Реформа регіонального розвитку України: як будувати майбутнє на економічних кластерах
Програма роботи нового уряду у сполученні з річницею Дня Незалежності України відкриває унікальну можливість не лише підсумувати поточні здобутки, а й мазками формувати візію нашого майбутнього — навіть коли війна залишає свій туман на горизонті.
Чому важливо переглянути регіональний поділ України?
Зараз ми живемо на спадщині радянського економічного устрою, успадкованого від УРСР. Економіка нового типу так і не була створена, а сировинна компонента лише посилилась. Структура областей і районів нагадує військову організацію часів СРСР, де адміністративні одиниці точно відповідали мобілізаційним задачам централізованого контролю.
Цю систему створено без урахування основ ринкової економіки та ігнорування принципів децентралізації. Навпаки, приклад Польщі вражає: у 1999 році там реорганізували систему адміністративного поділу, скоротивши кількість воєводств із 49 до 16, що сприяло посиленню місцевого самоврядування й укріпленню регіональної економіки.
Як це працює в Україні?
Українська система відповідає поділу “область—район—об’єднана територіальна громада (ОТГ) / місто / село”. Об’єднані громади відкривають нові можливості для розвитку місцевої економіки, але масштабні економічні кластери поки не отримали достатньої підтримки, хоча саме вони можуть стати рушієм змін.
Інструменти для модернізації: кластери як двигун економіки
Перша хвиля реформи в Україні вже відбулась: кількість районів скоротили з 490 до 136, вдосконалили систему територіальних громад. Наступний крок — надати областям право створювати економічні кластери, які б концентрували управлінський потенціал, залучали інвестиції та розвивали місцеву економіку в унісон із територіально-економічними реаліями.
Це вимагатиме комплексного підходу, що поєднує методологію розміщення продуктивних сил з сучасним світ-системним аналізом. Умовно кажучи, Україна уже має основні “протокластери”: Львів на заході, Одесу на півдні, Дніпро та Харків на сході, Київ у центрі — всі вони формують єдиний простір розвитку.
Теорії «світ-системного аналізу» у дії
Застосування концепцій світ-системного аналізу Фернана Броделя та Іммануїла Валлерстайна дозволяє наочно уявити, що децентралізація має бути справжнім проривом у зміні моделі поведінки економіки. Важливо уникнути “квазіімперії” — коли вся влада і ресурси зосереджені в центрі, а периферія лише виконує роль постачальника податків без власного розвитку.
Ця модель вже була реалізована в Україні раніше і привела до серйозних негативних наслідків. Натомість майбутнє — за системою, де кластери в регіонах отримують свободу для розвитку й інновацій. Так роблять усі прогресивні країни — від Європи і США до Китаю.
Регіональні моделі розвитку: приклади і можливості
Центральний економічний район
Головний акцент тут — зміцнення логістики та транспортної інфраструктури, що дозволить пришвидшити транзит товарів у Європейський Союз і стимулювати розвиток технологічних кластерів, промислових зон і вільних економічних територій.
Основні завдання включають:
- Розвиток малого та середнього бізнесу;
- Посилення інноваційної активності;
- Розширення транспортної мережі для ефективного транспортування вантажів.
Донецько-Придніпровський промисловий сектор
Тут потрібен державний дирижизм і розумний протекціонізм — щоб відновити індустріалізацію регіону та підсилити видобувний сектор.
За цим сценарієм:
- Великий бізнес залишається локомотивом розвитку;
- Інвестиції активно заохочують через державно-приватні партнерства;
- Ефективність індустріальних підприємств має зростати завдяки підтримці держави.
Південний регіон: потенціал туризму і торгівлі
Сектор туризму і сфера послуг — тут найбільші перспективи. Важливо створювати вільні митні зони, портові термінали та сприяти кредитному стимулюванню малого й середнього бізнесу.
Модель, що нагадує Іспанію чи Туреччину, передбачає:
- Вільний митний простір і зони з особливими податковими умовами;
- Індустріальні парки та технологічні хаби;
- Управління економічною активністю кластерами компаній, а не чиновниками.
Підсумки: куди рухатися далі
Кластерний підхід відкриває перспективи для інноваційного руху, збільшення експорту, впровадження технологій і створення нових робочих місць, що критично для стабільності та процвітання країни.
Сучасні територіально-економічні райони, які вже сформувалися після незалежності, мають стати основою для кластерів:
- Донецький (Донецька, Луганська області);
- Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька області);
- Північно-Східний (Харківська, Сумська, Полтавська області);
- Центральний (Черкаська, Кіровоградська області);
- Північно-Західний (Волинська, Рівненська області);
- Подільський (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька області);
- Причорноморський (Миколаївська, Одеська, Херсонська області, Крим);
- Карпатський (Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька області);
- Столичний (Київська, Житомирська, Чернігівська області).
Підсилення місцевого самоврядування на базі ОТГ разом з політикою підтримки інвестицій на рівні кластерів створить міцну основу для економічного зростання. Законодавче закріплення кластерів допоможе координувати розвиток, вивільнить ресурс для саморегуляції і мінімізує надмірний вплив чиновництва.
Саме так можна досягти того, щоб не тільки якість доріг і лікарень залежала від місцевих громад, а й рівень життя людей змінювався на краще через власну ініціативу і підприємництво.
Центральна влада в такому випадку зосередиться на головних задачах — безпеці, обороні і соціальному захисті, не втручаючись надмірно в рентні схеми і корупційні практики.
