19 липня в Україні святкують День тренера. І це той рідкісний випадок, коли герой дня майже ніколи не потрапляє в кадр. Медаль вішають на спортсмена, мікрофон тримають перед спортсменом, а тренер у цей момент, найімовірніше, уже думає про наступне тренування — що виправити, кому дати перепочити, а кого трохи притиснути.
Свято зовсім не тільки про олімпійських наставників. Його з таким же правом відзначають тренери дитячих секцій, шкільні наставники, ті, хто веде аматорські групи по вихідних. Футбол, бокс, гімнастика, фристайл, синхронне плавання — список можна продовжувати довго, і в кожному з цих видів спорту є свій тренер, який щодня приходить на роботу заради чужого результату.
Звідки взялася дата
19 липня вибрали не навмання. Указ президента про свято з’явився у 2021 році, але сама дата відсилає до 19 липня 1996-го — дня, коли в Атланті стартували Олімпійські ігри, на яких Україна вперше вийшла окремою командою. Дебют вийшов гучний: 23 медалі, з них 9 золотих.
Тренери, про яких варто знати
Валерій Лобановський
Почнемо з того, що Лобановський взагалі не мав фізкультурної освіти. Він закінчив політех з дипломом інженера-теплоенергетика — і диплом захистив на “відмінно”, писав про газопостачання допоміжних цехів. Здавалося б, до футболу ніякого стосунку. А вийшло, що саме інженерний склад мислення й привів його до ідеї рахувати футбол як систему.
Разом з ученим Анатолієм Зеленцовим у “Динамо” відкрили окрему лабораторію, де прораховували індивідуальні навантаження футболістів — задовго до того, як data-driven підхід у спорті став модним словом. До речі, як гравець Лобановський був відомий тим, що вмів закручувати м’яч прямо з кутового просто у ворота — цей удар називали “сухий лист”.
Під його керівництвом “Динамо” двічі бралo Кубок володарів кубків (1975, 1986) і Суперкубок УЄФА в 1975-му. А іменем тренера сьогодні названо стадіон “Динамо” і проспект у Києві.
Олег Блохін
Ось цікавинка: Блохін дізнався, що виграв “Золотий м’яч” 1975 року, по телефонному дзвінку з редакції “Советского спорта” перед Новим роком — і спершу вирішив, що це передноворічний розіграш. Мобільних тоді не було, перевірити нема як, довелося просто повірити на слово. А сам приз йому вручили лише в березні 1977-го — більш ніж через рік після перемоги.
У голосуванні за “Золотий м’яч” він тоді випередив Франца Бекенбауера й Йогана Кройфа. Це були легенди світового рівня, а обійшов їх киянин.
Як тренер Блохін увійшов в історію тим, що в 2006-му довів збірну України до чвертьфіналу чемпіонату світу — досі найкращий результат країни на мундіалях. Пройшли групу, вибили Швейцарію в серії пенальті, вилетіли тільки від майбутніх чемпіонів — Італії.
Ірина Дерюгіна
Разом з Альбіною Дерюгіною побудувала київську школу художньої гімнастики, яка стала фабрикою чемпіонок — Тимошенко, Серебрянська, Безсонова, Різатдінова. І це не якийсь застарілий проєкт: у 2026 році Дерюгіну визнали найкращою тренеркою травня за роботу з Таїсією Онофрійчук — тобто школа й досі виробляє результат через десятиліття після заснування.
Анатолій Ломаченко
Батько Василя Ломаченка готував сина не тільки в рингу. У програму входили танці, командні ігри, вправи на реакцію й координацію — усе, що прокачує швидкість прийняття рішень. Ідея була в тому, що бокс вирішується не лише кулаками, а й головою за долі секунди до удару.
На чемпіонаті світу 2011 року збірна під його керівництвом узяла перше місце в медальному заліку. А ще Анатолій Ломаченко працював з Олександром Усиком — тобто прямо чи опосередковано доклався до двох найбільших імен українського боксу останніх років.
Енвер Аблаєв
Головний тренер збірної з лижної акробатики — виду спорту, де ціна помилки буквально фізична травма. Його вихованець Олександр Абраменко привіз Україні єдину медаль Олімпіади-2018 — і одразу золоту. Через чотири роки в Пекіні Абраменко взяв ще й срібло, ставши першим українцем, який брав олімпійські нагороди на двох зимових Іграх поспіль за часів незалежності.
Світлана Саїдова
Понад пів століття в спорті — цифра сама по собі вражає. У Токіо її команда взяла дві бронзи в артистичному плаванні (дует і група) — перші в історії України олімпійські медалі в цьому виді спорту взагалі. До речі, спортсменки виконують свою програму у воді практично без нормального дихання значну частину виступу — і саме над цим витривалим компонентом Саїдова працювала роками.
А ще є тисячі тих, кого не знають
Гучні імена — це верхівка. Основна маса тренерів працює в дитячих секціях, де немає ні медалей, ні камер, зате є перший страх дитини перед стартом і перший дорослий поза родиною, чия думка справді важлива. Ці люди:
- складають програми й слідкують за технікою;
- готують до стартів і допомагають відновитись після травм;
- розбирають суперників і власні помилки;
- тримають команду в моменти, коли все валиться;
- працюють у зв’язці з лікарями та психологами;
- вчать дисципліни й поваги до правил — задовго до перших медалей.
Медаль — це не єдиний показник
Тренер може роками працювати з людиною, яка ніколи не стане чемпіонкою — і це не провал. Якщо людина полюбила спорт, навчилась регулярно тренуватись і почувається краще — результат є, просто його не покажуть по телевізору. Хороший наставник узагалі не обіцяє блискавичного успіху: він поступово нарощує навантаження і ніколи не жене крізь небезпечний біль.
Що написати тренеру 19 липня
Найкраще працює не шаблонне “з професійним святом”, а конкретний спогад — як тренер допоміг подолати страх або повернутися після травми. Дитячому наставнику приємно почути, що його вихованець став упевненішим. І колишньому тренеру теж можна написати — люди пам’ятають, хто вклав у них сили, навіть через роки.
