Чи готується Франція до війни і до якої саме — відповідь на це питання міститься в оновленому Національному стратегічному огляді RNS 2025, який визначає пріоритети країни у сфері оборони та безпеки. Цей документ був ініційований президентом Емманюелем Макроном у січні та оприлюднений 14 липня, у День взяття Бастилії — національне свято Франції.
Огляд змальовує похмуру картину сучасного світового порядку і застерігає націю бути готовою до потенційної війни високої інтенсивності, однак ця війна не передбачається на території самої Франції.
Росія — основна загроза
Ключовим сценарієм RNS 2025 названо «нагальну необхідність для Франції та всієї Європи бути готовими до захисту і стримування можливої нової агресії з боку Росії». Документ стверджує, що «до 2030 року основною загрозою для Франції та європейських країн є ризик відкритої війни, спрямованої на серце Європи».
Французькі стратеги зазначають, що «Росія відкрито вважає Європу ворогом, посилює явні і прямі погрози, а також проголошує стан майже конфлікту з європейським континентом». Москва реалізує ворожі дії через:
- ядерну політику залякування;
- інформаційні втручання та кібератаки;
- шпигунські операції;
- довільні затримання громадян;
- та дії проти французьких і союзних військових сил.
Особливу тривогу викликає плановане значне зміцнення збройних сил Росії: до 2030 року вона планує збільшити чисельність армії на 300 тисяч солдатів, додати 3 тисячі танків та 300 бойових літаків.
В умовах таких загроз, «можливість участі французьких збройних сил у великомасштабній війні високої інтенсивності поблизу кордонів Європи, а також ризик одночасних гібридних дестабілізаційних дій, які можуть вплинути і на внутрішню безпеку Франції, досягають рівня, що не має аналогів з часів завершення Холодної війни», — зазначається у документі.
Водночас, загроза великої конвенційної війни безпосередньо на території Франції вважається нині малоймовірною.
Автори стратегічного огляду підкреслюють: «Реальна загроза з боку Росії сьогодні не має собі рівних». Кремль постійно й наполегливо називає Францію та європейців ворогами, нав’язуючи Європі тривалу конфронтацію, що виходить далеко за межі лише війни проти України.
Центральною темою є ймовірність нової агресії Росії проти європейського континенту протягом наступних трьох-п’ять років. Немає жодних ознак готовності російського керівництва відмовитися від агресивної політики і ідеологічної ворожості, виправданої концепцією «вічної Росії», яка нібито протистоїть гегемонії «занепалого Заходу» та претендує на контроль над територіями з російськомовним населенням. У стратегічному огляді зазначено, що потенційні нові наступальні дії можуть бути спрямовані як проти України, так і проти інших сусідніх регіонів Європи, зокрема Молдови, країн Балкан або навіть держав-членів НАТО з метою послаблення солідарності Альянсу. Найбільшу загрозу становитиме ситуація, коли така агресія співпаде з масштабною військовою операцією в іншому глобальному регіоні, відволікаючи американські підтримуючі сили.
У цьому зв’язку підтримка України висувається у ранг першочергового завдання для європейців: результат конфлікту в Україні має вирішальне значення для безпеки Європи. Від цього залежить майбутнє континенту у сфері безпеки, тож продовження військової підтримки України має бути вбудовано в амбітну європейську стратегію, а майбутній мир повинен ґрунтуватися на принципах міжнародного права.
Китай як значний стратегічний виклик
Окрім Росії, у документі значну увагу приділено Китаю, який розглядається як «реальний стратегічний виклик», що має на меті обійти США і стати провідною світовою державою до 2050 року. Це вже призвело до активізації інтенсивних військових навчань у районі Тайваню.
Китай динамічно прискорює свій технологічний прогрес, особливо у передових гілках оборонних технологій, таких як квантові технології, штучний інтелект і дослідження космосу. При цьому використовується широкий спектр гібридних дій — кібератаки, промислове шпигунство та технологічні крадіжки. Окрему тривогу викликає масштабне нарощування ядерного потенціалу: прогнозується, що до 2030 року Китай матиме близько 1000 ядерних боєголовок, а до 2035-го — 1500.
