НАТО посилює масштабні заходи оборони на східних кордонах
В умовах тривалої війни в Україні та посилення агресивних дій Росії, європейські країни активізують заходи з посилення власної оборони. НАТО вже розпочинає підготовку масштабного захисту на протяжному східному кордоні від Фінляндії до Польщі, що налічує близько 3440 кілометрів. Планується створення своєрідної «вибухової стіни» – мережі мінних полів, які покликані стримати можливу агресію.
Попередження заходу: ризик нападу на Балтійські країни в 2028 році
За даними видання The Telegraph, п’ять країн-членів НАТО, що межують з Росією та Білоруссю, планують вийти з Оттавської конвенції щодо заборони протипіхотних мін. Вони збираються офіційно повідомити про це ООН до кінця червня, що дасть їм змогу розпочати інтенсивне мінування своїх кордонів.
Військовий експерт Ігор Романенко пояснює підвищену активність західних країн ґрунтовним аналізом бойового досвіду в Україні та наявністю розвідувальних даних щодо потенційних планів Росії. За словами генерал-лейтенанта у відставці, заступника начальника Генштабу (2006-2010 рр.):
– Росія відновлює військові округи біля кордонів з цими державами;
– Створює військові бази поблизу Фінляндії;
– За розвідданими, війна в Україні може завершитися або бути призупиненою наступного року;
– Можливий напад на країни Балтії очікується у 2028 році після періоду паузи.
За словами Романенка, наразі Росія навряд чи має змогу вести бойові дії одночасно на два фронти, наприклад, проти України і, скажімо, Польщі. Тому очікується, що Кремль зробить паузу, накопичить ресурси і здійснить наступ на одну або дві країни Балтії. Саме тому держави, які межують з Росією, планують організувати мінні бар’єри вздовж кордону, користуючись часом, поки Україна вже четвертий рік стримує просування агресора.
Мінування та фортифікації: уроки українського контрнаступу
Генерал-лейтенант Ігор Романенко наголошує на надзвичайній важливості мінування та укріплень у сучасних бойових діях. Він наводить приклади:
– Росіяни під час контрнаступу України у 2023 році на Мелітопольському та Бердянському напрямках застосували класичну тактику створення фортифікаційних споруд;
– Американська затримка з наданням необхідного озброєння фактично «подарувала» Путіну півроку на будівництво потужних оборонних укріплень з мінними полями, протитанковими ровами та перешкодами для піхоти;
– Українським військам вдалося прорвати лише першу лінію оборони.
За словами експерта, оборонні споруди насамперед служать для затримки або повного блокування просування ворога. Для цих цілей ефективно застосовується як дистанційне, так і традиційне мінування. Саме тому країни НАТО активізують роботи з будівництва таких комплексів оборони.
Романенко зазначає, що росіяни мають перевагу у військовій техніці, живій силі та досвід ведення наступального бою. Зупинити їх можна насамперед за рахунок фортифікаційних споруд і мінних полів. Країни Балтії, маючи обмежені військові ресурси, вирішили заздалегідь виготовити та встановити перешкоди, які знизять темп наступу агресора.
«Вибухова стіна» — не абсолютна безпека: ризики та виклики
Попри активну підготовку до мінування, Ігор Романенко застерігає, що така тактика не гарантує повного захисту. Військовий експерт пояснює:
– Вихід з Оттавської конвенції дозволить країнам захищати власні кордони за допомогою мін;
– Однак міні-перешкоди лише відтягуватимуть і ускладнюватимуть ворогу просування;
– Росіяни можуть обійти мінні поля внаслідок висадки повітряного десанту в глибину території, що піддається нападу;
– Після десантної операції ворог зможе атакувати коридорами з обох боків прокладеного мінного рубежу.
Причини «запізнення» України у фортифікації
Експерт вказує на те, що європейські країни діють на випередження, намагаючись убезпечити свої території від можливого наступу. Водночас Україна на четвертий рік бойових дій досі має проблеми з належним зміцненням оборонних рубежів, що дає ворогу можливість просуватися вперед.
Ігор Романенко наводить приклади:
– Харківська та Сумська області зазнали проривів через несвоєчасність чи неправильне розташування укріплень;
– Головне управління розвідки (ГУР) завчасно інформувало про плани ворога, однак необхідні фортифікації не було виконано або встановлено не у критичних точках;
– Минулого року ворог просунувся на харківському напрямку, цього року ситуація повторилася на Сумщині;
– Будівництво укріплень частково ведеться, однак у місцях їх відсутності противник продовжує наступ.
Нові підходи в будівництві укріплень
Рустем Умєров, Міністр оборони України, нещодавно повідомив, що на пріоритетних напрямах, зокрема на Сумщині, посилюють оборонні рубежі та впроваджують оновлену модель укріплень.
Основні характеристики нової тактики:
1. Менші опорні пункти;
2. Ходи з’єднання довжиною 60–70 метрів;
3. Обов’язковий захист від дронів.
Ігор Романенко підтримує такі нововведення, одночасно звертаючи увагу на проблеми:
– Минулі недобудовані укріплення на Сумському напрямку ставали причиною втрат територій;
– Конструкції у вигляді «зубів дракона» після доставки залишалися непідготовленими та лежали просто на землі.
Відповідальність і контроль — ключові аспекти у будівництві оборони
За словами Романенка, визначати місця розташування фортифікаційних споруд та контролювати хід їх будівництва мають виключно військові. Відповідна система організації полягає у:
– Побудові першої лінії оборони військовими;
– Спільній роботі другої лінії оборони військових та цивільних;
– Будівництві третьої лінії цивільними.
Військові мають узгоджувати місце та конструкцію укріплень, а приймати їх слід з офіційним дозволом відповідального посадовця. Це забезпечить прозорість та якість виконаних робіт, а також контроль за використанням бюджетних коштів.
Романенко підкреслює, що звітування військових адміністрацій не має обмежуватися лише констатацією витрат, а має включати підтвердження відповідності фактичної роботи.
Кожен оборонний об’єкт повинен бути прийнятий офіцером інженерних військ — відповідальним за роботу. Такий підхід допоможе уникнути ситуацій, коли будівництво ведеться не за планом або зовсім не відбувається, що має надзвичайно серйозні наслідки.
Наслідки незбудованих укріплень: приклад Сумщини
Ігор Романенко зазначає, що через помилки у будівництві та контрольних механізмах виникають прориви ліній оборони противника. Він звертає увагу на випадок:
– На Сумщині росіянам вдалося просунутися від державного кордону до траси Суми-Суджа;
– Зупинка ворога відбувається тепер на рубежах Хотінь, Яблунівка, Юнаківка з великими зусиллями;
– Росіяни вже захопили Яблунівку, увійшли в Юнаківку, тривають запеклі бої;
– Захоплення дороги значно посилить загрозу для українських військ у районі Курщини.
Цей приклад ілюструє критичну ціну несвоєчасного та неякісного будівництва оборонних споруд і ставить під сумнів успішність подальшої оборони без виправлення наявних недоліків.
