Національний банк України ухвалив рішення залишити облікову ставку на рівні 15,5 % річних, утримуючи її стабільною попри інфляційний тиск і зростаючі енергетичні ризики. Проте одночасно регулятор суттєво погіршив прогноз зростання економіки на 2025 рік — із 2,1 % до 1,9 %, визнавши, що дефіцит електроенергії, проблеми з генерацією та висока вартість енергоносіїв можуть сповільнити економічне відновлення.
Що саме вирішив НБУ
23 жовтня 2025 року правління НБУ зібралося на планове засідання й вирішило зберегти облікову ставку без змін. Основна причина — збереження інфляційного тиску попри деяке сповільнення зростання цін.
За даними центробанку, інфляція у вересні становила 11,9 % у річному вимірі, що нижче за попередні прогнози, але все ще значно перевищує цільовий рівень у 5 %.
Банківський сектор залишився стабільним, депозитна активність зросла, а обсяги кредитування малого бізнесу навіть піднялися на 8,3 % з початку року. Проте в енергетичному секторі ситуація навпаки — серія атак на інфраструктуру створила серйозні ризики для виробництва та постачання електроенергії. Саме тому НБУ вирішив утримати жорстку монетарну політику, щоб не допустити додаткового тиску на ціни.
Прогноз зростання – що очікується
За оновленим прогнозом, реальний ВВП України у 2025 році зросте лише на 1,9 %, тоді як раніше очікувалося понад 2 %.
На 2026 рік НБУ прогнозує приріст на рівні 2 %, а у 2027 — до 2,8 %. Основними причинами зниження темпів є енергетичні обмеження, дефіцит кваліфікованих кадрів через міграцію, а також повільне відновлення експорту.
Інфляція, за оцінками регулятора, наприкінці 2025 року складе 9,2 %, у 2026 році — 6,6 %, а бажаних 5 % можна досягти лише у 2027 році.
Також зменшено очікування щодо іноземних інвестицій — замість 4,5 млрд доларів прогнозується лише 3,8 млрд доларів, що пояснюється невизначеністю на енергетичному та фінансовому ринках.
Як енергетичні ризики впливають на рішення
Енергетичний дефіцит став головним стримуючим фактором для економіки. Через руйнування частини генерувальних потужностей країна втратила близько 25 % виробничої спроможності електроенергії.
У багатьох регіонах у промисловості запроваджуються графіки обмеження споживання, що вже призвело до скорочення виробництва металургії на 7 %, а переробної промисловості — на 5 %.
Зростання вартості електроенергії автоматично підвищує собівартість продукції, і це додає інфляційного тиску. НБУ підкреслює, що поки енергетичні ризики не будуть контрольованими, говорити про зниження ставки зарано.
Що це означає для бізнесу та населення
Для бізнесу це рішення має дві сторони.
З одного боку, вартість кредитів залишається стабільною, що допомагає планувати витрати. З іншого — дешевих грошей на розвиток не буде, бо банки не знижуватимуть відсоткові ставки.
Малі підприємства вже повідомляють про зростання вартості фінансування у середньому на 1,2 %, особливо у сферах логістики та торгівлі.
Для населення ситуація означає, що іпотечні кредити залишатимуться дорогими, а споживчі позики не стануть доступнішими.
Водночас стабільна ставка сприяє зміцненню гривні — депозити в національній валюті привабливіші, а рівень доларизації зменшився до 32 %.
Що далі – на що чекати
НБУ не очікує зниження облікової ставки раніше другої половини 2026 року, і лише за умови стабільної енергосистеми та сповільнення інфляції до 7–8 %.
Регулятор планує переглянути політику у разі:
- відновлення генерації та стабільного постачання електроенергії;
- покращення платіжного балансу;
- отримання зовнішнього фінансування від МВФ та ЄС у повному обсязі.
Для інвесторів це сигнал про передбачуваність політики НБУ, а для населення — про те, що стабільність гривні залишається головним пріоритетом держави.
Рішення Нацбанку зберегти ставку 15,5 % свідчить про прагнення втримати контроль над інфляцією й водночас забезпечити стабільність фінансової системи. Проте зниження прогнозу зростання ВВП до 1,9 % — це тривожний дзвіночок, який нагадує: економіка України зараз надзвичайно залежна від енергетики.
Вихід із цієї ситуації — не лише у фінансовій політиці, а й у відновленні інфраструктури, залученні інвестицій та зменшенні енергозалежності. Україна стоїть на межі, де кожен мегават потужності може визначати майбутній темп її відновлення.