Документ також підкреслює стратегічний союз між Китаєм і Росією, де Пекін підтримує військові зусилля Москви в Україні.
Особливої уваги заслуговує інтерес Китаю до заморських територій Франції. Так, наприклад, у меланезійському субрегіоні концентруються зусилля Китаю впливати на Нову Каледонію завдяки її стратегічному розташуванню та багатим ресурсам нікелю.
Аналітики документу також відзначають паралельні дії Росії. Зокрема, у Французькій Гвіані помітний підвищений інтерес Москви до європейських ракетних об’єктів, розташованих у Гвіанському космічному центрі.
Враховуючи ці загрози, концепція оборони передбачає посилення безпеки заморських територій через їхній стратегічний вплив як у місцевому масштабі, так і для метрополії. Для цього держава має сформувати спроможність до швидкого реагування силами оборони, аби запобігти можливим актам насильницького захоплення чи загроз територіальній цілісності.
Невизначеність у відносинах із США
Унікальною рисою нового стратегічного огляду є відверте висловлення занепокоєння політикою Сполучених Штатів, особливо в контексті можливого переобрання Дональда Трампа. Документ фіксує демонстрації менш передбачуваної зовнішньої політики США, що може мати серйозні наслідки для альянсів, зокрема для НАТО. Підкреслюється наявність розбіжностей у поглядах і ціннісних орієнтирах між США та європейськими партнерами.
Особливу увагу документ приділяє майбутньому України. Відносини з Україною за визначенням мають залишатися ключовою складовою партнерської стратегії НАТО, яка має забезпечувати захист євроатлантичної безпеки. Йдеться також про «незворотність шляху» України до майбутнього вступу в Альянс.
Виходячи з цього, європейські країни мають підвищити відповідальність за безпеку континенту і застосувати всі доступні ресурси для зміцнення захисту та стримування від будь-якої агресії. При цьому подальше укріплення європейського компонента в НАТО та збільшення оборонних бюджетів залишаються пріоритетами.
Автори додають, що без значних інвестицій у національні системи безпеки Європа не зможе посилити свою стратегічну автономію:
- Зокрема, пріоритетом стає розвиток європейських оборонних технологій та виробництва;
- Франція пообіцяла й надалі підтримувати ці цілі в усіх міжнародних механізмах для формування стратегічної самостійності Європи.
Боєздатність до 2030 року
До 2030 року Франція прагне забезпечити як матеріальну, так і моральну боєздатність для спільного з союзниками протистояння потенційно великому конфлікту в центрі Європи.
Доктрина проголошує «всеосяжний підхід» до оборони та національної безпеки, який передбачає мобілізацію всього державного апарату та залучення всієї нації.
Вводиться поняття «стійкості» — волі та спроможності держави протистояти наслідкам агресії або масштабних катастроф і швидко відновлювати свою функціональність.
Опора на наукові дослідження
У вперше оновленому огляді включено кліматичні зміни як значущий фактор національної безпеки. Документ прогнозує, що температури у Франції можуть підвищитися в середньому на 4°C до кінця століття, акцентуючи увагу на ризиках посилення конфліктів навколо ресурсів — харчування, енергії, води.
Серед 11 стратегічних цілей уперше виділено окрему мету — забезпечення академічної, наукової та технологічної переваги. Підвищення фінансування науково-дослідних програм має захищати фундаментальні технології, які забезпечують ядерну безпеку та розвиток нових енергетичних напрямів, а також наук про Землю.
«Франція має посилити автономні можливості у сфері оцінки, аналізу й прогнозування змін у науках про Землю, адже це ключове питання державного суверенітету», — наголошують автори.
Знання міжнародних і глобальних викликів, а також здатність до прогнозування повинні стати опорою стратегічної автономії поряд із технологічною перевагою.
