У серпні українські військові повідомили про щонайменше десять атак на російські нафтові об’єкти. Незважаючи на зусилля світових лідерів активізувати мирні перемовини між Україною та Російською Федерацією, енергетичне протистояння між сторонами лише загострюється. Обидві країни продовжують наносити удари по критичній інфраструктурі, прагнучи послабити позиції супротивника за межами дипломатичних переговорів.
Про це інформує американська газета The New York Times.
За даними української армії, в серпні відбулося не менше десяти авіаударів та диверсій на російські нафтові об’єкти. Експерти зазначають, що ці атаки тимчасово вивели з ладу приблизно шосту частину потужностей російських нафтопереробних заводів, що призвело до стрімкого подорожчання бензину у РФ.
У відповідь російські війська активізували обстріли української енергетичної інфраструктури, особливо газових і нафтових об’єктів, що викликає занепокоєння щодо можливого загострення енергетичної кризи в опалювальний сезон.
Міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко повідомив, що за останні десять днів було пошкоджено близько 20 об’єктів, серед яких електропідстанції, нафтопереробні заводи (НПЗ) і теплоелектростанції (ТЕС).
Народний депутат Андрій Жупанин (“Слуга народу”) підкреслив, що цей період став одним із найінтенсивніших у війні:
«Після відносного затишшя навесні енергетична війна повернулася».
The New York Times нагадує, що обидві сторони давно застосовують удари по енергетичних об’єктах як тактику введення ускладнень далеко від лінії фронту, яка здебільшого залишається стабільною. Незважаючи на те, що ці удари не змінюють безпосередній хід бойових дій, вони створюють серйозні політичні й економічні проблеми для супротивника.
Як правило, Росія атакує українську енергетичну мережу з метою деморалізації мирного населення, натомість Україна вражає російські нафтопереробні заводи, намагаючись зірвати поставки пального, зменшити прибутки Кремля та дестабілізувати звичний побут у Росії.
Експерти в The New York Times також відзначають, що цей останній етап атак відбувається на фоні активізації мирних ініціатив за посередництва США. Водночас енергетична ескалація виступає як важіль впливу — кожна зі сторін прагне продемонструвати спроможність тримати війну та утримувати стратегічну перевагу.
За словами Андріана Прокіпа, експерта з енергетики Інституту Кеннана у Вашингтоні, «для України є важливим чинити тиск на Росію в момент дипломатичних зусиль. Такі удари є вагомим інструментом».
Україна неодноразово пояснювала, що влучання по нафтопереробних заводах переслідує три основні цілі:
1. Зірвати постачання пального для російської армії;
2. Скоротити нафтові доходи Росії;
3. Порушити звичний уклад життя звичайних росіян.
Однак колишній топменеджер «Газпром нафти» Сергій Вакуленко вважає, що перші дві цілі поки що не досягнуті. За його оцінкою, повільний темп російського наступу свідчить, що нестача пального не є критичною. Крім того, основна частина прибутків РФ надходить від експорту сирої нафти, а не від нафтопродуктів.
Натомість у впровадженні третьої мети — дестабілізації повсякденного життя — Україна має успіх.
The New York Times також повідомляє, що новим напрямком ударів стало припинення постачання пального до країн Центральної Європи. Минулого тижня під час атаки був пошкоджений трубопровід «Дружба», який постачає російську нафту до Угорщини та Словаччини — країн з проросійськими адміністраціями, які мають напружені відносини з Україною.
Цей інцидент спричинив різку реакцію з боку прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, який звернувся до президента США Дональда Трампа із листом, у якому назвав атаку «недружнім кроком», що нібито ставить під загрозу енергетичну безпеку його країни.
У відповідь Трамп заявив, що «дуже обурений» цією ситуацією. Водночас в Україні така реакція викликала мало занепокоєння. Уже наступного дня командувач українських безпілотних сил публічно відзначив успішне проведення цього удару.
Як підсумував народний депутат Андрій Жупанин: «Такі удари — це чудовий спосіб продемонструвати, що, як говорить Трамп, у нас є кілька козирів у рукаві».
