої це – місце переживань, що змушує іноді розплакатися при приїзді чи від’їзді з міста. Це робить її творчий процес у публічному просторі особливо складним.
Велична композиція зображує ескалатор, що піднімається вгору, який заповнений розмитими постатями воїнів, залізничників, медичних працівників та військових фотографів – усі вони є реальними людьми, залученими до фотозйомки для цього твору. Хоменко підкреслює, що їхній рух символізує:
– колективні зусилля,
– історію у динаміці,
– майже неможливість повністю зрозуміти момент, перебуваючи всередині нього.
Вона розповідає, що ефект руху об’єднує групу у єдине ціле, яке виглядає досить абстрактно, без чітких меж. Тема роботи – час та неможливість зафіксувати історичний момент ізсередини.
Полотно зустрічає пасажирів, що спускаються до залу із ескалаторів, де величезні люстри частково затемнюють їхній перший погляд, поступово відкриваючи повну картину. Це перетворює подорож — чи то щоденне пересування, чи більш тривале переміщення Україною — на миттєву хвилину задумів і рефлексії.
Художниця уявляє собі пасажирів, які щойно прибули до Києва та ступили на ескалатор і сподівається, що вони зможуть впізнати в зображених персонажах себе самих, подумавши: «Ого, це міг би бути я!»
Хоча відкриття роботи співпало з відзначенням Дня незалежності, сама Хоменко називає такий збіг «щасливою випадковістю», яка все ж надає особливого значення проєкту. Вона виконує особливе громадське замовлення, яке пов’язане з майбутньою персональною експозицією в PinchukArtCentre.
Хоменко ділиться, що мріяла про таку можливість тривалий час. Вона вважає інституційний простір безпечним для будь-яких художніх проявів, проте в публічному просторі мистецтво стикається з реальністю життя і стає частиною архітектури.
Артистичний директор PinchukArtCentre, Бйорн Гельдгоф, наголошує, що ця робота розширює творчість Хоменко за межі традиційної галереї, спираючись на багатий і водночас ідеологічно напружений досвід українського громадського мистецтва. За словами Гельдгофа, ця тимчасова інсталяція свідомо взаємодіє з цією традицією, одночасно відмовляючись від її ідеологічного минулого. Монументальна робота безпосередньо порушує контакт із широкою аудиторією, зображуючи абстрактне уявлення українського суспільства, що перебуває в постійному руху, захищаючись від зовнішніх загроз та відстоюючи свої фундаментальні демократичні цінності.
Впроваджуючи нову візуальну мову, навмисно позбавлену ідеологічного забарвлення, мистецтво Хоменко ставить у центр уваги саме людський досвід — сам акт живопису.
У виставковій площині майбутня персональна експозиція Хоменко під назвою «Без відстаней» охоплює весь спектр її творчої діяльності від 2006 року до сучасності. Серед представлених творів — роботи з серії «Великани і Макс в армії» та нова масштабна іммерсивна інсталяція під назвою «Битва в окопі».
Цей 30-метровий живопис у формі окопу запрошує відвідувачів пройти через інсталяцію, а потім піднятися на балкон, щоб подивитися на неї зверху — розмиваючи межу між спостерігачем і учасником.
Хоменко пояснює концепцію: ідея виникла з уявного театру, де глядачі спостерігають за виставою виключно з балкону. Спочатку люди проходитимуть через інсталяцію, а потім підніматимуться на балкон, щоб побачити роботу згори.
Для художниці сила мистецтва, особливо живопису, під час війни полягає у здібності провокувати мислення та поглиблювати емпатію. Вона підкреслює, що мистецтво надзвичайно важливе для підтримки та розвитку критичного мислення, уяви та концентрації уваги.
PinchukArtCentre, що є визначним центром сучасного мистецтва в Центральній і Східній Європі, продовжує підтримувати українські голоси через свої виставки, премії та партнерства, до яких належить і співпраця з Українськими залізницями. У цьому ключі Бйорн Гельдгоф зазначає, що Українські залізниці та PinchukArtCentre поділяють розуміння та переконання в критичній ролі мистецтва для підтримки здоров’я та самокритичності суспільства, яке перебуває під стресом.
Очільник Українських залізниць Олександр Перцовський додає: «Сьогодні через війну багато людей не мають можливості відвідувати виставки, музеї або вести насичене мистецьке життя. Саме тому ми прагнемо, щоб мистецтво приходило до них. Навіть якщо вони затримаються на вокзалі на мить і побачать мистецький твір, який змусить їх замислитися, зробити паузу, посміхнутися чи відчути радість, що українське сучасне мистецтво живе — це і є виконання нашої місії.»
Персональна виставка Лесі Хоменко відкриється у PinchukArtCentre в Києві 28 серпня 2025 року.