Особлива увага приділяється розробкам у межах ядерної проблематики, міжнародних геополітичних процесів та аналізу гібридних загроз, у тому числі інформаційній війні.
Документ виокремлює технологічну революцію з ключовими сферами штучного інтелекту, радіоелектронної боротьби, космосу та квантових технологій, які стрімко трансформують сучасні військові конфлікти.
«Це революція, зумовлена особливостями бою, де поєднуються інженерія та винахідливість, викликана необхідністю виживання та адаптації. Війна в Україні яскраво демонструє незмінні риси збройних конфліктів: тисячі життів, що щоденно забираються, критичну єдність нації, стратегічну роль промисловості та міжнародної солідарності. Водночас бачимо переломний момент, де дрони стають продовженням солдатів, супутникові комунікації об’єднують армії, а кібероперації та радіоелектронна боротьба визначають результати бойових дій. Війна також відбувається в соціальних мережах, де розгортаються широкомасштабні пропагандистські операції. Наші підходи мають суттєво змінитися задля врахування цих реалій», — йдеться у документі.
Підготовка до військових дій
Стратегічний огляд передбачає комплексні заходи, що зближують зовнішні й внутрішні безпекові завдання. У разі залучення НАТО до великого конфлікту Франція надаватиме цивільно-військову підтримку, її територія виконає роль критичної тилової логістичної бази. Для цього необхідне посилення координації між різними відомствами.
З 2026 року заплановано запровадження спеціального комп’ютерного інструменту, який, використовуючи митні дані, дозволить у режимі реального часу аналізувати поставки та ланцюжки створення вартості.
Паралельно міністерства і відповідальні структури оновлять перелік критично важливих товарів, необхідних для забезпечення життєдіяльності нації. Пріоритетом стане оцінка їхньої стратегічної важливості та ступеню залежності.
Метою такої роботи є створення резервів для забезпечення відповідної автономії в перші тижні потенційного великомасштабного конфлікту, який міг би порушити традиційні маршрути постачання, а також гарантувати безперервність забезпечення. Це може торкатися і переорієнтації цивільної економіки та запасів.
Заплановані також законодавчі ініціативи, які передбачають впровадження проміжних юридичних режимів між мирним і воєнним станом.
Чотири ключові напрямки безпекової політики
Нова доктрина визначає чотири фундаментальні пріоритети франконаціональної безпеки:
- Захист та оборона метрополії, заморських територій, населення і громадян Франції за кордоном;
- Забезпечення безпеки Європи та сприяння стабільності в прикордонних регіонах ЄС;
- Охорона інтересів Франції та її союзників у регіоні від Гвінейської затоки до Індійського океану;
- Внесок у підтримання стабільності в Індо-Тихоокеанському регіоні.
У передмові директор держави підкреслює: «Національний стратегічний огляд описує світ без прикрас… і якщо ми прагнемо гарантувати безпеку, то доведеться ухвалювати складні рішення. Розумію, що це може викликати занепокоєння».
Цей документ знаменує кінець епохи відносного оптимізму, яка тривала після Холодної війни. Тепер Франція чітко повертається до логіки підготовки до великого військового конфлікту.
Стратегічний огляд, що складається приблизно зі ста сторінок, стане ключовою основою для оновлення оборонного бюджету та військового планування країни на найближчі роки.
Газета Le Monde відзначає: «Цей доктринальний документ традиційно дозволяє державі переосмислити власні пріоритети, спрямовуючи нові бюджетні цілі. Емманюель Макрон 13 липня оголосив про чергове збільшення витрат на оборону до 2027 року. Останній огляд 2022 року був складений поспіхом на початку війни в Україні. Нова версія, попри більшу розважливість, не є менш тривожною і формулює завдання, які треба виконувати до 2030 року, щоб адекватно відповісти на сучасні світові виклики».
Стаття спершу була опублікована на сайті Radio France Internationale та репродукується з дозволу правовласника з редакційними скороченнями.
