Львів став першим містом в Україні, яке започаткувало центри національно-патріотичного виховання для учнів 10-11 класів. Тут школярі опановують курс «Захист України», вчаться стріляти та надавати першу допомогу, що нагадує базову загальновійськову підготовку (БЗВП), яку проходять рекрути. Заняття проводять ветерани та молоді інструктори, які під час повномасштабної війни вивчили необхідні навички з нуля. Серед них — інструкторка з тактичної медицини Надія Ткачик, яка також проводить тренінги для цивільних і військових у «Хартія-Хабах» та інших центрах.
Війна та Надія
«24 лютого 2022 року я прокинулася близько восьмої ранку, коли до кімнати зайшла мама й сказала: “Вставай, почалася війна”», — пригадує Надія Ткачик, якій тоді залишався тиждень до 19-річчя. — «Для мене це було щось фантастичне. Особливо налякали вибухи у Франківську, адже це дуже близько до Львова. У той момент я зрозуміла, що війна тепер не обмежується лише сходом України, як було під час АТО у 2014 році, а що ситуація стала набагато серйознішою».
Тоді Надія була студенткою другого курсу Львівської політехніки з архітектурного напрямку та заступницею старости групи. Від самого початку російського вторгнення вона активно займалася волонтерством.
Вона розповідає: «Я була членкинею студентського братства Львівщини від Львівської політехніки, тому ми організували людей з нашого середовища й почали виготовляти коктейлі Молотова з тією надією, що зможемо захистити Львів у разі потреби».
27 лютого у Львові студентська спільнота створила штаб гуманітарної допомоги. Надія та її товариші займалися доставкою вантажів із-за кордону, координували логістику і паралельно продовжували навчання в університеті.
Вона додає: «Львів ще був тоді “закритим”, все було зачинено. Ми домовлялися з ресторанами про безоплатне приготування їжі. Так активно займалися гуманітарною допомогою до літа 2022 року, допомагали переселенцям із окупованих територій — постачали продукти, вологі серветки, медикаменти. Одночасно підтримували військових, чим могли. Багато пар тонем вчилися дистанційно: я складала іспит з історії архітектури, водночас видавала пайки для військових. Тож час був насиченим та веселим — треба було все встигати».
Одразу після деокупації Херсона Надія з волонтерами відвезли у місто їжу, підгузки, речі для дітей. Вони зупинилися у літньої пари, яка пережила період окупації.
Вона згадує: «Господиня була дуже гостинною, накрила стіл і подала криштальну миску з цукром, яку визнала за свій найбільший скарб — у ній були втиснені кілька чайних ложок. Через дефіцит солодощів під час окупації вона берегла цей мішок із цукром, як найдорожчий скарб, і після деокупації нарешті змогла ним поділитися з нами».
Навесні 2024 року Надія познайомилася з екіпажем «Госпітальєрів», успішно захистила диплом з архітектури і влітку пішла навчатися на курси тактичної медицини.
Вона розповідає: «Я зрозуміла, що не обов’язково мати медичну освіту, аби освоїти домедичну допомогу — це можна вивчити самостійно через тренінги та практику. Я почала вивчати тактичну медицину, відвідуючи курси у “Госпітальєрів”, у знайомих з громадської організації “Магура”. Окрім цього, дивилася відео на YouTube від комітету TCCC (Tactical Combat Casualty Care — тактична медицина для військових). Також спілкувалася з канадськими й американськими військовими, знайомими під час війни, які ділилися досвідом».
Наприкінці 2024 року ІТ-стартап, де працювала Надія, закрили. Тож із початку 2025 року вона ще більше заглибилася у тактичну медицину, поїхала до навчального центру Національної гвардії України (НГУ), де її навчали досвідчені лікарі. Незабаром Надія почала викладати тактичну медицину для новобранців.
«Пов’язати себе з армією, але з розумом»
З квітня 2025 року Надія викладає тактичну медицину для учнів 10-11 класів у центрі національно-патріотичного виховання «Воля», створеному з метою «виховати покоління, яке не просто знає про свою країну, а й готове її захищати й щиро любити».
Перший подібний центр було відкрито у Львові в травні 2023 року. Нині у місті функціонує вже 15 таких локацій, тоді як в інших українських містах їх поки немає. У зимовий період 2024 року міністр освіти Оксен Лісовий обіцяв масштабувати проєкт на всю країну, але широкого розповсюдження він поки що не здобув.
