Літо добігає кінця, і офіси по всій Європі поступово заповнюються, адже люди повертаються від відпусток до роботи. Водночас значна частина населення континенту планує проводити на роботі суттєво більше часу.
За даними Євростату, у 2024 році 6,6% працюючих громадян віком від 20 до 64 років у Європейському Союзі працюють триваліше, ніж 49 годин на тиждень — такий показник визначено статистичним офісом ЄС як довгий робочий тиждень. Примітно, що відсоток працівників із тривалим робочим часом зменшився в порівнянні з минулими роками: у 2019 році він становив 8,4%, у 2014 році — 9,7%. Найвищий рівень спостерігався у 2005 році, коли 11,7% зайнятих працювали понад 49 годин на тиждень.
Вражаючі відмінності між країнами
Поза усередненими даними ЄС приховані значні національні розбіжності:
- Греція очолює список серед країн ЄС з часткою довго працюючих — 12,4%, водночас і там цей показник значно знизився з майже 20% на початку століття.
- Якщо враховувати усі європейські країни без виключення, на першому місці опинилася Ісландія з 13,6% працюючих віком працездатності, які регулярно працюють 49 годин і більше. У 2000 році цей показник там сягав 35%.
До трійки лідерів ЄС також увійшли:
- Кіпр (10%)
- Франція (9,9%)
- Португалія (9,2%)
- Бельгія (8,4%)
Вищими за середньоєвропейські значення стали показники у таких країнах, як Австрія, Ірландія, Італія, Чехія, Польща та Швеція. Натомість найнижчий відсоток працівників із довгим робочим часом зафіксовано у Болгарії (0,4%), а також у країнах Балтії — Латвії (1,0%) та Литві (1,4%).
Вищі показники серед чоловіків, підприємців і керівників
Статистика свідчить, що чоловіки частіше працюють понаднормово, ніж жінки: у рамках ЄС-27 таких чоловіків налічується 9,3%, тоді як серед жінок – 3,6%. Особливо велика різниця спостерігається між самозайнятими та найманими працівниками:
- 27,5% самозайнятих працюють понад встановлені норми, тоді як серед найманих таких лише 3,4%.
- Серед самозайнятих з працівниками (роботодавців) цей показник наближається до 40%.
Серед професій найбільш схильні до тривалого робочого часу:
- Кваліфіковані працівники сільського господарства, лісового та рибного господарств — 26,2% працюють понад 49 годин на тиждень.
- Керівники — 21,2%.
Щодо середньої тривалості робочого тижня у 2023 році, вона становила 36 годин, з помітними відмінностями між країнами: від 32,1 години у Нідерландах до 39,8 години в Греції.
Наслідки для здоров’я при довгому робочому часі
Попри зниження частки працівників із тривалими робочими годинами, цей показник залишається високим, що викликає занепокоєння через відомі наслідки для здоров’я. Дослідження, проведене University College London у 2015 році, показало, що працівники, які працюють понад 55 годин на тиждень, мають на 33% більший ризик інсульту порівняно з тими, хто працює 35–40 годин.
У звіті Всесвітньої організації охорони здоров’я та Міжнародної організації праці 2021 року йдеться, що робота понад 55 годин щотижня спричинила 745 тисяч смертей через інсульт та серцево-судинні захворювання у 2016 році — це на 29% більше, ніж у 2000 році.
Вплив на здоров’я може бути як безпосереднім, так і опосередкованим: стрес, спричинений тривалим робочим часом, негативно впливає на організм, а також зменшує час для занять здоровими активностями.
Регулювання робочого часу у Європі та актуальні тенденції
Максимально допустимий середній робочий час у Євросоюзі регламентує Директива про робочий час від 2003 року, яка встановлює межу не більше 48 годин на тиждень, включно з понаднормовими.
Значення цих даних актуалізується на тлі триваючих дискусій про гнучкі форми зайнятості, продуктивність та проблеми вигорання, а також зацікавленість окремих держав у скороченні тривалості робочого тижня. Водночас деякі країни демонструють тенденції до розширення робочого часу: у 2023 році, наприклад, Греція ухвалила закон, що дозволяє деяким роботодавцям встановлювати шестиденний робочий тиждень.
Таким чином, питання тривалого робочого тижня залишається важливим у контексті економічних, соціальних та медичних викликів сучасності.
