Юрій Маркевич
Катерина Мостова, двічі вимушена переселенка, розповідає про свій творчий проєкт, що поєднує образи світу до війни і її жорстокої реальності: «У мене був великий архів світлин. Я взяла фото з мирного життя, вставила їх у рамки – і потрощила. А світлини з Бородянки, Бучі повісила в гарні рамки. Цим контрастом хотіла продемонструвати, як Росія руйнує українську дійсність».
Починаючи зі свого вимушеного виїзду у 2014 році з рідного Луганська спочатку до Києва, а згодом у зв’язку з повномасштабною війною – до Люксембургу, Катерина створила фотопроєкт Unveiled Ukraine. Цей проєкт розповідає про людей, які втратили свої домівки через російську агресію. Через світлини, текстові розповіді та інсталяції Катерина прагне донести світові правду про Україну та збитки, завдані війною. Виставка вже була представлена у низці європейських країн.
Її мистецтво стало своєрідним інструментом пам’яті, голосом переселенців і потужною контрпропагандою в серці Європи. Своїм досвідом та проєктами Катерина поділилася в інтерв’ю для проєкту Радіо Свобода «Ти як?».
«Мені стало огидно говорити російською»
Відсутність уявлення про можливість окупації рідного регіону шокувала Катерину. «Це здавалося нереальним. Я поїхала до Дніпра, й у мене був квиток назад через кілька днів. Проте коли настав час повертатися, почалися обстріли: зруйнували автовокзал, загинули перші люди. І всі почали евакуацію», – пригадує вона.
Катерина Мостова – фотографка, економістка та соціологиня, яка проживала в Луганську до початку російсько-української війни.
Наприкінці червня 2014 року вона була змушена покинути окуповане місто. У вересні того ж року повернулася до Луганська лише на три дні, щоб забрати автомобіль та зимовий одяг. Катерина описує вигляд міста після блокади і бойових дій як жахливий. «Мій знайомий запропонував мені відвідати Чорнобиль, але я відповіла: “Я вже була в Луганську”», – згадує вона. Спільна надія на швидке завершення конфлікту виявилася марною – війна триває й досі.
Згодом Катерина оселилася у Києві, де займалася фотографією. З початком повномасштабної війни вона почала волонтерити та перейти на спілкування виключно українською мовою. Вона пояснює: «Я долучилася до організації, яка готувала обіди для малозабезпечених, двічі на тиждень я готувала їжу для 50 осіб і розвозила її. Потім відвозила на лівий берег — до поліклініки, куди приходили пенсіонери та самотні люди».
У березні-квітні 2022 року після новин про окупацію Бучі та Ірпеня, смерті знайомих і незнайомих – Катерині стало огидно розмовляти російською: «Я почала спілкуватися українською. У мене досі багато русизмів, але це все одно краще, ніж говорити мовою, якою ґвалтують і катують полонених».
«Для маленького Люксембурга це значна кількість біженців»
У лютому 2023 року Катерина переїхала до Люксембургу, отримала статус тимчасового захисту й оселилася в гуртожитку для мігрантів. З її слів: «На скільки я знаю, тут зареєструвалося близько п’яти тисяч біженців. Для такого невеликого Люксембурга це значна цифра. В гуртожитках жили не лише українці, але й люди з Сирії, Еритреї, Ефіопії — дуже багато з різних країн».
Вартість оренди кімнати складає близько 800 євро. Для отримання депозиту необхідно мати робочий контракт. «Ти маєш працювати і показувати, що маєш дохід», – підкреслює вона.
За офіційними даними УВКБ ООН, у Люксембурзі знайшли прихисток понад п’ять тисяч українців, з яких на кінець квітня 2025 року залишалося 3 740 осіб.