Надія підкреслює: «У нашому місті організувати подібний проєкт значно простіше, ніж у великих мегаполісах, як Київ чи Харків. До повномасштабної війни у Львові існувала молодіжна рада, у яку міг вступити будь-хто без потреби в особливих зв’язках, щоб запропонувати власні ідеї. Тож рухати щось було дуже просто. Ми маємо багато мотивованих людей, готових працювати в цьому напрямку».
У кожному центрі навчання охоплює учнів п’яти-десяти сусідніх шкіл і триває протягом двох навчальних років, у 10 та 11 класах. Учні відвідують заняття раз на місяць, де проходять вісім уроків з предмету.
Інструкторка пояснює:
- Тактична підготовка: школярі навчаються орієнтуванню, роботі з картами і тактиці бою, щоб розуміти дії противника.
- Вогнева підготовка: у кожному центрі є тир, де учні практикуються у стрільбі з різної зброї.
- Тактична медицина: учні опановують курс ASM (All Service Members) за алгоритмом MARCH — базовий рівень надання домедичної допомоги, який викладають на БЗВП за три дні. У ЦНПВ цей курс викладають протягом року (18 годин), навчаючи надавати допомогу у разі пробиття легенів, евакуації поранених, накладанню шин та тампонади.
- Громадянська свідомість: це розвиток критичного мислення, аргументоване пояснення ідеології ворога та історичного шляху України до незалежності.
Щороку учні проходять вишкіл, схожий на військові тренування. Протягом трьох днів у таборі вони бігають, стріляють з лазертагу, надають медичну допомогу, евакуюють поранених, а також навчаються командній роботі і лідерству.
«Це своєрідна гра, але дуже серйозна, — усміхається Надія, — діти в захваті від такого досвіду».
Інструктори розуміють, що майбутнє школярів складеться по-різному, і не всі з них долучаться до військової служби. Деяких хлопців батьки вивозять за кордон навіть наприкінці школи, не зважаючи на бажання дітей. Дехто планує цивільну кар’єру, а є й ті, хто вже визначився з бажанням присвятити себе обороні України.
За словами Надії: «Мають місце діти, батьки яких вже воюють, і вони більш захоплені цією темою. Є школярі, які планують вступити до військових навчальних закладів, але також є ті, що кажуть “Піду в ІТ” чи “Вивчатиму мови”, утім планують лишатися в Україні. Більшість — дуже мотивовані та зацікавлені в загальному розвитку».
Учениця 11 класу Марта, яка займається у центрі протягом року, найбільше запам’ятала уроки тактичної медицини, вогневої підготовки й вишкіл у таборі.
Вона пригадує: «Особливо я запам’ятала нічну тривогу. Було багато адреналіну, коли вночі з ліхтариками бігли шукати поранених, накладали турнікети й евакуювали їх до медевакуації. Ніхто не загубився».
Марта ще не визначилася зі своїм майбутнім, але схиляється до психології. Натомість її однокласник Юрій уже має чіткі плани.
Він поділився: «До війни я не знав, ким хочу бути. У дитинстві грався із солдатиками, стріляв із іграшкової зброї. Виріс, подумав, що добре знаю математику — пішов на курси програмування. Коли почалася повномасштабна війна, збагнув, що можу бути корисним армії і здійснити дитячі мрії. Я навчаюся шостий рік, тож вирішив пов’язати себе з армією, але з використанням своїх навичок розумно. Хочу працювати в СБУ на кібербезпеці, а якщо не вийде — піду до війська».
«Турнікет — це як дихати»
Паралельно з роботою у школах Надія викладає тактичну медицину цивільним та військовим. У 2024 році вона приєдналася до громадської організації «Магура» (не пов’язаної з одноіменною 47-ю бригадою ЗСУ).
Цю ГО у 2022 році заснувала Марина Мєдвєдєва, котра до повномасштабної війни не мала стосунку до медицини. Після 24 лютого вона стала інструкторкою тактичної медицини, подорожуючи навчальними полігонами країни і залучаючи однодумців — як цивільних, так і військових.
У рамках «Магури» Надія проводить курси ASM для військовослужбовців, виїжджає у навчальні центри, а також проводила заняття для операторів безпілотних літальних апаратів (БпЛА) у прифронтовому регіоні Сумщини.
