У попередніх матчах команда почала дуже активно, виграючи у Південної Кореї з різницею у два м’ячі вже за перші 15 хвилин, однак надалі з великими труднощами зуміла втримати мінімальну перевагу. Загалом, у грі команди все ж було більше позитивних моментів.
У зустрічі з Панамою було призначено пенальті, який реалізували з другої спроби на 6-й хвилині. Чи то цей момент призвів до розслаблення, чи був суперник недостатньо налаштованим на продовження у тому ж дусі — команда втратила перемогу. Сам матч не вирізнявся високою якістю гри і залишив неоднозначні враження.
Матч проти Парагваю особисто не переглядав, але, припускаю, це міг бути найкращий поєдинок нашої збірної на турнірі. Проте цінність цієї перемоги сумнівна, адже на той момент команда вже гарантувала собі вихід у плей-офф, а боротьба за перше місце в групі виявилася більшою мірою символічною. Перемогти всіх конкурентів, щоб у наступному раунді зустрітися з фаворитом турніру — завдання неоднозначне і невдячне. Так, наприклад, Парагвай у 1/8 фіналу зустрівся з Норвегією, що створило додаткові питання, але такі ситуації неможливо передбачити, і грати “в піддавки” ніхто не має наміру. Це прикрий збіг обставин, який демонструє всю іронію турнірної долі.
Перед початком матчу з Іспанією шокувала новина про продовження дискваліфікації Сінчука. Заперечення щодо того, що він би не дуже допоміг команді, виглядають недоречно:
– По-перше, це беззаперечний лідер команди.
– По-друге, його присутність у складі могла б значно посилити та урізноманітнити атакуючі дії.
З огляду на офіційні версії з табору Михайленка ця ситуація виглядає далеких від ясності, і хоча нічого конкретного підтверджено не було, відсутність Сінчука стала серйозним ударом по амбіціях команди. Належна дисципліна і культурне ставлення до правил мають бути нормою навіть на аматорському рівні, що створює додаткові запитання щодо формату поведінки в технічній зоні під час мундіалю.
Гра проти Іспанії не вразила видовищністю. Рівень технічної майстерності суперника був суттєво кращим, однак по кількості гольових моментів гра відповідала рівню матчу з Панамою — приблизно чотири-п’ять небезпечних моментів за півтори години. Зокрема:
– За нашу збірну варто відзначити потужний, але не надто влучний удар Ващенка на 55-й хвилині, коли рахунок вже був 0:1. Голкіпер Гонсалес парирував цей постріл із великими зусиллями.
– Спробу Гусєва на 84-й хвилині можна було вважати небезпечною, проте вона не була по-справжньому гольовою.
Іспанці ж серйозно загрожували воротам збірної України тричі:
1. На 18-й хвилині нам пощастило, коли Гарсія з близької відстані влучив у площину воріт головою, але не забив.
2. Через шість хвилин той самий Гарсія відзначився голом.
3. На 62-й хвилині він мав ще одну можливість, але вдруге не забив.
Таким чином, три основні гольові епізоди склали закономірну мінімальну перемогу команди Іспанії над Україною. Можна констатувати, що у складі команди Михайленка це, ймовірно, є межа можливого на даному етапі. Перспектива пройти ще один раунд могла б реалізуватися за відсутності несприятливих обставин.
Чи варто критикувати команду за такий результат? Насамперед варто визнати, що амбіції перебували вище реальних можливостей колективу. Багато гравців приїхали до Чилі з мрією виграти Кубок світу, проте реалії турніру були набагато жорсткішими. Варто звернути увагу на такі факти:
– Запрошення Кревсуна, що став одним із лідерів у грі з іспанцями, відбулося лише після того, як його матір у ЗМІ поскаржилася на те, що футболіст залишився поза увагою молодіжної збірної, незважаючи на успішну гру в Німеччині.
– Одним із головних перспективних гравців, Степановим, було відмовлено у грі за цей склад через нібито хамське ставлення до нього, що озвучив його батько.
Якщо додати до цього поточний конфлікт довкола Сінчука, то все це формує три ключові системні випадки, які впливають на ціну амбіцій збірної на світовій арені. Це негативно позначається на її іміджі та результатах.
Щодо виступу команди Михайленка у Чилі, залишається багато запитань щодо тактики та мотивації. Глядачу важко зрозуміти, яка саме ідея була покладена в гру, і чому команда діяла саме так. Якщо після першого поєдинку виникла деяка надія, то останній матч залишив більш туманні враження, без чіткого розуміння ролі та мети.
У цілому ж, подія показала, що іноді буває і гірше, ніж очікують, а іронія долі у спорті часто стає вирішальним фактором.
Фото – Getty Images/Global Images Ukraine
