Не претендуючи на абсолютну істину, хочу поділитися власним баченням основних етапів технологічної війни. Умовний поділ допоможе краще зрозуміти загальну картину та тенденції розвитку.
1. Перший етап передбачає керування дронами безпосередньо людьми на полі бою. Основними завданнями таких безпілотників є коригування артилерійського вогню та ведення розвідки. Перші удари виконуються шляхом скидів або застосування «камікадзе». Використовуються радіозв’язок, оптоволоконні лінії, а також точкові спроби наведення. Інтенсивно розвиваються різноманітні типи радіоелектронної боротьби (РЕБ) та радіоелектронної розвідки (РЕР). Дрони в основному виконують допоміжну функцію і застосовуються під конкретні завдання.
2. Другий етап характеризується підвищенням дистанції керування дронами, що досягає десятків кілометрів. Застосовуються різні канали зв’язку: радіозв’язок, оптоволокно, LTE, мережі Starlink, mesh-мережі тощо. Відпрацьовуються тактики протистояння дронів з іншими роботизованими платформами. Відбуваються масові і успішні спроби точкового наведення, а також перші кейси управління на великі відстані, до сотень кілометрів. Зі свого боку, масово застосовується придушення дронів засобами РЕБ та механічними методами з використанням сіткометів, дробовиків, інтерсепторів тощо. Активно розвиваються радари для виявлення зенітних дронів. Безпілотні платформи становлять дедалі більшу конкуренцію артилерії, танкам та іншим засобам ураження. Доля уражень, здійснених ударними дронами, швидко зростає.
3. Третій етап – дрони залишаються під керуванням оператора, але дистанція від пілота до дрона збільшується до сотень кілометрів. На безпосередній лінії бойового зіткнення (ЛБЗ) оператори керують безпілотниками мінімально або взагалі не працюють із ними. Транспортною функцією доставки дронів на стартові позиції займаються спотери (хом’яки) та інший персонал. Застосовуються багатоканальні системи зв’язку з резервними каналами. Донаведення стає нормою, впроваджуються перші успішні кейси автономних дій на різних етапах виконання завдань. Активно розвиваються різні типи інтерсепторів. Несистемне, точкове використання електромагнітної й лазерної зброї у боротьбі з дронами також зустрічається. Доля уражень, нанесених дронами, зростає і становить понад 90% від загальної кількості знищеної техніки та живої сили противника.
4. Четвертий етап передбачає початкове керування дронами людьми з безпечної дистанції. Дрони доставляються на стартові позиції здебільшого іншими дронами – наземними, водними або авіаційними. Угрупування дронів на стартових позиціях контролюються людьми, проте завершальна частина місії виконується дронами повністю автономно. Усе це поєднує в собі характеристики попередніх етапів.
5. П’ятий етап – це повністю автономна діяльність угруповань дронів різних типів, класів і функціонального призначення. Забезпечується взаємодія повітряних, наземних і водних платформ у рамках спільних систем автономного управління полем бою. Водночас поле бою безпілотних систем перестає мати звичні межі – ним може стати будь-яка точка на карті, навіть глибоко в тилу, поза межами традиційного фронту.
Автономне знищення одними дронами інших стає одним із найефективніших способів протидії роботизованому вторгненню у наземний, водний і повітряний просторі війни. Межа поля бою розмивається – атаки можуть відбуватися у будь-який момент, а “сплячі” безпілотні системи миттєво активуються в будь-якій точці карти.
Автономні роботизовані системи набувають статусу базових елементів нападу і оборони для всіх сторін конфлікту.
Ці етапи, включно з п’ятим, будуть переплітатися та застосовуватися одночасно. Характеристики різних фаз також будуть змішуватися.
Перемогу здобуде та сторона, яка зможе оперативно розгорнути систему масштабного виробництва та ефективного застосування автономних роботизованих платформ.
Протидія армії автономних роботів без наявності власної подібної армії стає неможливою, що змусить іншу сторону капітулювати.
Якщо технологічний розвиток видовищних засобів захисту і наступу буде приблизно збалансованим, це може призвести до технологічної стабільності, створити патову ситуацію і сприяти можливому перемир’ю.
Коротко підсумовуючи, всі зусилля потрібно спрямовувати на розвиток власної армії автономних роботизованих систем. Власна потужність автономних дронів, здатних знищувати ворога в повітрі, на воді та на землі, є фундаментом безпеки. Це можуть бути легіони біороботів чи роботизовані собаки, рої безпілотних літальних апаратів або водні дрони.
Вартує інвестувати у технології безпеки, створювати власні легіони роботів.
Це єдина справжня гарантія безпеки і базовий фундамент протистояння, а «красиві Томагавки» – лише приємне доповнення до нашої автономної робототехніки.
Марія Берлінська, керівник волонтерської організації «Центр підтримки аеророзвідки», аеророзвідник в зоні АТО.
«Аргумент»
