Колишня канцлерка Німеччини Ангела Меркель звинуватила Польщу та країни Балтії у відмові від налагодження прямих контактів між Європейським Союзом і Москвою, натякаючи на їхню непряму відповідальність за початок широкомасштабного російського вторгнення в Україну.
Про це вона повідомила в інтерв’ю угорському онлайн-виданню Partizan, яке цитує німецький таблоїд Bild. Ексголова уряду згадала про Мінські угоди, участь у укладанні яких брала у 2015 році, охарактеризувавши їх як такі, що «принесли спокій» в ті роки й надали Україні можливість «зібратися з силами» і «стати іншою країною».
Меркель зазначила:
– у червні 2021 року відчула, що президент Росії Володимир Путін більше не пов’язує себе Мінськими угодами всерйоз;
– через це вона прагнула створити новий формат діалогу, у рамках якого ЄС міг би вести безпосередні переговори з Путіним.
Однак ця ідея не отримала підтримки всіх держав, зокрема Балтійських країн і Польщі, які, за її словами, «боялися» втрати спільної політики щодо Росії. У підсумку новий формат не був створений, потім Меркель покинула посаду, а згодом розпочалася агресія Росії.
Проте, як зауважує видання Bild, у розмові Меркель не згадала, що війна триває з 2014 року, і до 2021-го внаслідок дії Мінських угод російські сили вже вбили або поранили понад 5000 українських військових. Вона також не відзначила, що з весни 2021 року Росія розпочала накопичувати війська на кордоні з Україною, готуючись до масштабного вторгнення.
Крім того, колишня канцлерка повторила твердження, що пандемія коронавірусу стала одним із чинників початку широкомасштабної війни. За її словами, у той час не було можливості зустрічатися з Москвою через побоювання Путіна щодо вірусу.
Меркель підкреслила: «Якщо не можеш зустрітися та обговорити розбіжності у форматі face-to-face, нових компромісів досягти неможливо». Вона вважає, що відеоконференцій було недостатньо, а пандемія стала «ключовою причиною», чому Росія так політично радикалізувалася і врешті вчинила широкомасштабне вторгнення.
### Яка реакція на заяви Меркель?
1. Міністр закордонних справ Естонії Маргус Цахкна впевнений, що звинувачення на адресу країн Балтії та Польщі є невірними.
2. Основною причиною війни він називає:
– небажання Путіна визнавати розпад Радянського Союзу;
– попередні спроби Заходу «заспокоїти» Росію;
– рішення саміту НАТО 2008 року відмовити Україні та Грузії у Плані дій щодо членства;
– посилення залежності Німеччини від російських енергоресурсів, зокрема після запуску газопроводу «Північний потік»;
– відсутність жорсткої реакції на війну в Грузії та окупацію Криму.
За словами глави естонського зовнішньополітичного відомства, ці протиріччя та помилки, накопичені з роками, надали Росії впевненість розпочати повномасштабну війну на початку 2022 року. Навіть нині кожен компроміс із Москвою лише дозволяє Путіну далі тероризувати Україну та провокувати союзників по НАТО. Цахкна підсумував: «Росія реагує лише на силу».
3. Колишній прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький назвав заяви Меркель «недалекоглядними» і відзначив, що саме вона належить до числа німецьких політиків, які завдали найбільшої шкоди Європі за останнє сторіччя.
У великому дописі Моравецький підкреслив, що політика Меркель призвела до:
– залежності Європи від російських енергоресурсів;
– роззброєння континенту у військовому, енергетичному, технологічному та культурному аспектах.
Він зазначив: «Меркель обрала компроміс із Москвою — війна все одно розпочалася. Тепер вона звалює провину на Польщу. Ми не можемо мовчати чи капітулювати перед таким викривленням фактів».
4. Тим часом литовський євродепутат Віргініус Сінкевічюс охарактеризував висловлювання ексканцлерки як «безглузді» та «подарунок для Росії», про що повідомляє LRT.
За його словами: «Через 3,5 роки широкомасштабної війни розмірковувати про дипломатію як інструмент підтримки стосунків із Росією — те саме, що встановлювати GPS на “Титанік”, щоб уникнути катастрофи».
Таким чином, інтерв’ю Ангели Меркель вже викликало різке розділення думок у європейському політичному середовищі, привернувши увагу до дискусій щодо відповідальності за ескалацію конфлікту та політичної стратегії перед вторгненням.
