У осінньому семестрі 2024 року після дванадцяти семестрів у ролі академічного лідера в EHL — найвищо оціненій у світі бізнес-школі, що спеціалізується на готельному бізнесі та інтеграції професійної та академічної освіти, — я повернулася до аудиторії. Відчуття було радісним: викладання завжди було моєю пристрастю. Після багатьох років формування стратегій на керівному рівні я прагнула знову поринути у спілкування зі студентами, вивчення нових ідей та енергетику живого навчання.
Втім, я очікувала певних змін. Клас, у який я увійшла, суттєво відрізнявся від того, який залишила у 2016 році. Основні трансформації торкнулися способів навчання: нинішні студенти не просто користуються штучним інтелектом для писання текстів, а активно співпрацюють із ним у роботі. Вони створюють гібридні системи мислення, поєднуючи людські здібності й машинне інтелектуальне підтримання — часто без належної методології чи керівництва.
У процесі спостережень і взаємодії протягом цілого семестру я зрозуміла, що наші освітні структури — зокрема завдання, навчальні плани, системи оцінювання, організація класної роботи та взаємин — не відповідають викликам сучасності. Важливість інтеграції штучного інтелекту у навчальний процес вже не викликає сумнівів; цей етап розвитку ми вже залишили позаду, і розуміння цієї реальності приходить із великою швидкістю.
Ми вступили у нову епоху — епоху освіти в умовах Сінґуларності (за Курвеєм, 2005). Тепер центральним питанням є не просто те, як учні навчаться, а як функціонують їхні гібридні команди, що складаються з людей і штучного інтелекту. Учень перестає бути лише індивідуальним носієм знань, він стає системою, у центрі якої перебуває людина, а навколо — інструменти штучного інтелекту. Час оновити традиційні педагогічні підходи, перейти від аналізу окремої людини-навчального суб’єкта до вивчення створеної нею гібридної системи.
Освіта на межі Сінґуларності
У червні 2025 року генеральний директор OpenAI Сем Альтман опублікував блог під назвою The Gentle Singularity («Лагідна сінґулярність»), в якому наголосив: людство стоїть на порозі створення цифрової суперінтелігенції. За словами Альтмана, сучасні системи вже «перевершують людину у багатьох аспектах» і «значно підвищують ефективність роботи користувачів». При цьому професійна експертиза збережеться, але вона матиме сенс лише для тих, хто здатен ефективно використовувати такі інструменти.
Ця реальність кардинально змінює вимоги до освіти. Студенти, які завершують навчання через два-три роки, будуть працювати у світі, де вартість знань трансформувалася, а важливою стала не лише особистісна майстерність, а й уміння співпрацювати з інтелектуальними системами.
Проте, на жаль, система оцінювання досі базується на припущенні, що студент працює індивідуально. Їх просять посилатися на ChatGPT так, ніби це книга, хоча ідеї студента нерідко вже інтегровані з думками штучного інтелекту. Завдання розробляються з метою виявити «шахрайство», хоча насправді маємо справу з початковими формами співпраці людини і машини, яка є ще недосконалою, непослідовною та недостатньо підтримуваною.
Д-р Інес Блал — асоційований професор і колишній декан EHL у Лозанні, Швейцарія. Вона є співкерівником Інституту харчування та досліджень R&D при EHL.
