Камера площею всього дев’ять квадратних метрів, в якій немає туалету, може вміщати до трьох ув’язнених. Іноді через брак місця одному з них доводиться спати на підлозі. Це поширене явище у Бельгії, країні, котра вже багато років стикається з серйозним перевантаженням пенітенціарних установ, про що повідомляє неприбуткова організація 9m².
Прикладом таких умов є тюрма Форест у Брюсселі, що закрилася три роки тому. Голоси тих, хто мусив виживати в цих стінах, досі можна почути. Серед них – Жан-Люк Меньї, колишній ув’язнений, який здобув освіту, перебуваючи за гратами понад 18 років, і неодноразово думав про самогубство через жорстокі умови утримання.
Жан-Люк розповів Euronews:
– «Звичайно, у в’язниці виникають конфлікти. Я став жертвою чотирьох спроб вбивства, одна з яких сталася, коли мені було 18 років. Тоді чоловік увірвався до моєї камери, вважаючи, що я вбив його дівчину, і жорстоко побив мене. Доглядачі врятували мені життя».
– «Вони вивели мене до душу. Я був повністю оголений, вода лилася, а я кровоточив із сильними ушкодженнями. Такі моменти не забуваються».
### Тюремний музей
Організація 9m² створена з метою звернути увагу суспільства на проблеми в’язнів і спонукати до роздумів над ними. Її члени перетворили порожню Форестську тюрму на «мультиперспективний майданчик» для зустрічей, де дослідники, студенти, держслужбовці та колишні ув’язнені діляться досвідом і шукають шляхи розв’язання проблеми, що, за словами директора організації Мануеля Ламберта, тільки погіршується.
За словами Ламберта:
– «Перевантаження тюрем лише зростає, жодних ознак покращення ми не бачимо. Керівництво змінюється, але схеми ув’язнення залишаються незмінними».
– «Через перенаселеність приміщень ув’язнені з дуже різними потребами змушені ділити обмежений простір, що підсилює напругу».
– «Відсутність ресурсів призводить до того, що соціальні зони використовують під житло, внаслідок чого немає місця для навчання або культурних заходів».
– «У таких умовах в’язниця нічого не виправить: ті, хто сюди потрапляють неписьменними, залишаться такими, і перебування за гратами виявиться марним».
Ситуацію ускладнює дефіцит персоналу для належного нагляду та індивідуальної підтримки:
– «Вся ця обстановка сприяє насильству у стінах установи, що ставить під загрозу безпеку як ув’язнених, так і співробітників», – пояснює Ламбер.
Окрім того, нестача психологічної допомоги суттєво знижує шанси ув’язнених на успішну реінтеграцію в суспільство. 9m² підкреслює:
– «Медиків, соціальних працівників, психіатрів недостатньо, щоб забезпечити належний догляд за ув’язненими і підготувати їх до кращого життя після звільнення».
– «У Бельгії рівень рецидивізму надзвичайно високий, й це свідчить про неефективність системи утримання, яка не захищає суспільство».
### Широкомасштабна проблема в Європі
Бельгія входить до числа лідерів за перевантаженістю в’язниць у Європі: понад 13 тисяч ув’язнених у системі, розрахованій на 11 тисяч місць. Аналогічна ситуація у Франції, Італії та Кіпрі.
Європейський комітет із запобігання катуванням (CPT) регулярно проводить моніторинг пенітенціарних установ та перевіряє дотримання прав людини на їх території. За останніми даними станом на 2024 рік, країни з найсуттєвішим перевантаженням, визначеним як понад 105 ув’язнених на 100 місць, такі:
1. Словенія – 134
2. Кіпр – 132
3. Франція – 124
4. Італія – 118
5. Румунія – 116
6. Бельгія – 113
Помірне перевантаження (від 105, але ближче до межі допустимої місткості) зафіксоване в:
– Хорватії (110), Ірландії (105), Швеції (105).
Ситуації практично на межі насиченості виявлені також у Шотландії (100), Англії та Уельсі (98), Сербії (98).
При цьому тенденції лише погіршуються: за даними Eurostat, кількість ув’язнених у європейських тюрмах може зрости до 200% у період з 2023 по 2027 роки.
### Політичний контекст
Перевантаження тюрем часто пов’язане із соціально-політичною ситуацією у країнах та вірою в те, що тривалі покарання – найдієвіша форма правосуддя.
Х’ю Четвінд, виконавчий секретар Європейського комітету з питань запобігання катуванням, навів приклади Італії, Франції та Великобританії, які відповідають критеріям проблемнго перевантаження через посилення кримінального законодавства, зокрема щодо наркотичних злочинів.
Він зауважив:
– «Проблема полягає у відсутності довіри до альтернативних способів покарання за наркозлочини, таких як електронні браслети чи громадські роботи, які могли б запобігти потраплянню людей до в’язниці».
Водночас відзначається зростання організованої злочинності у Європі, і ці групи «продовжують свою діяльність у в’язницях, оскільки персонал не має змоги їх контролювати через надмірне перевантаження».
Додатково, за словами Четвінда,
– «у більшості країн, якщо суд постановив ув’язнення за законною ухвалою, тюрма не має права відмовити такій особі у прийомі, навіть якщо для цього доводиться розміщувати її на матраці на підлозі камери».
Він вважає, що європейським суспільствам ще довго доведеться визнавати, що тюрми мають не лише обмежувати, а й сприяти покращенню загального стану суспільства.
