Миколи Карпюка не стало 19 вересня 2026 року. Співзасновник УНА-УНСО, громадсько-політичний діяч, колишній політв’язень Кремля – він загинув на Запорізькому напрямку, куди пішов служити після повномасштабного вторгнення.
Йому було 62. За віком міг не йти взагалі. Але людина, яка провела понад пʼять років у російській вʼязниці за сфабрикованою справою, вочевидь мала власні рахунки з державою, що її туди посадила.
Микола Карпюк загинув на Запорізькому напрямку
Про загибель повідомили друзі та колишні українські політики – новина зʼявилася наступного дня. Обставини останнього бойового завдання не розголошують.
Для більшості українців його прізвище передусім асоціюється зі справою політвʼязнів у Росії. У 2014-му він потрапив до рук російських спецслужб. Повернувся у вересні 2019-го, під час обміну. І після цього не пішов у приватне життя – продовжив громадську роботу, а згодом узяв зброю.
Коротко про біографію:
- співзасновник і один із керівників УНА-УНСО;
- учасник українських громадсько-політичних рухів;
- політвʼязень Кремля;
- звільнений з російського увʼязнення 7 вересня 2019 року;
- після початку повномасштабної війни — у Силах оборони;
- загинув 19 вересня 2026 року на Запорізькому напрямку.
Викрадення 2014 року та справа, вигадана з нуля
Карпюк зник у березні 2014-го, опинившись на території Росії. Де він і що з ним – не знали місяцями. Потім стало зрозуміло: його утримують російські силовики.
Обвинувачення виглядало абсурдно навіть за російськими мірками. Карпюку інкримінували участь у бойових діях Першої чеченської війни – подіях 1990-х, які до 2014 року нікого в Москві не цікавили. У тій самій справі проходив ще один українець, Станіслав Клих. Обидва звинувачення заперечували.
Захист вказував на суперечності в матеріалах і брак доказів як таких. Правозахисники назвали переслідування політично вмотивованим, а Карпюка й Клиха – політвʼязнями.
Катування під час російського полону
Після звільнення Карпюк розповідав про фізичний і психологічний тиск. Мета була проста: змусити підписати свідчення, потрібні слідству.
Тривалий час його тримали без нормального доступу до незалежних адвокатів і українських дипломатів. Інформація про стан здоровʼя доходила із запізненням, представників України до нього не пускали.
Усе це не завадило суду. У травні 2016 року в Грозному Миколі Карпюку дали 22 роки й шість місяців позбавлення волі. Станіславу Клиху – 20 років.
Повернення у вересні 2019 року
За ґратами він провів понад пʼять років. 7 вересня 2019-го повернувся додому – у межах обміну утримуваними особами між Києвом і Москвою.
Тим самим літаком летіли режисер Олег Сенцов, Станіслав Клих, Володимир Балух, Павло Гриб, Олександр Кольченко, Роман Сущенко та інші. У «Борисполі» їх зустрічали рідні, журналісти й представники держави – кадри того дня обійшли всі українські медіа.
Далі Карпюк багато говорив про умови російського увʼязнення, про допити, про тиск. І займався тим, чим займався до того: громадською роботою, підтримкою військових і тих, хто досі залишався в полоні.
Від громадського діяча до військового ЗСУ
Народився 21 травня 1964 року в селі Великий Житин на Рівненщині. Стояв біля витоків УНА-УНСО – Української Національної Асамблеї – Української Народної Самооборони.
Далі – фактично вся новітня історія української вуличної політики. «Україна без Кучми». Помаранчева революція. Революція гідності. У різні роки обіймав керівні посади в УНА-УНСО, входив до керівних органів «Правого сектору».
Після 24 лютого 2022 року пішов до війська. Залишився там і тоді, коли йому виповнилося 60. Служба завершилася на Запорізькому напрямку, де зараз ідуть важкі бої.
Життя, повʼязане з боротьбою за Україну
Засновник націоналістичного руху, політвʼязень Кремля, військовослужбовець Сил оборони – три різні біографії, які вмістилися в одну.
Він вийшов із російської вʼязниці у 2019-му. А через кілька років зустрівся з тією самою державою ще раз – уже на полі бою.
Про дату та місце прощання повідомлять окремо.
