Обговорення результатів національного мультипредметного тесту (НМТ) традиційно відбувається щороку після завершення вступної кампанії. Водночас дискусії щодо самої системи тестування, його сутності та перспектив чомусь часто відкладаються, особливо у воєнний період, коли домінує думка, що головне — зберегти сам інструмент.
Зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО), нині НМТ, існує понад двадцять років і зберігає довіру суспільства. Це державна спроба донести молоді послання: «Вас чекає можливість». Проте справжня цінність тестування полягає не лише у справедливості вступу, а й у його впливі на всю систему —
– на школу, оскільки НМТ відображає реальний рівень навчання, демонструючи, що саме викладають, а що ігнорують;
– на вчителів, які, орієнтуючись на тести, визначають пріоритети в навчанні;
– на університети як фільтр відбору студентів, а отже — і на майбутнє економіки та конкурентоспроможність країни.
Завдяки цим аспектам результативність ЗНО-НМТ визначає якість не лише освіти, а й країни загалом.
Для ефективної роботи цього інструменту необхідно:
– Коректно використовувати тестування;
– Підтримувати його в активному та вдосконаленому стані;
– Уникати спрощення чи «відкручування гайок» через тимчасові незручності.
Порівняно з початковими кроками реформи, сучасний НМТ має істотні відмінності, більшість з яких погіршують якість оцінювання. Серед основних змін:
1. Інакше сформовано пороговий бал та систему оцінювання, що позначається на об’єктивності (детальніше можна прочитати за посиланням).
2. З тестів зникли відкриті питання, які вимагали розгорнутих відповідей, аргументації чи демонстрації способу розв’язання;
3. Переважна більшість завдань зараз побудована на виборі правильної відповіді зі списку, фактично маркуванні хрестиків;
4. Пороговий бал «склав / не склав» встановлено на рівні лише 15% від максимальної кількості балів, що дозволяє успішно скласти тест, правильно відповівши на небагато завдань (наприклад, у математиці достатньо 5 правильних з 22, у українській та біології — 7 з 30).
Це означає, що мінімальні вимоги до учасників тестування є досить низькими.
Частина таких змін пояснюється зовнішніми чинниками, зокрема війною та потребою оперативних рішень. Однак існує й більш глибока проблема — постійні спроби зменшити вплив ЗНО, звільнити частину вступників від нього та використати систему для вирішення соціальних питань.
З першого погляду питання якості НМТ стосується освіти, однак насправді це передусім політична тема. Підвищення складності завдань і показ реальної картини знань призведе до:
– суспільного резонансу, де більшість тих, хто не пройде тестування, звинуватять не власну підготовку, а організаторів — УЦОЯО та систему НМТ;
– обурення з боку шкіл, яким доведеться пояснювати погані результати;
– невдоволення суспільства в цілому, яке очікувало результатів від численних реформ;
– незручностей перед міжнародними спонсорами, які інвестували у навчальні проєкти;
– втрати студентів у університетів.
Якщо влада зуміє зберегти політичну волю та продемонструвати реальний рівень знань, постане потреба у комплексних діях:
– модифікації програм та підручників;
– перепідготовці вчительських кадрів;
– проведенні ґрунтовного аналітичного дослідження причин проблем;
– залученні професіоналів у Міністерство освіти і науки й експертні реформи;
– організації суспільних обговорень і прийнятті принципових рішень, зокрема непопулярних.
Проте легше вдається спростити тести, ніж захистити якість.
Водночас низький пороговий бал «склав / не склав» у НМТ є прикладом політичного рішення, оскільки він регулює кількість студентів, яких держава хоче прийняти до університетів. Чим нижчий цей поріг, тим більша кількість абітурієнтів потрапляє у вступну кампанію, що:
– дозволяє навіть непотужним закладам вищої освіти уникнути фінансових втрат;
– відкриває можливість таким закладам приймати студентів із низькими балами, які не пройшли строгий відбір в освітніх установах із доброю репутацією;
– призводить до появи додаткових вступних кампаній (зимової, ймовірно весняної), про що йшлося під час години запитань до уряду.
Таким чином, у цій сфері держава де-факто знімає із себе відповідальність за гармонізацію ринку праці та якісну підготовку фахівців.
Додаткові вступні кампанії виступають не стільки політичним, скільки популістським кроком, адже держава, обираючи між високою якістю освіти та інтересами окремих університетів (де місць уже немає), надає перевагу другому варіанту. При цьому зрозуміло, що за кілька місяців до навчального періоду неможливо сформувати ґрунтовні знання з математики, можна лише навчити технікам проходження тестів.
Цього року близько половини місць у закладах вищої освіти залишаються вакантними, повідомив директор директорату вищої освіти та освіти дорослих Міністерства освіти і науки Олег Шаров. Якщо держава прагне будь-якою ціною заповнити університетські аудиторії студентами, які не здатні навіть правильно відмітити п’ять завдань у тесті, тоді постає питання щодо закладів професійно-технічної освіти (ПТО), які життєво важливі для відновлення країни. Випускники ПТО є затребуваними на ринку праці, але їх популярність залишається низькою через традиційне тягнення до університетського диплому. Впровадження якісного ЗНО з високими вимогами створюватиме бар’єри, перешкоджаючи слабким вступникам потрапити до університетів.
