Мої враження співзвучні з думками більшості – вони негативні. «Динамо» залишається «Динамо». Якою б не була гра, київський клуб не перейде у статус «Пафосу». Хоча звучить це як гра слів, на жаль, виявилось, що «Динамо» грало заради пафосу.
Не хочу критично оцінювати Шовковського, адже для цього потрібно розуміти внутрішні процеси команди, а я не володію такою інформацією. Проте, як тренер, для себе я сформував три ключові висновки:
-
Стратегічне планування. Подвійні протистояння (у форматі двох матчів) вимагають ретельного планування не на одну, а на обидві зустрічі з урахуванням різних сценаріїв розвитку подій. Ми програли вдома з рахунком 0:1, але ще до другого матчу запевняв знайомих, що нічого не втрачено, а надзвичайно важливо якнайшвидше відкрити рахунок у гостях. Натомість трапилась дитяча помилка, без урахування тимчасових інтервалів, коли можна і не можна ризикувати. У результаті «Динамо» опинилось у ситуації, де ризикувати взагалі було заборонено. Якби саме «Динамо» забило першими, ця історія мала б зовсім інший поворот.
-
Побудова гри. Як оформити гру команди типу «Пафос», яка коштує майже у 5,5 разів дешевше за «Динамо»? Яке їй під силу перемагати команду такого класу, де гравці доросліші та дорожчі? Відповідь – за рахунок організації та швидкості. Саме це «Пафос» і продемонстрував.
- Вони перекривали центр поля, змушували «Динамо» грати по флангах.
- При переходах м’яч направляли на крила, де миттєво йшло накриття.
- Якщо м’яч направлявся до центру, відбувалися перехоплення, які миттєво переростали у гострі контратаки.
Внаслідок цього «Динамо» опинилося фактично не готовим до стрімкого темпу гри.
Цікавий момент: серйозно переймаючись долею «Динамо» ще з дитинства і пригадуючи команди Лобановського, наприклад, 1985 або 1997 років, я побачив у «Пафосі» подібність із командою Києва 1997 року — перехвати, агресивний пресинг і одночасна заборона передач у центр поля.
- Психологічний стан команди. Це навіть помітно неспеціалісту, простому вболівальнику. Я спостерігав команду, яка була максимально заряджена на результат, адже гравці там мають більше досвіду. Середній вік футболістів «Пафосу» приблизно на три роки більший, ніж у «Динамо» (29 проти 26 років). Вони націлювались саме на перемогу.
Важливо розуміти, що грати в футбол і вигравати – це дві різні речі. «Пафос» мав сильну мотивацію на успіх, завдяки чому команда діяла злагоджено та єдністю. У цьому аспекті «Динамо» поступилось також.
Можливо, допущені стратегічні помилки в плануванні. Є особливість у єврокубках на такому етапі — можна грати від чотирьох до шести таймів (з урахуванням екстра-часу). Тому необхідно будувати тактику залежно від поточного результату. Так, поразка 0:1 у перших двох таймах, але залишилось ще мінімум два. Завдання — забити і не пропустити, а головне — зберегти свої ворота «сухими». Це і є основна стратегія.
Окремо варто відзначити, що фанати пам’ятають: це «Динамо», і їхнє право. Це клуб із багатими традиціями, який нині збирає серед своїх гравців одних з найталановитіших українських футболістів. Грати у складі українського клубу такого рівня під силу далеко не кожному.
Відсутність літніх підсилень? Коли у команді не з’являється свіжа кров, починаються проблеми. Це необхідно для того, щоб гравці усвідомлювали наявність конкуренції, що ніхто не є незамінним. Як тільки футболіст починає знижувати вимоги до себе, негаразди виникають одразу. Це правило діє на будь-якому етапі розвитку команди. Потрібно було б, щоб два-три нові гравці могли посилити склад і створити здорову конкуренцію. На жаль, цього не сталось.
Щодо рекомендацій Шовковському — мені це складно давати, він і сам розбереться. Якби я мав можливість щось змінити, я б зазначив: «Динамо» поступилось «Пафосу» у, що парадоксально звучить, стилі динамівського футболу. Не йдеться про той футбол із пасами та побудовою гри, ДНК «Динамо» – це швидкість, пресинг, стрімкі атаки та агресивність у кожному епізоді. Саме такого підходу дотримувалися кипрійці, тоді як «Динамо» демонструвало інше. Відновити цей стан за тиждень неможливо. Це можливо лише за допомогою шокових мікроциклів, проте після них кілька тижнів знадобиться на вихід із такого стресового стану. Наслідки можуть бути серйозними для самих гравців.
Футбол — командна гра. Досвідчені гравці, на кшталт Ярмоленка, повинні взяти на себе роль лідерів та пояснити команді, що подібні ситуації трапляються з будь-яким колективом. Це може бути кризою. Проте кризи існують для її подолання, а не для паніки. Якщо команда справді є командою, вона пройде це випробування.
Є надія, що «Динамо» це вдасться. У житті будь-якої команди трапляються як негативні, так і позитивні моменти. На негативні потрібно реагувати так само, як і на позитивні — за допомогою конструктивного аналізу. Зрозуміло, боляче програвати команді рівня «Пафоса», але це сильний колектив. Особливо мені сподобалась організація їхньої гри і те, як вони боролись.
Варто не забувати ще один аспект, який може залишитися поза увагою — хто є власниками «Пафоса»? Це росіяни. Якщо вони змагалися з командою такого рівня, як «Динамо», чи могло існувати додаткове стимулювання? Думаю, так. Скажімо, обіцянка відсотка від призових грошей. Цей момент також потрібно враховувати в підготовці до таких поєдинків, необхідно продумувати абсолютно все, — підкреслив Дулуб в інтерв’ю Tribuna.com.
