Якщо провести опитування серед осіб, мало знайомих зі спортом, з яким тенісним турніром у них асоціюється перше, більшість неодмінно назвуть Вімблдон. Це цілком закономірно, адже саме з передмістя Лондона розпочалася історія одного з найпопулярніших на сьогодні видів спорту – тенісу.
Саме тут, у 1877 році, «Всеанглійський клуб лаун-тенісу і крокету» ухвалив рішення провести перший у світі лаун-тенісний чемпіонат. Зараз, у епоху інформаційних технологій, коли турніри «Великого шолома» збирають мільйонні захоплені аудиторії по всьому світу, а тенісна індустрія генерує величезні фінансові потоки, події півторастолітньої давнини можуть видаватися наївними і дивними. Однак без них не було б тієї улюбленої гри для багатьох.
Пропонуємо зануритися в історію культового тенісного змагання, зосередившись, зокрема, на фінансових аспектах Вімблдону. Адже завжди цікаво розглядати економічні деталі відомих подій.
Перший Вімблдон
У липні 1877 року відбувся перший в історії тенісний турнір, у якому взяло участь 22 спортсмени. Організатори внесли суттєві зміни до початкових правил лаун-тенісу:
- форма корту стала прямокутною замість звуженої ближче до сітки;
- висота сітки почала поступово зменшуватися, процес завершився у 1882 році;
- систему підрахунку очок приведено до модерного формату: раніше сети тривали до 15 очок, а право подачі переходило при втраті першого розіграшу;
- введено право на другу подачу у разі невлучної першої.
Якщо правила початкового тенісу практично не відрізнялися від сучасних, то фінансовий аспект виглядає досить дивним. Гравці повинні були сплатити значну суму за участь – 1 фунт і 1 шилінг (1 шилінг дорівнював 1/20 частині фунта стерлінгів), тоді як глядачі платили лише 1 шилінг для перегляду матчу. На фінальний поєдинок завітало 200 вболівальників.
Переможці отримали призи: «золотий» – чемпіону, «срібний» – фіналісту. У 1877 році їх володарями стали відповідно Спенсер Гор та Вільям Маршалл. Вартість призів становила:
- 12 гіней за перше місце (1 гінея дорівнювала 1,05 фунта стерлінгів);
- 7 гіней за друге;
- 3 гінеї за третє.
Спенсер Гор, перший переможець Вімблдону – Вікіпедія
До 1881 року тенісисти, що займали місця нижче третього (іноді до п’ятого, шостого чи восьмого місця), отримували назад сплачену участь.
Дохід організаторів від першого Вімблдонського турніру становив близько 10 фунтів стерлінгів, які були спрямовані на придбання нового кінного катка для вирівнювання поля.
Від 19 століття до Відкритої ери
Гра швидко завоювала популярність у Великій Британії. У 1878 році відбувся перший чемпіонат Шотландії, а у 1879-му – Ірландії. У 1884 році на Вімблдоні почали змагатися жінки, з’явилися парні змагання та перші іноземні учасники. Інфраструктура також стрімко розвивалася: до середини 1880-х років на центральному корті були побудовані постійні трибуни для глядачів.
Ріст популярності призвів до збільшення доходів організаторів: у 1880-х роках вони становили близько 500 фунтів за турнір. Однак в наступному десятилітті інтерес до Вімблдону дещо спав. У 1895 році був зафіксований єдиний збиток – 35 фунтів стерлінгів. Проте згодом прибутки знову почали зростати.
Для прикладу, середньорічний прибуток від турніру у період 1922–1939 років становив близько 10 000 фунтів. Під час Другої світової війни змагання не проводилися, але після її закінчення інтерес відновився, що викликало стрімке зростання доходів: до 1970-х років прибуток від одного заходу сягнув приблизно 80 000 фунтів.
Натомість умови для гравців залишалися складними. Тривалий час у тенісі існував поділ між любителями, професіоналами та напівпрофесіоналами, котрі заробляли на життя, подорожуючи з тенісними турне. У Вімблдонському турнірі могли брати участь лише любителі, які офіційно не отримували грошових винагород. Це спричиняло відтік найкращих спортсменів до професійного спорту, що нагадувало сучасну ситуацію у боксі.
Для утримання кращих тенісистів серед любителів організатори застосовували хитрощі, виплачуючи компенсації за дорогу, проживання й харчування. Виник навіть термін «shamateurs», що означає «фальшиві любителі».
Відкрита ера
У 1968 році відбулися кардинальні зміни. Асоціація лаун-тенісу Великобританії (LTA) скасувала статусні обмеження між любителями та професіоналами. Турнір Вімблдону 1968 року став відкритим для всіх гравців без винятку.