Варто відзначити позицію Міністерства освіти і науки та більшості депутатів профільного парламентського комітету, які виступають за збереження НМТ. Так, Оксен Лісовий наголосив, що вступ без тестування не відбудеться, але держава готова підтримати соціально вразливих випускників — оплатити їхню підготовку на спеціальних курсах протягом року. Це приклад надання пільг не під час вступу, а безпосередньо у процесі підготовки. Наразі це лише концепція, а подальша імплементація залежатиме від урядових постанов та подальшого опору спробам додаткового спрощення вимог.
Протягом усієї історії ЗНО (НМТ) неодноразово робили спроби вивести частину абітурієнтів із-під його обов’язковості. Уже існують пільгові категорії, які вступають за результатами співбесіди або інших процедур. Наразі планується розширити цю групу, дозволяючи вступ без НМТ для абітурієнтів «прифронтових» університетів. Про тиск із боку ректорів таких закладів та політичних сил заявляли ексзаступник міністра освіти Михайло Винницький та голова відповідного парламентського комітету Сергій Бабак, відзначаючи серйозне навантаження, зокрема політичного характеру.
Публічні обгрунтування щодо особливостей прифронтових вузів включають:
– збереження людського потенціалу у цих регіонах;
– складні умови підготовки та складання НМТ абітурієнтами на цих територіях.
Ці аргументи неодноразово озвучувала депутатка Юлія Гришина, яка також зазначила існування законодавчої ініціативи про тимчасове відкладення НМТ для прифронтових університетів. Пропонується, щоб діти, які проживають на таких територіях, могли вступати за результатами співбесіди з обов’язковим проходженням НМТ під час навчання. Вона наголосила на необхідності збереження людського потенціалу у регіонах, які знаходяться поблизу активних бойових дій. Разом із тим під час засідання комітету з питань освіти і науки звернулась із питанням до директорки Українського центру оцінювання якості освіти (УЦОЯО) Тетяни Вакуленко щодо рівності умов для складання НМТ в різних регіонах країни.
За її словами, рівень знань цьогорічних абітурієнтів практично не відрізняється від попередніх років, включно з довоєнним періодом. Лідерами за результатами залишаються Київ та Львівщина. Серед відмінників — учениця з Дніпра, яка здобула максимальні 200 балів з трьох предметів, та столична абітурієнтка, яка отримала найвищий результат серед чотирьох тестів, незважаючи на важкі нічні обстріли.
Проте умови підготовки й проходження тестів дійсно складні — як для тих, хто залишився в прифронтових регіонах, так і для тих, хто вимушено переселився у відносно безпечні області, часто змушений жити в тісних умовах із численними членами родини. Аналогічно страждають діти, що втратили житло або родину, а також ті, хто змушений ночувати у підвалах через постійні обстріли. Для багатьох із них історія складання НМТ нерозривно пов’язана з історією їхньої мужності.
Водночас діти з прифронтових територій дійсно потребують підтримки, але ця допомога не повинна позбавляти їх права на чесний і прозорий вступ. Особливо недопустимо, щоб підтримка трансформувалася у «закріпачення» цих вступників прифронтовими університетами, що вигідно лише самим навчальним закладам, а не здобувачам освіти. Крім того, через масові переміщення буде ускладнено перевірку реального місця проживання абітурієнтів із прифронтових регіонів. Як наслідок, кількість пільгових категорій, які дистанціюватимуться від НМТ, лише зростатиме, що створить нову несправедливість, а не допомогу.
Якщо держава налаштована всерйоз підтримати вступників із «гарячих» регіонів, слід надати їм можливість додаткової підготовки до вступної кампанії коштом бюджету, наприклад:
– на базі шкіл або університетів у безпечніших регіонах;
– з наданням проживання у гуртожитках;
– зі стипендіальним забезпеченням.
Однак це значно складніше і коштовніше, ніж просто дозволити вступ без проходження НМТ. На жаль, нині спостерігаємо, як соціальні проблеми, особливо у воєнний період, намагаються розв’язувати не покращенням програм чи підтримкою учнів, а шляхом поступок у системі незалежного оцінювання.
ЗНО стає заручником популізму, що підриває систему, побудовану Україною протягом двох десятиліть і на яку покладали великі надії. Необхідно зупинити примітивізацію і спрощення тестів, зберігаючи високий стандарт там, де це можливо.
Спроби обмежити НМТ — це не просто технічні зміни правил, а повернення до корупційної практики, що десятиліттями забезпечувала вступ не найкращим, а тим, хто мав кращі зв’язки або можливості. Кожен крок у цьому напрямку — не простий ризик, а злочин проти системи освіти та суспільства загалом. Жити за принципом «після нас хоч потоп» та прикривати це війною — неприпустимо.
