Щоб визначити, чи є певне явище позитивним чи негативним, необхідно мати з чим його порівняти. Особливо це актуально, коли мова йде про зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО) або його модифіковану сьогоднішню форму, відому як національний мультипредметний тест (НМТ). Протягом останніх років постійно виникають ті самі дискусії щодо ефективності цього тестування, рівня стресу серед абітурієнтів і пошуку альтернативних моделей.
Цього року хвиля обговорень, що переважно містять нарікання, особливо інтенсивна. Значну увагу у соціальній мережі Facebook привернули пости одного користувача, який, за власними словами, має чотири вищі освіти, але вирішив спробувати скласти НМТ. Мотиви такого кроку автор не розкриває, проте складається враження, що він прагнув підвищити власну увагу. Загалом ці публікації стали переліком численних проблем і викликів цьогорічного НМТ, зокрема психологічного та морального характеру, які закінчуються закликом до Міністерства освіти і науки вжити заходів.
Варто одразу зауважити: НМТ є компромісним рішенням. Якщо традиційне ЗНО проходить у форматі «один предмет за раз», то НМТ передбачає одночасне складання чотирьох предметів (українська мова, математика, історія України та предмет за вибором) протягом чотирьох годин. Це неабияке випробування не лише для знань, а й для психологічної витривалості.
Звичний формат ЗНО, безперечно, є більш оптимальним, адже він передбачає:
– більше часу на опрацювання кожного предмета,
– можливість сконцентруватися по черзі,
– зниження рівня стресу (хоча для багатьох це не завжди так очевидно).
Однак питання полягає в тому, чи можна реалізувати цей формат під час повномасштабної війни. Адже:
– загальна кількість днів для проведення тестувань збільшується,
– підвищується логістичне навантаження, особливо для тих, хто тестується за кордоном,
– зростає ризик переживати ніч перед іспитом у укритті через авіаудари.
Саме цей останній фактор цього року став центром уваги. Часто лунають емоційні зауваження: як змусити складати настільки комплексний тест одразу після безсонної ночі під ракетними обстрілами чи атаками безпілотників? З одного боку, така позиція має підстави, але з іншого – вона відкриває шлях до численних хибних рішень. Дійсно, іспит в таких умовах надзвичайно складний, однак головне питання – які існують альтернативи?
Повернення до традиційного формату ЗНО наразі неможливе з об’єктивних причин, проте до нього варто повернутися при першій можливості. Натомість популярні різні пропозиції, серед яких:
1. Скасування вступних іспитів взагалі.
2. Відновлення колишньої практики проведення випробувань безпосередньо у закладах вищої освіти.
Перший варіант, зокрема, озвучений автором згаданого популярного посту у Facebook, який зазначає: «Сьогоднішні випускники – не просто учні, вони покоління, що виросло під звуки сирен. Можливо, замість додаткового тиску слід надати їм полегшення?» Що розуміти під полегшенням? Повну відмову від відбору та безумовне зарахування усіх охочих до вишів? Такий шлях є хибним і веде до деградації якості освіти, оскільки в українській системі вищої освіти вже давно спостерігається тенденція «кількість за рахунок якості». Він міг би мати сенс лише за умови жорстких внутрішньоуніверситетських відборів зі справжньою можливістю відрахування через неуспішність, однак нині навіть це зробити вкрай складно. Відрахування з вишів відбуваються тільки після надзвичайно наполегливої боротьби, і далеко не всі здатні досягти цього.
Теза про необхідність позбавити дітей стресу в цьому контексті також є спірною. Безперечно, надмірний стрес шкідливий, але так само негативними є й умови штучного комфорту і відсутності викликів. Життя сповнене випробувань, і рано чи пізно школяр зіштовхнеться з труднощами. Якщо ж оберігати його від оцінок і іспитів, то це призведе лише до значнішої проблеми, бо навички долати перешкоди не вироблятимуться.
Ідея ж повернення до університетських вступних іспитів є ще менш доречною. Основна мета впровадження ЗНО полягала в подоланні корумпованої системи відбору студентів і забезпеченні однакових умов для всіх незалежно від соціального статусу чи зв’язків батьків. Мільйони випускників скористались такою можливістю і вступили до вишів завдяки особистим знанням, а не матеріальним впливам. Попри нинішні виклики воєнного часу, НМТ продовжує виконувати цю функцію. Формат тестування можна критикувати, але сперечатися з тим, що всі учасники перебувають у рівних умовах, фактично не має підстав.
НМТ часто помилково асоціюють із завершенням школи і вважають її випускними іспитами. Таку роль частково відігравало традиційне ЗНО, однак НМТ такої функції не виконує. У багатьох навчальних закладах перед тестуванням відбуваються офіційні випускні заходи з отриманням атестата про повну середню освіту. Це важливо підкреслити, адже часто забувають, що НМТ і вища освіта в Україні не є обов’язковими. Право на отримання вищої освіти не означає необхідність її здобуття – банальна істина, яка сьогодні іноді сприймається як радикальна.
Крім того, НМТ не визначає остаточну долю випускника. У разі невдачі тест можна скласти наступного року чи навіть через два. Кількість спроб не обмежена. Якщо ж комусь не вдається подолати цей бар’єр, який проходить абсолютна більшість, можливо, цей шлях просто не відповідає його чи її інтересам. Наявність чи відсутність диплома про вищу освіту не робить людину кращою чи гіршою в сучасних умовах.
Розумно працювати над удосконаленням формату НМТ в період війни. Можливі кроки:
– Розширення переліку умов для реєстрації на додаткову сесію тесту (наприклад, у разі перебування ночі перед іспитом під звуками сирен повітряної тривоги).
– Розробка інших варіантів адаптації тестування.
Водночас, обговорюючи наявні проблеми цього іспиту, не слід забувати, що ЗНО та НМТ є рідкісним і сталим прикладом успішної освітньої реформи в незалежній Україні. Її скасування чи перетворення у формальність не приносить користі, а лише шкодить і абітурієнтам, і системі освіти, і країні загалом.
