Режим Фіцо, прагнучи здобути певні преференції від Москви, цинічно імітує віру в ефективність політики умиротворення агресора, який розв’язав одну з найкривавіших війн у Європі з часів Другої світової війни. Зокрема, можна виділити такі ключові моменти:
1. Маніпуляція довірою — режим демонструє нібито впевненість у тому, що компроміси з агресором здатні привести до стабілізації ситуації.
2. Ігнорування реальності — фактично продовжується підтримка сценарію, який не зупиняє ескалацію бойових дій і не припиняє кровопролиття.
3. Політична експлуатація війни — використання конфлікту для власної вигоди, отримання зовнішньої допомоги або легітимації влади.
Таким чином, цей підхід створює хибне враження про можливість довготривалого миру шляхом поступок, хоча насправді він лише продовжує збройну агресію, що призводить до численних людських жертв і руйнувань на континенті.