Цей крок наслідували інші престижні турніри, започаткувавши так звану Відкриту еру сучасного тенісу, коли всі спортсмени отримали можливість брати участь у будь-яких змаганнях.
Від цього рішення виграли усі: вболівальники мали змогу спостерігати за матчами між найкращими тенісистами світу, а спортсмени отримали можливість офіційно заробляти.
Загальний призовий фонд Вімблдону 1968 року становив 26 150 фунтів стерлінгів:
- чемпіон чоловіків отримав 2 000 фунтів;
- переможниця у жіночому одиночному розряді – 750 фунтів;
- призові мали всі гравці: ті, хто вибув у першому колі – відповідно 50 фунтів у чоловіків і 20 у жінок.
З року в рік призовий фонд стрімко збільшувався:
- 1975 року загальний приз становив 100 000 фунтів;
- у 1984-му – вперше перевищив 1 мільйон;
- 2005 року – досяг позначки в 10 мільйонів;
- минулого року загальний призовий фонд склав 50 мільйонів фунтів, а на цьогорічному, 138-му за рахунком турнірі, він піднявся ще на 7%, до 53,5 млн фунтів.
Премії переможцям одиночних змагань сьогодні становлять по 3 мільйони фунтів.
Зазначимо, що останнім часом зростання виплат гравцям, які вибули на ранніх стадіях турніру, у відсотковому співвідношенні значно випереджає збільшення призових для фіналістів.
Організатори також значно покращили свій фінансовий стан завдяки телетрансляціям. Продаж прав на трансляцію турніру по всьому світу дає основну частину їх доходу. За останнє десятиріччя XX століття клуб заробив близько 250 мільйонів фунтів. Сучасні Вімблдонські турніри приносять чистий прибуток понад 50 мільйонів фунтів щорічно.
Традиції, традиції і ще раз традиції…
На відміну від інших турнірів «Великого шолома», Вімблдон просякнутий багатовіковими звичаями. Інакше й бути не могло у культурній Англії.
До особливостей належать:
- суворий дрескод – гравці носять виключно білий одяг;
- висота трави на корті регламентована й має становити рівно 8 міліметрів;
- турнір завжди стартує рівно за шість тижнів до першого понеділка серпня;
- головний делікатес Вімблдону – полуниця зі свіжими вершками, що подається на спеціальних прозорих тарілках із точною кількістю ягід – 10 штук в одній порції. За два тижні турніру вболівальники споживають понад 20 тонн полуниці.
Енді Маррей насолоджується традиційними вімблдонськими ласощами – Getty Images
Що стосується бізнес-аспекту, Вімблдон єдина Велика шолома, де на корті відсутня зовнішня реклама. Натомість бренди укладають з організаторами довготривалі контракти на постачання товарів та послуг. Найтриваліша співпраця – з компанією Slazenger, яка поставляє тенісні м’ячі з 1902 року.
Ще одна довготривала традиція Вімблдону зазнала змін з початку Відкритої ери. Якщо у 1968 році призові для чоловіків суттєво переважали жіночі, то завдяки боротьбі легендарної тенісистки Біллі Джин Кінг, 24-разової чемпіонки турнірів Великого шолома в одиночному розряді, проблему гендерної нерівності почали вирішувати.
Поступово рівність призових встановили:
- US Open у 1973 році;
- Australian Open у 2001 році;
- Ролан Гаррос у 2006-му;
- Вімблдон у 2007 році.
Водночас, питання залишається відкритим: чоловіки грають матчі до трьох виграшних сетів, а жінки – до двох. Через це чоловіки проводять на корті більше часу, отримуючи при цьому однакові призові. Іноді представники сильної статі виражають незадоволення такою ситуацією, але змін у форматі наразі не планується.
Досягнення українських тенісистів на Вімблдоні
Для українських спортсменів Вімблдон є одним з найуспішніших турнірів Великого шолома. Найтитулованіша українська тенісистка Еліна Світоліна двічі доходила до півфіналу – у 2019 та 2023 роках.
Еліна Світоліна на Вімблдоні 2025 – Getty Images
Її гонорари в півфіналі у 2019 році склали 588 тисяч фунтів, а у 2023-му – 600 тисяч, що за чотири роки збільшилося лише на 2%, незважаючи на зростання загального призового фонду на 17,6%. Це свідчить про те, що призові за перші раунди змагання зростають швидше, ніж суми для фінальних етапів.
Серед успіхів нашої країни – перемога Людмили Кіченок у 2023 році в міксті разом із хорватом Мате Павичем. Хоч цей вид змагань менш популярний, а призові становили «лише» 128 тисяч фунтів на двох, титул залишається значущим досягненням.
Таким чином, Вімблдон продовжує бути не лише історичною ареною для тенісних змагань, а й майданчиком для встановлення спортивних і фінансових рекордів, зокрема для українських спортсменів.
