Президент США Дональд Трамп неодноразово корегував свою позицію щодо російсько-українського конфлікту із початку перебування на посаді, зазначив міністр закордонних справ Франції Жан-Ноель Барро під час інтерв’ю для BFMTV у Харкові.
За словами французького дипломата, попри деякі коливання, зокрема період близькості між Трампом та російським лідером Володимиром Путіним, а також критику президента України Володимира Зеленського, зараз американський лідер, здається, визначився зі своєю позицією.
Барро підкреслив:
1. Президент Трамп висунув Володимиру Путіну 50-денний ультиматум із вимогою припинити вогонь, погрожуючи суворими санкціями у разі невиконання.
2. Висловив готовність постачати військове обладнання Україні.
Міністр вважає саме останній пункт однозначною ознакою того, що Трамп обрав сторону України та прагне підтримати її для досягнення головної мети — тривалого миру в регіоні.
Раніше УНІАН повідомляв, що Трамп зробив низку важливих заяв з приводу війни в Україні. Серед них — обіцянка запровадити вторинні мита проти Росії та її партнерів у разі, якщо протягом 50 днів не буде досягнуто мирної угоди. Водночас глава Білого дому висловив надію, що до введення таких заходів справа не дійде.
Щодо реакції західних країн, військовий аналітик Геміш де Бреттон-Гордон зазначає:
– Європа через ультиматум Трампа змінила свій підхід в ухваленні рішень, що виявилося не на користь України.
– Європейські країни занадто розслабилися, зосередивши увагу на конфлікті в секторі Газа, тоді як існуюча російська загроза залишається актуальною.
– Немає ознак, що Москва має намір поступитися американським вимогам.
Водночас колишній радник президента США Джон Болтон вважає, що Трамп, схоже, більше зацікавлений у дистанціюванні від України, як дипломатично, так і військово. За його словами, останні рішення американського лідера свідчать про роздратування через залучення США у війну між Україною і Росією, яку Трамп розглядає радше як проблему Європи.
Таким чином, позиція Дональда Трампа щодо російсько-українського конфлікту виявляється неоднозначною і змінною, проте останні кроки демонструють більш чітку підтримку України, водночас зберігаючи елементи прагматизму та дипломатичної обережності.
