Михайло Федоров пояснив, чому, на його думку, залишив посаду міністра оборони. Історія виявилася значно складнішою, ніж просто конфлікт із головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським, про який останнім часом говорили найчастіше.
За словами Федорова, головна причина могла бути пов’язана з реформами всередині Міністерства оборони — насамперед із закупівлями, тендерами та спробою змінити старі правила роботи. Саме там, як він дав зрозуміти, команда міністра зачепила інтереси людей і компаній, які не хотіли втрачати вплив.
При цьому Федоров не став розповідати, що саме говорив йому президент Володимир Зеленський під час особистих розмов. Він лише зазначив, що напруга навколо його команди почала відчуватися ще навесні.
Реформи зачепили надто багато інтересів
Федоров заявив, що проблеми почалися після того, як у Міноборони взялися змінювати систему закупівель. Йшлося про великі суми, контракти, постачальників і правила, які роками залишалися зручними для окремих учасників ринку.
Команда міністра намагалася зробити процеси зрозумілішими, швидшими й менш залежними від кулуарних домовленостей. Але такі зміни подобаються далеко не всім, особливо коли хтось втрачає доступ до бюджетів або звичний вплив.
За словами Федорова, після старту реформ навколо міністерства почав зростати тиск. Спочатку це були окремі публікації та критика, а потім — більш системні атаки, звинувачення та увага з боку правоохоронних органів.
Серед причин напруги він назвав:
- зміни у системі оборонних закупівель;
- нові правила проведення тендерів;
- спробу прибрати неефективні або непрозорі механізми;
- конфлікт інтересів із частиною постачальників та впливових груп.
Федоров вважає, що саме ці процеси могли вплинути на його подальшу роботу в уряді сильніше, ніж суперечки з військовим командуванням.
Розбіжності із Сирським справді були
Федоров не заперечує, що між ним та Олександром Сирським виникали суперечки. Але, за його словами, це не була особиста сварка чи боротьба за посади.
Йшлося про різне бачення того, як швидко має змінюватися українська армія. Команда Федорова наполягала на швидшій цифровізації, активнішому використанні технологій, нових систем управління та масштабуванні рішень, які вже показали результат.
Військова система, навпаки, часто працює через складну вертикаль, погодження та довгі процедури. Через це навіть корисні зміни можуть рухатися повільно. Саме тут і виникало найбільше непорозумінь.
Федоров раніше говорив, що частину його ініціатив блокували або затягували. Водночас він підкреслив: конфлікт із Сирським був радше світоглядним. Один бік хотів рухатися швидше, інший — обережніше.
Президент Володимир Зеленський також публічно говорив про проблеми у взаємодії між Міністерством оборони та військовим керівництвом. Він наголошував, що під час війни ці структури мають працювати без пауз і постійно координувати рішення.
Про відставку Федоров дізнався майже в останню хвилину
За словами Федорова, рішення про його звільнення стало для нього несподіваним. Про відставку він дізнався приблизно за пів години до засідання фракції «Слуга народу».
Заздалегідь писати заяву його не просили. Колишній міністр зазначив, що не тримався за посаду й був готовий піти, якщо таке рішення ухвалив президент. Водночас сам спосіб, у який усе відбулося, став для нього неочікуваним.
Федоров також припустив, що зміна уряду могла стати зручним моментом для його заміни. Під час формування нового складу Кабінету Міністрів кандидатуру керівника Міноборони одразу не подали до Верховної Ради, а відомство тимчасово залишилося без постійного очільника.
Після звільнення Федорову нібито пропонували інші посади, зокрема роботу у сфері військових технологій та інновацій. Однак він заявив, що не планує переходити на іншу урядову посаду.
Таким чином, історія відставки виглядає не як проста сварка двох високопосадовців. За версією Федорова, головний конфлікт виник навколо грошей, тендерів, постачальників і спроби змінити систему, яка роками працювала за усталеними правилами.