Після переїзду Катерина відвідує тренінги для підприємців, а згодом зареєструвалася як фізична особа-підприємець (ФОП). Вона згадує: «Коли отримувала диплом фотографки в Україні, багато хто з мене сміявся й запитував: “А навіщо?”. Я хотіла мати фундаментальні знання й освіту з фотографії. Люксембург – перше місце, де мій диплом знадобився. Тут, щоб працювати фотографкою, потрібно підтвердити досвід або надати диплом. Я підтвердила свій диплом у Міністерстві вищої освіти та відкрила ФОП».
«Нам важливо зафіксувати ці події»
Від 2022 року Катерина документує історії мешканців сходу України та Криму, які втратили домівки через військові дії. Героями стали як знайомі переселенці, так і ті, хто звернувся на оголошення в соціальних мережах.
У межах проєкту було створено портрети 14 українців: журналістів, медиків, правозахисників, пенсіонерів. За словами autorки, через історії різних людей вона хотіла відобразити обличчя війни — зруйновані долі, спустошені міста та втрати, які зазнала країна.
Пізніше вона доповнила добірку життєписами про те, як змінилися долі цих людей після початку повномасштабного вторгнення. Так виникла ідея фотовиставки Unveiled Ukraine, яку підтримала місцева міська рада.
Про враження глядачів Катерина ділиться: «Мені було важливо показати історії звичайних людей, які чинять опір. Коли чуєш лише статистику, складно уявити за нею реальних людей. Коли ж бачиш фотографії, читаєш історію — це справді працює. На першій виставці було багато місцевих — вони підходили, плакали і казали: “Боже, ми не знали, через що ви проходите”».
Зараз Катерина створила YouTube-канал, щоб люди, які не дуже люблять читати, могли послухати ці історії.
У своїй роботі вона активно демонструє контраст між мирним життям і руйнуваннями війни: «У мене зберігся великий архів світлин із довоєнного часу. Я взяла фото з мирного життя, вставила їх у рамки і потрощила. А світлини, наприклад, з 2022 року — з Бородянки, Бучі — повісила у красиві рамки. Цей контраст показує, як Росія руйнує українську реальність. Багато людей кажуть: “Ми бачимо лише зруйновані будівлі, біженців, але нічого не знаємо про вашу країну”».
Станом на червень 2025 року виставку провели у Люксембурзі, Бельгії, Швеції, Данії та Фінляндії. Більшість показів відбувалися в державних інституціях, зокрема в Європарламенті. Оскільки збір коштів у таких установах заборонений, Катерина розміщує QR-коди з посиланнями на підтримку українських військових та організацій, таких як «Схід SOS», яка також допомагає евакуювати маломобільних людей.
Радіо Свобода нагадує, що серед внутрішньо переміщених осіб «невидимими» для держави залишаються люди з інвалідністю, пенсіонери з обмеженнями рухливості, сім’ї з дітьми, особи, які потребують стороннього догляду, а також громадяни без документів. Для них часто бракує місць у притулках і пансіонатах, їм складно довести право на фінансову допомогу, а інколи навіть підтвердити своє існування, зазначають правозахисники.
Катерина бачить своє майбутнє у Люксембурзі, однак планує через свої проєкти продовжувати інформувати світ про Україну і протидіяти російській дезінформації. Вона підкреслює: «Я усвідомила, що маю матеріали, якими треба ділитися. Деяких місць на моїх фото вже не існує — наприклад, ліс у Луганській області, де було багато рекреаційних зон. Я маю докази, що Луганськ не був проросійським: там проводили українські свята, працювали українські музеї. Це моя боротьба з російською пропагандою — моя контрпропаганда. Роботи ще дуже багато, навіть коли війна закінчиться. Нам ще треба пояснювати світу, хто такі українці і що таке Україна».
Додаткові дані:
1. 13 червня Рада Європейського Союзу одноголосно підтримала пропозицію продовжити тимчасовий захист для українських біженців до 4 березня 2027 року.
2. За даними УВКБ ООН, в країнах Європи перебуває понад п’ять мільйонів воєнних мігрантів з України.
