Не встиг вщухнути скандал із позбавленням повноважень антикорупційних органів, як у Верховній Раді взялися розглядати черговий резонансний законопроєкт. Законопроєкт №11228-1 передбачає скасування відповідальності за злочини, вчинені у межах виконання розвідувальних та контррозвідувальних завдань.
У порядку денному парламентського тижня з’явився документ №11228-1, який передбачає внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України, а також до інших нормативно-правових актів держави щодо врегулювання аспектів протидії розвідувально-підривній діяльності спеціальних служб іноземних держав.
Основна інновація проєкту полягає у наданні звільнення від кримінальної відповідальності за:
– вимушене заподіяння шкоди охоронюваним інтересам особою, яка виконувала заздалегідь затверджене контррозвідувальне або розвідувальне (спеціальне) завдання,
– у випадку, якщо під час реалізації такого завдання уникнення шкоди було неможливим.
Зазначена норма вводить абсолютний імунітет від кримінального переслідування для співробітників Служби безпеки України, розвідників чи залучених ними до співпраці осіб. При цьому законопроєкт не уточнює, про який саме вид шкоди йдеться – чи це шкода життю і здоров’ю, чи фінансові збитки державі.
Зокрема, Дар’я Каленюк, виконавча директорка Центру протидії корупції, зазначає:
> «У разі ухвалення законопроєкту співробітників СБУ, подібних до Артема Шила, який роками курував корупційні схеми в Укрзалізниці, можна буде вивільняти від кримінальної відповідальності. Ще більше – якщо СБУ згодом формально надасть Шилу контррозвідувальне завдання заднім числом, це дозволить уникнути відповідальності навіть за вже висунутими обвинуваченнями. Аналогічний механізм можна буде застосувати й до інших посадовців або оточення президента.»
Особлива загроза полягає у тому, що:
– контррозвідувальні завдання є секретними,
– СБУ отримає можливість залучати до такої співпраці сторонніх осіб, зокрема діючих чиновників і бізнесменів,
що по суті надаватиме їм індульгенцію від притягнення до кримінальної відповідальності.
Попри низку критичних зауважень, профільний комітет парламенту відхилив усі ключові пропозиції щодо звуження передбаченого законопроєктом імунітету. В остаточному тексті залишили лише нечітке уточнення про те, що імунітет діє у випадках, коли «унікнути шкоди було неможливо». Проте така формулювання фактично відкриває шлях для концентрації повноважень у руках керівництва розвідувальних структур, яке отримує можливість самостійно визначати, що є злочином, а що – ні.
Правоохоронний комітет навмисно затвердив редакцію законопроєкту з мінімальними запобіжниками з метою провести цей документ у сесійній залі, фактично надаючи спецслужбам необмежене право на імунітет від кримінальних переслідувань.
Цей прецедент ілюструє, що влада не відмовилася від планів закласти у законодавство інструментарій для ручного надання індульгенцій. Якщо подібний механізм не вийшло впровадити через законопроєкт щодо оборонних закупівель, то тепер намагаються реалізувати його під патронатом СБУ.