Вона зазначає: «В ідеалі кожен солдат, який не є бойовим медиком, повинен проходити цей курс через кожні пів року або, принаймні, щороку. Без регулярної практики навички надання домедичної допомоги забуваються. Отже, читання літератури або перегляд відео на YouTube — це недостатньо, потрібні саме практичні заняття».
Крім того, Надія проводить курси для цивільних. Наприклад, перед початком навчального року з «Магурою» отримали замовлення від приватної львівської школи для навчання вчителів.
Основні курси для цивільних включають:
- BLS (Basic Life Support) — базова підтримка життєдіяльності, яка охоплює серцево-легеневу реанімацію та алгоритми дій у випадках удушення, інфаркту, інсульту.
- STB (Stop the Bleed) — зупинка кровотечі, що включає навчання накладанню турнікета, тампонуванню та бандажуванню.
Надія наголошує: «BLS — це серце і легені у роботі, а STB, зокрема накладання турнікета, є першою необхідною дією за алгоритмом MARCH. Турнікет — це, умовно кажучи, як дихати. У нинішніх умовах, коли поранити можуть будь-де та будь-коли, ці навички потрібні всім».
Інструктори ГО «Магура» також співпрацюють із корпусом «Хартія» і викладають у «Хартія-Хабах».
Надія розповідає: «У франківський хаб ми їздимо вже кілька місяців. Там викладаю: один день — курс BLS, інший — STB. Туди приходять і цивільні, і ветерани, які хочуть підсилити свої навички. Зараз багато обстрілів, тому люди прагнуть знати, як надати першу допомогу. Наприкінці вересня плануємо заняття в дніпровському хабі, а також домовляюся про подібні у львівському».
Викладають усім охочим без вікових обмежень.
«До нас приходять люди навіть за 50+, а також молодь від 18 років і навіть молодше, — зазначає інструкторка. — Часто батьки приводять дітей віком 7-9 років. Навчити дитину, що робити при сильної кровотечі чи удушенні, — це цілком можливо і просто. Якби такі навички викладали ще в початковій школі — це було б чудово».
Один із екіпажів, з яким співпрацюють інструктори «Магури», називається Hamster Evacuation Crew. Цей екіпаж має одного приватного спонсора, що час від часу допомагає.
Надія підкреслює: «Курси для військових проводяться безплатно. З цивільних, які приходять, беремо оплату, щоб мати ресурси для поїздок і підтримки військових. Максимум, що можемо попросити — це допомогти з житлом на полігоні або невеликим харчуванням».
Багато цивільних інструкторів «Магури» зрештою приєдналися до лав Збройних сил.
«Одне врятоване життя варте багато»
У 22 роки Надія могла б жити звичним життям своїх ровесників, але влітку 2025 року отримала кваліфікацію Combat Life Saver (CLS) — рятувальника у бойових умовах. Вище за неї стоїть лише Combat Medic — бойовий медик.
Вона ділиться: «Я не можу залишатися осторонь. Це моя країна, Україна, яка здобула незалежність важкою працею. Хочу, щоб вона продовжувала існувати. Розумію, наскільки важливий мій голос. Я можу навчати медицини, що потенційно врятує життя. Навіть одне врятоване життя варте багато. Ця думка надихає мене».
Так само і з дітьми: «15-16 років — це вже сформовані молоді люди, які, спрямовані в правильне русло, можуть зробити багато для держави».
Війна змінила коло спілкування Надії, як в армії відбувається ротація кадрів: замість колишніх друзів, які ігнорували війну та не виправдали сподівань, з’явилися нові, яких вона цінує й поважає.
Вона розповідає: «У мене були друзі зі студентських років, але, коли почалася війна, виявилось, що вони сумнівні. Поки я вирішувала питання з екіпіруванням і бронежилетами для військових на деокупованій Херсонщині, колишній друг казав, що поїхав з країни. Це боляче».
Водночас з’явилися люди, яких Надія дуже цінує і яким вдячна за спільну долю: «Це неймовірні люди, які віддали багато за Україну і продовжують це робити. Коханий служить. Друзі ухвалюють рішення мобілізуватися — за що я їх дуже поважаю. І в цій «бульбашці» я відчуваю себе щасливою».
Автор: Дмитро Кузубов
