Опубліковано 01 вересня 2025 року о 15:21 за GMT+2
Унікальне наукове відкриття проливає світло на походження найдавнішої в історії пандемії: вченим уперше вдалося відстежити смертельну бактерію, яка спричинила цю епідемію, до її епіцентру.
Юстиніанська чума, яка знищила значну частину населення східного Середземномор’я близько 1500 років тому, довго залишалась загадкою, оскільки, хоча вона широко описувалась у давніх текстах, збудник хвороби дотепер лишався невідомим.
Новітні дослідження дали змогу виявити сліди бактерії Yersinia pestis у братській могилі під руїнами міста Джераш на території сучасної Йорданії. Це стало першими безпосередніми біологічними доказами пандемії Юстиніанської чуми.
Професор Рейс Хай Цзян, провідний автор дослідження та асоційований викладач Коледжу громадського здоров’я Університету Південної Флориди, зазначив:
– Протягом століть ми покладалися винятково на письмові свідчення про цю руйнівну хворобу, однак не мали жодних прямих наукових доказів її існування.
– Наші результати заповнюють цю прогалину, надаючи перший генетичний погляд на те, як пандемія розгорталася в серці імперії.
### Як Yersinia pestis спричинила пандемію
Юстиніанська чума, що розпочалася в 541 році нашої ери, закріпилася в історії як перша задокументована пандемія в світі. Поширившись по східному Середземномор’ю та Візантійській імперії, вона, за оцінками деяких істориків, забрала життя від 15 до 100 мільйонів людей під час двох століть повторних спалахів.
Розгадка таємниці цього захворювання була отримана завдяки визначенню збудника — бактерії Yersinia pestis, яка також спричинила пізніші епідемії, включно з Чорною смертю у 1346 році. Цей зоонозний мікроорганізм поширюється в основному через бліх, що паразитують на гризунах, особливо на пацюках, які живуть близько до людських поселень, а також може передаватися напряму між людьми у своїй пневмонічній формі.
### Розкриття 1500-річної таємниці
Застосовуючи сучасні методи ДНК-аналізу, міждисциплінарна команда вчених з Університету Південної Флориди та Атлантичного університету Флориди дослідила вісім людських зубів, знайдених у поховальних камерах під древнім римським гіподромом у Джераші.
ДНК-аналіз засвідчив присутність майже ідентичних штамів Yersinia pestis серед загиблих, що підтверджує присутність цієї бактерії у Візантійській імперії між 550 та 660 роками нашої ери. Результати свідчать про швидку і смертоносну епідемію, що відповідає історичним описам масових смертей.
Професор Цзян ілюструє значення місця дослідження:
– Джераш дає унікальну можливість побачити, як стародавні суспільства реагували на катастрофи в сфері громадського здоров’я.
– Це було ключове місто Східної Римської імперії, відоме як важливий торговий центр із вражаючими будівлями. Перетворення місця, колись призначеного для розваг і громадської гордості, на масове поховання під час кризи демонструє, наскільки міські центри були перевантажені під час епідемій.
Додаткове дослідження показало, що Yersinia pestis циркулювала серед людських популяцій протягом тисячоліть до Юстиніанської пандемії. Також воно свідчить, що подальші спалахи чуми — зокрема Чорна смерть та окремі випадки захворювання в наш час — не мали єдиного джерела, а виникали незалежно із резервуарів у тварин.
Професор Цзян додає:
– Ми боремося з чумою уже кілька тисячоліть, і досі трапляються випадки смерті від неї.
– Подібно до COVID-19, цей патоген продовжує еволюціонувати, а заходи контролю не можуть його повністю викорінити. Тож ми мусимо бути обережними, оскільки загроза не зникне повністю.
