У червні, другому місяці масштабного наступу російських військ, негативні тенденції, що сформувалися у травні, значно загострилися. Зокрема, Збройні сили Російської Федерації окупували додаткові 556 квадратних кілометрів української території, що стало найгіршим показником за 2025 рік і другим за всю тривалість війни у 2023-му.
Динаміка окупації українських земель за 2024-2025 роки, фото: Еспресо
Ще більш тривожним є зниження темпів втрат серед російських окупаційних військ – за звітний період вони склали лише 32 400 осіб, що є найнижчим показником порівняно з торішнім травнем. Незважаючи на критичний стан армії агресора за весь час війни, українським військовослужбовцям також доводиться вести складні й напружені бої, про що свідчать наведені статистичні дані.
Динаміка втрат живої сили окупантів, фото: Еспресо
Збройні сили України встановили новий абсолютний рекорд зі знищення ворожих безпілотників – понад 4500 одиниць. Обґрунтована причина цього полягає у значному зростанні кількості дронів у противника. Лише «шахедів» противник запустив 2736 штук, що становить майже 10% від усіх безпілотних літальних апаратів такого типу за весь період війни. Одночасно відбувається посилення терористичних атак на українські міста, особливо на столицю – Київ. Російські війська також ставлять собі за ціль вийти на дистанцію артилерійського вогню до міст Суми, Харків і Запоріжжя, щоб посилити терор, подібний до того, що відбувається стабільно в Херсоні.
Динаміка втрат безпілотних літальних апаратів ворога, фото: Еспресо
Ситуація на Сумщині та Харківщині
Протягом останніх двох тижнів загарбники не досягли жодного поступу на цій ділянці фронту, хоча їхній наступ і сповільнився, він лишається одним із найактивніших серед інших напрямків, посідаючи четверте місце за інтенсивністю бойових дій. Основні зусилля ворог зосереджує на спробах захоплення населеного пункту Юнаківка. Сили оборони не лише утримують частину цього стратегічно важливого села, а й провели кілька контратак, відкидаючи окупантів на 200-300 метрів на схід і на північний схід від хутора Садки.
Карта бойових дій за період 24 червня – 4 липня, фото: Еспресо
Додатково, визволивши Андріївку, ЗСУ продовжують відтиснення ворога на північ від села. Водночас російські війська передислокували частину сил для підкріплення прикордонного населеного пункту Тітчине на Курщині, де вони ведуть цілодобову кругову оборону, піддаючись регулярним обстрілам з боку українських військових з трьох напрямків. Очевидно, що через значні втрати для утримання селища стали потрібні нові сили – ймовірно, найближчим часом Росія підвезе додаткові підрозділи, зокрема північнокорейські найманці. Після знищення заступника командувача військово-морських сил РФ генерал-майора Гудкова та кількох офіцерів у місті Коренєво командування у цьому районі лишається вакантним.
На північному напрямку Харківщини активність російських окупантів посилилась, вони намагаються проломити оборону на кількох ділянках уздовж кордону. В результаті загарбники зайняли прикордонне село Милове, розширивши контрольовану територію на 7,5 кілометрів уздовж кордону. Ймовірно, ці дії спрямовані на створення загрози логістичним шляхам через Великий Бурлук. Для реалізації цього завдання їм необхідно просунутися на 6-7 кілометрів углиб української території та захопити село Хатнє, що відкриває шлях до Великого Бурлука. Проте подібний сценарій малоймовірний і, швидше за все, є відволікальним маневром, мета якого змусити українські сили перекинути ресурси на північ із Донеччини. Аналогічне значення мають активізація бойових дій біля Вовчанська та окупація порожнього прикордонного села Строївка.
Карта бойових дій за період 24 червня – 4 липня, фото: Еспресо
Водночас загроза для міста Куп’янськ зросла значно. Противнику вдалося прорватися на 5 кілометрів, захопити Голубівку та наблизитися до Редьківки, що знаходиться всього за 1,5 км від околиць Куп’янська на правому березі річки Оскіл. Загарбники все ще тримаються у центрі села Кіндрашівка, де очікують підкріплення. На лівобережжі в районі Синьківки ворог просунувся на 1 кілометр щодо нашої оборони на ділянці протяжністю понад 3 кілометри. Українські війська наразі не можуть покращити тактичне становище, готуючи кругову оборону міста з обох берегів Осколу.
Стабілізація Лиманського фронту
Ділянка фронту між Лиманом та Боровою залишається стабільно однією з найбільш гарячих, проте у червні там помітні невеликі успіхи ворога. На заході окупанти зазнають опору у селі Карпівка та в районі системи водойм річки Нітріус поблизу нього. Українські захисники успішно утримують Нове, Рідкодуб, Зелену Долину, Колодязі та Торське, не дозволяючи окупантам рухатися в напрямку Лиману і Борової. Єдине тактичне досягнення ворога – захоплення Греківки, одного з останніх населених пунктів майже повністю окупованої Луганщини, а також повне зайняття Новомихайлівки, де бої тривали з початку травня.
