Опонент із вагомою історією
Поліссю виявилося не пощастити з жеребкуванням у плей-офф кваліфікації. Пресслужба житомирського клубу намагалася пожартувати на цю тему: «Незвично буде без Фіорентини в Лізі конференцій». Варто зазначити, що подібна заява викликала різку реакцію переважно серед українських уболівальників, у той час як італійська преса не звернула уваги на це, не згадавши про майбутнього суперника в контексті зухвалості.
Особлива увага заслуговує те, що у нашій країні Фіорентину не потребує представлення. Поліссю ще далеко до рівня такого клубу: вже наступного літа «лілії» відзначать поважний 100-річний ювілей з дати заснування. Хоча команда й не була абсолютним домінатором у Серії А, вона входить у п’ятірку колективів за кількістю сезонів у елітному дивізіоні, що свідчить про солідний статус.
Фіорентині не властиві медійні маніпуляції чи гучні підписання боксерів-чемпіонів. Для клубу, у складі якого виступали такі зірки, як Габріель Батістута, Роберто Баджо, Джанкарло Антоньйолі, Лука Тоні, Руй Кошта та батько і син К’єзи, важливі насамперед футбольні досягнення і відданість фанатів. Попри те, що останні десятиліття команда не демонструвала приголомшливих результатів, вболівальники залишаються активною та вимогливою спільнотою.
Пік слави тосканців припадає на другу половину минулого століття. Тоді Фіорентина двічі ставала володарем Скудетто, тричі завойовувала Кубок Італії (загалом 6 титулів), а також виграла перший в історії Кубок кубків УЄФА і наступного сезону знов дійшла до фіналу. Вона стала першою італійською командою у фіналі Кубка чемпіонів сезону 1956/57, де поступилася Реалу. Крім того, Фіорентина входить у число п’ятнадцяти європейських клубів, які грали у фіналах усіх трьох найпрестижніших континентальних турнірів — Кубка володарів кубків, Ліги чемпіонів і Кубка УЄФА (Ліги Європи), а у 2023 році її список поповнив фінал Ліги конференцій.
Команда переживала і непрості часи, зокрема у 2002 році, коли клуб оголосили банкрутом. Однак на відміну від Полісся, Фіорентина не зникла з професійного футболу, а після змін у власності швидко повернулася у вищий дивізіон та у кінці 2000-х років вже виступала у Лізі чемпіонів. За останні чотири сезони клуб здобув два фінали Ліги конференцій (плюс півфінал), а також вихід у фінал і два півфінали Кубка Італії.
Візаві Ротаня: роль тренера
Не менш важливо розуміти, що не лише історія має значення у протистоянні з Поліссям. Хоча Фіорентина й не здобула жодного з недавніх фіналів, її досвід у кубкових змаганнях заслуговує на увагу — команда регулярно доходить до заключних стадій.
Деякі скептики можуть зауважити, що ці успіхи досягалися під керівництвом інших тренерів. Однак такий підхід є поверхневим, адже наразі «ліліями» керує Стефано Піолі. Цей наставник не ризикує руйнувати те, що вже дає результат. Як сам зазначає: «Мій метод полягає у взаємному обміні — я ділюся ідеями з командою і спостерігаю, чи працюють вони».
Gazzetta dello Sport влучно охарактеризувала тренера: «Роками Піолі вважали хорошим фахівцем для невеликих клубів, згодом він досягнув найвищого рівня, вигравши Скудетто з Міланом. Він зберіг позиції та авторитет завдяки інтенсивному, ефективному та організованому, але водночас гнучкому стилю, що формується спочатку гравцями, а вже потім — схемами. Піолі — першокласний мотиватор, турботливий сім’янин, який може бути як суворим, так і лагідним у потрібний момент».
Наставник тонко відчуває команду, граючи на її сильних сторонах. Однак із часом результативність падає, і тренера можуть замінити. Поліссю не пощастило: наразі це початок нового циклу, і Піолі навряд чи послабить склад.
Усі командні експерименти у товариських матчах Фіорентини окреслені певними тактичними схемами — переважно це 1-3-4-2-1, 1-3-4-1-2 або 1-3-5-2, тобто завжди з трьома центральними захисниками. Це свідчить про сталість принципів Піолі, який не схильний ламати дієву конструкцію. У Мілані та Аль-Насрі він грав із четвіркою захисників, а такі формації перейшли до Фіорентини від попередників.
