Оксана Забужко — одна з найвпливовіших авторок сучасної України. Її тексти про ідентичність, пам’ять і свободу перекладені понад 20 мовами. Вона лауреатка престижних українських і міжнародних відзнак і публічна інтелектуалка, чиї виступи формують контекст про Україну у світі.
Біографія Оксани Забужко
Оксана Стефанівна Забужко народилася 19 вересня 1960 року в Луцьку. З 1968 року мешкає в Києві. Виросла в родині філологів і вчителів, де багато читали й говорили про культуру. Писати почала змалку, публікувалася з дев’яти років.
Ранні роки та дитинство
Дитинство минуло в атмосфері книжок і розмов про мистецтво. Родина переїхала з Луцька до Києва у 1968-му. Саме домашня «філологічна школа» визначила її подальший шлях.
Освіта та перші літературні спроби
Закінчила філософський факультет КНУ ім. Т. Шевченка (1977–1982), аспірантуру з естетики (1985), захистила кандидатську дисертацію (1987). Викладала естетику в Київській консерваторії (1986–1988), працювала в Інституті філософії НАНУ. Як запрошена викладачка читала курси в Penn State (1992), Гарварді та Піттсбурзі (1994).
Родина та особисте життя
Сім’я та батьки
Батько — філолог і літературний критик; мати — викладачка української літератури. Саме родинне середовище з дитинства підтримувало її інтелектуальний розвиток.
Чоловік і діти
За публічними згадками, була одружена з філософом і літературознавцем Михайлом Бринихом; певний час жила у США. Про особисте нині говорить небагато; дітей не має. Також у медіа фіксували партнерські стосунки з художником Ростиславом Лужецьким.
Оксана Забужко в молодості
Ще студенткою багато писала і друкувалася. 1987 року стала членкинею Спілки письменників СРСР.
Літературна діяльність і творчий шлях
Перші публікації та визнання
Поетичні тексти друкували з дитинства. 1973-го до друку готувалася збірка «Весняна акварель», але її зняли через політичні обставини. Дебютною книжкою стала «Травневий іній» (1985).
Основні етапи кар’єри
Прорив — роман «Польові дослідження з українського сексу» (1996). Це один із перших гучних бестселерів незалежної України, згодом перекладений багатьма мовами. 2009-го вийшов «Музей покинутих секретів» — масштабна епопея про шість десятиліть української історії. Також публікувала повість «Планета Полин» (2014) про Чорнобиль.
Вплив на українську та світову літературу
Забужко — помітний голос у сучасній українській культурі; її порівнюють із класиками за масштабом впливу. Вона популяризує українську літературу за кордоном, виступає на фестивалях та в університетах.
Книги та твори Оксани Забужко
Романи та повісті
- «Польові дослідження з українського сексу» (1996)
- «Музей покинутих секретів» (2009)
- «Сестро, сестро» (2003) — вибрані прозові твори
- «Планета Полин» (2014) — повість про Чорнобиль
(Добірку розширено з додаванням ключових назв.)
Поезія та вірші
- «Травневий іній» (1985)
- «Диригент останньої свічки» (1990)
- «Автостоп» (2004)
Есеї, публіцистика та літературознавчі роботи
- «Хроніки від Фортінбраса» (1999)
- «Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій» (2007)
- «З мапи книг і людей» (2012)
- «І знов я влізаю в танк…» (публіцистика)
- «Найдовша подорож» (есе на ~90 сторінок)
Найвідоміші твори письменниці
«Музей покинутих секретів» охоплює період від 1943-го до 2004-го і працює з темами пам’яті та витіснених історій. «І знов я влізаю в танк…» фокусується на війні і суспільних трансформаціях. «Найдовша подорож» пояснює західній аудиторії історичний вимір російсько-української війни.
Премії, нагороди та відзнаки
Лауреатка Національної премії ім. Т. Шевченка (за публіцистику; роки у джерелах різняться), премії ім. Юрія Шевельова (2013), Angelus (2013), ордена княгині Ольги ІІІ ступеня (2009), відзнак Фундації Антоновичів і Фундації Петра Яцика. У 2020-му — відзнака Women in Arts, а 2023-го — Орден Почесного легіону Франції.
Цікаві факти про Оксану Забужко
- Її тексти — поєднання есеїстичного мислення та художньої оповіді; критики навіть говорять про «довгі Забужківські речення».
- Книги перекладені понад 20 мовами.
- У 2024 році вона увійшла до Міжнародного журі Берлінале.
Громадська діяльність та інтерв’ю
1995–2010 — віцепрезидентка українського ПЕН. Активно виступала проти авторитаризму під час Помаранчевої революції. Публікувала статті для міжнародних медіа, регулярно виступає на форумах і в університетах. У 2024-му була в міжнародному журі Berlinale; у численних інтерв’ю пояснює контекст війни та деколонізації української культури.
Творчість у контексті сучасної української культури
Забужко — одна з «іконічних постатей» новітньої української культури. Її твори стали лупою, через яку світ читає український досвід — від жіночого письма до національної пам’яті та деколонізації.
Запитання і відповіді про Оксану Забужко
Хто така Оксана Забужко?
Українська письменниця, есеїстка, публічна інтелектуалка. Її фокус — ідентичність, гендер, історична пам’ять.
В яких жанрах вона пише?
Романи, повісті, поезія, есе, публіцистика, наукові праці.
Які найвідоміші твори?
«Польові дослідження з українського сексу», «Музей покинутих секретів», «Notre Dame d’Ukraine».
Чи відома за кордоном?
Так. Переклади більш ніж 20 мовами, виступи на міжнародних подіях, викладання у США.