Карта бойових дій за період 24 червня – 4 липня, фото: Еспресо
Оточення Костянтинівки
Російські війська ведуть атаки зі всіх напрямків довкола Костянтинівки, регулярно досягаючи певних поступів. У районах Кліщіївки та Андріївки вони вже контролюють територію вздовж каналу Сіверський Донець – Донбас. Одночасно загарбники зайняли значну площу на північ від Торецька між двома об’єктами з назвою Диліївка — одну вони захопили повністю, за другу тривають бої. Ймовірно, взяття другої Диліївки призведе до ослаблення фронту в районі Курдюмівки і обвалу оборони на ділянці вздовж каналу. Інтенсивність боїв у самому Торецьку зменшилася, оскільки ворог усвідомив неможливість прориву лобовим штурмом і відтак шукає обхідні шляхи, намагаючись атакувати з напрямку Щербинівки.
Карта бойових дій за період 24 червня – 4 липня, фото: Еспресо
Понад два тижні ЗСУ стримують ворога у Яблунівці, не дозволяючи оточити Клебан-Бицьке водосховище. Росіяни намагаються змістити атаки на північ у напрямку Степанівки, щоб оточити Костянтинівку через Дружківську громаду, але ці спроби поки що не мали успіху. Натомість атаки з боку Романівки на Катеринівку також були відбиті. Організовуючи оборону, ворог планує розпочати активні бої за місто Костянтинівку до початку осінніх дощів, тому наразі діє поступово, вишукуючи слабкі місця в українських позиціях.
Підготовка до наступу на Покровськ
Попри те, що фронт поблизу Покровська виглядає відносно стабільним, саме тут відбувається найбільша кількість боїв у війні. Російські війська поступово рухаються до своєї стратегічної мети – відрізати місто від ланцюгів постачання. Основні зусилля спрямовані не на прямі штурми, а на флангові удари. З лівого флангу загарбники окупували Коптєве і розширили контрольовану «сіру зону» на північ та захід від населеного пункту. Тривають бої в Новоторецькому та Разіному. Дещо південніше, неподалік Новоекономічного, ворог захопив село Мирне. Цікавим є той факт, що на цій ділянці росіянам не вистачило сил для замикання так званої «кишені» між Малинівкою і Миролюбівкою, де вони застрягли щонайменше на місяць. Загалом темпи наступу значно знизилися.
Карта бойових дій за період 24 червня – 4 липня, фото: Еспресо
На правому флангу діяльність агресора по подоланню оборони у Котліному та Удачному триває безрезультатно вже кілька місяців. Через це ворог намагається обійти позиції з флангів, окупувавши Новосергіївку та розширивши контрольовану територію на північ, ймовірно готуючись до подальших дій в напрямку Молодецького. Водночас ідея РФ про захоплення територій на Дніпропетровщині не реалізована – за межами адміністративних кордонів області російські війська так і не закріпилися.
Критична ситуація на Новопавлівському фронті
Від літа минулого року, коли ворог прорвав оборону біля Вугледара, ця частина південнодонецького фронту залишається однією з найуразливіших. Саме тут путінські війська найбільш ефективно просуваються і захопили великі площі, стрімко наближаючись до адміністративного кордону з Дніпропетровщиною. За останній час противник зайняв важливі з точки зору обороноздатності населені пункти: Андріївку, Костянтинопіль, Багатир, Одрадне, а також значною мірою контролює Олексіївку, що наразі повністю охоплена бойовими діями.
Найбільш тривожним є стрімкий прорив ворога майже на 10 кілометрів в напрямку сіл Запоріжжя і Ялти, а також розгортання наступу ще на 7 кілометрів через Зірку на Піддубне. Протягом двох тижнів окупанти повністю зруйнували нашу оборону в цій зоні, і силові структури намагаються стабілізувати фронт. Раніше припускалося, що ворога вдасться затримати в межах річок Вовча і Мокрі Яли, однак окупанти успішно форсували Мокрі Яли під Піддубним та переправляються через річку Вовчу поблизу Олексіївки і Дачного, де ведуться активні бої.
Карта бойових дій за період 24 червня – 4 липня, фото: Еспресо
Крім того, прорив ворога у Піддубне загрожує безпеці оборони в Комарі. На правому фланзі окупанти захопили Новосілку і Шевченко, а також наступають на Воскресенку, намагаючись оточити українські війська в районі Комара. Значною мірою наша оборона на цій ділянці зазнала краху, і ворог швидко наступає вперед. Ситуація розвивається динамічно, і наразі невідомо, на яких позиціях Сили оборони вдасться стабілізувати фронт.
Наступальні дії на Запоріжжі
Як і в Харківській області, Запорізький фронт має переважно відволікальне та тактичне значення, що видно із невеликої кількості інтенсивних боїв. Однак російські війська накопичили сили й прорвали нашу оборону в селі Кам’янське. В результаті вони контролюють південну частину цього населеного пункту, у той час як українські захисники тримають північну, яку розділяє гирло річки Янчекрак. Тривають зустрічні бої за центральну частину села, адже ЗСУ не готові втрачати вигідні оборонні позиції. Закріплення ворога в Кам’янському може негативно вплинути на ділянку фронту від Степового до Щербаків, а також створити умови для подальшого просування в напрямку Запоріжжя.
Карта бойових дій за період 24 червня – 4 липня, фото: Еспресо
У той самий час біля Степового загарбники захопили східну частину села і вийшли на дорогу, що веде до Оріхова. Подальший наступ зупинено українськими військами. Очікується, що найближчими тижнями ця ділянка фронту, яка довгий час була досить стабільною, почне демонструвати збільшення активності бойових дій.
Карти створено на основі інформації від Генерального штабу Збройних Сил України та інших відкритих, перевірених джерел. Водночас вони мають умовний характер і відображають загальні тенденції в зоні бойових дій.
