Чому новий тариф на воду у Києві не рятує ситуацію: думки експерта
Олег Попенко, експерт з питань житлово-комунального господарства, переконаний: рішення Київської міської адміністрації підняти вартість води до 63,79 грн за кубометр замість майже 90 грн — це не вихід із системної кризи “Київводоканалу”. Він зазначає, що без глибокого аудиту та модернізації зміни лише погіршать ситуацію з боргами і неплатежами, а якість послуг для киян не покращиться.
Тариф на воду: як змінювалися розрахунки від 30 до майже 90 гривень
На сьогодні тариф для киян за централізоване водопостачання та водовідведення становить 30,38 грн за кубічний метр із ПДВ: з них 16,16 грн — за саму воду, а 14,22 грн — за стоки. Саме від цієї суми “Київводоканал” виводив свій варіант майже 90 грн за кубометр. У деталях це було: 50,69 грн за воду та 38,21 грн за водовідведення, тобто подорожчання послуг склало б майже 192%.
Проте місто не погодило максимальний тариф і затвердило 63,79 грн за кубометр — це зростання на приблизно 110% порівняно з нинішнім. Для споживачів це означає, що ціна зросла більше ніж удвічі від стартового рівня.
Чи справді тариф економічно обґрунтований? Погляд представника споживачів
Голова Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко у коментарі Фокусу заявив, що столична влада фактично визнала тариф у 90 грн як обґрунтований з економічної точки зору. Однак обрала нижчий тариф у 63,79 грн. Це суттєве підвищення, але питання, чи він справді виважений і справедливий, залишається відкритим.
Важливість аудиту до підвищення тарифів
За словами експерта, будь-яке збільшення ставок має відбуватися лише після повного технічного, фінансового, бухгалтерського та управлінського аудиту “Київводоканалу”. Він пояснює:
- потрібно детально перевірити, куди йшли кошти;
- оцінити реальну ефективність використання ресурсів;
- інвестувати лише після прозорого звіту про модернізацію і зниження втрат у мережах.
Без таких перевірок тариф росте фактично наосліп.
Додаткові гроші не гарантують кращу воду
Попенко також підкреслює, що зростання ціни не гарантує покращення якості води. За його словами, з 2014 до 2021 року тарифи на водопостачання збільшилися в 11 разів, але вода з крана залишається низької якості.
Більшість додаткових коштів, найімовірніше, йде:
- на оплату праці працівників — зарплати та премії;
- на погашення боргів з електроенергії;
- на поточне утримання підприємства.
Це лише підтримує існуючий стан справ, а не вирішує проблему.
Ціни у Києві наближаються до європейських, а от якість — ні
За словами експерта, тарифи на водопостачання в Україні наближаються до рівня європейських країн, але якість послуг суттєво відстає. Для порівняння:
- Польща – 11-14 злотих за кубометр (близько 130-132 грн);
- міста Умань — приблизно 158 грн/м³;
- Буча та Бровари — близько 137 грн/м³;
- Київ — 63,79 грн/м³.
Попенко ставить риторичне запитання: якщо ціни європейські, то куди ж ідуть ці гроші?
Наслідки для споживачів: ризик зростання боргів і неплатежів
Експерт попереджає, що нове підвищення тарифів, не підтримане системними змінами, може викликати справжній вибух неплатежів. Адже нині більшість громадян не мають фінансових можливостей оплачувати всі витрати з водою, теплом, транспортом, продуктами та ліками.
Він наголошує, що:
- майже 20% населення перебувають на межі виживання;
- значна частина жителів Києва живе за межею бідності;
- недостатність соціальних допомог веде до неможливості платити за комунальні послуги;
- міський бюджет міг би частково компенсувати різницю у тарифах, як це роблять інші міста.
Що треба зробити? Водоканали потребують державної підтримки
За словами Попенка, проблему неможливо вирішити лише за рахунок підвищення тарифів. Потрібна комплексна державна програма, яка включає:
- залучення міжнародних кредитів та грантів;
- бюджетні інвестиції;
- консолідацію ресурсів на модернізацію інфраструктури;
Підвищення тарифів без прозорих звітів і аудиту лише перекладає проблеми з підприємств на плечі споживачів і не вирішує системних неполадок.
Нагадаємо, що останнім часом в Україні також відзначається зростання цін на пальне й інші енергоносії, що додатково тисне на бюджети сімей.