Хто основні виконавці?
У товариських поєдинках у нового тренера відзначається не лише тактична структура, а й кадровий склад, що може допомогти спрогнозувати стартові одинадцять на матчі 21 та 28 серпня.
Головний воротар — Давід Де Хеа. Іспанський голкіпер, який понад десять років грав за Манчестер Юнайтед, поновив кар’єру у Фіорентині після року паузи, не залишивши сумнівів у власній класності — він у трійці найкращих воротарів Серії А. Зростають чутки про можливе повернення до МЮ, але наразі Де Хеа залишається у Флоренції, готуючись до зустрічі з Поліссям.
Трійка центральних захисників сформувалася ще наприкінці минулого сезону і виглядає так:
– Лука Раньєрі — капітан і несподівана загроза у атаці, особливо на стандартах.
– Марін Понґрачич — орієнтується на свої основні функції в захисті.
– П’єтро Комуццо — молодий талановитий футболіст (20 років), надійний гравець, здатний ізолювати майже будь-якого нападника (наприклад, Артема Довбика).
На флангах «лілій» грають одні з найнебезпечніших виконавців:
– Робін Госенс, який відродив кар’єру (8 голів і 10 асистів у минулому сезоні), що викликало інтерес з боку Аталанти.
– Додо, співвітчизник, який раніше грав за Шахтар, на правому фланзі. Хоча його результативність скромніша, 6 асистів не залишаються непоміченими, а капітанська пов’язка говорить про його авторитет у команді.
У середині поля може з’явитися двоє або троє гравців, але позиція Ніколо Фаджіолі незмінна. Випускник Ювентуса завжди опиняється у епіцентрі подій: він і допомагає у захисті, і контролює м’яч, і загострює ситуацію хитрими передачами або індивідуальними діями. Поруч із ним потрібна фізична міцність, яку забезпечують Сімон Зома, Амір Річардсон чи Шера Ндура. Зокрема, швейцарець Зома також відзначається голами — минулого сезону він чотири рази забив за Парму та відмітився голом у товариському матчі проти Манчестер Юнайтед.
Втратою для команди можна вважати Роландо Мандрагору (9 голів, 6 асистів), котрий отримує лікування травми, а переговори про новий контракт перебувають в стагнації, і невідомо, чи залишиться він у клубі.
Атакувальна ланка — найбільш інтригуюча. Основний акцент Піолі робить на тріо Гудмундссон-Кін-Джеко. Тосканська преса впевнена, що тренер прагне задіяти цих трьох одночасно. Саме тому з’явилися чутки про пошуки дублера для Мойзе Кіна, бо роль боснійського нападника планується змінити.
Якщо порівнювати лише імена, вони переконують. Статистика ж ще більш красномовна:
– Мойзе Кін став головним бомбардиром Серії А минулого сезону (25 голів у всіх турнірах) після відходу Матео Ретегі в Саудівську Аравію.
– Альберт Гудмундссон, незважаючи на травми, встиг набрати 11 результативних дій за системою «гол + пас».
– Едін Джеко (39 років), дві останні кампанії перебуваючи в Туреччині, забивав понад 20 м’ячів.
Ці дані ясно демонструють рівень і силу атаки, з якою Поліссю доведеться зіткнутися.
Про власника клубу
Важливо окремо відзначити власника Фіорентини Рокко Комміссо, який має певні спільні риси із Геннадієм Буткевичем, зокрема прибутковий бізнес і пристрасть до спорту з юних років. Італо-американець був навіть віце-капітаном шкільної футбольної команди, що пізніше переросло у серйозні інвестиції у футбол.
Свою кар’єру Комміссо розпочав з покупки Нью-Йорк Космос, який незабаром після цього отримав фінансову стабільність, подібно до того, як Буткевич підтримав Полісся. Космос виступає у другому дивізіоні США, де відсутнє пряме підвищення та пониження у класі, тому амбіції Комміссо, з статком понад 8 мільярдів доларів, спрямували погляди до Європи.
У 2019 році він викупив Фіорентину за приблизно 150 мільйонів євро, хоча спочатку планував придбати Мілан. Його інвестиції в клуб вже сягають майже півмільярда євро. Водночас бізнесмен уникає феєричних трансферів та воліє системний підхід до розвитку клубу.
Комміссо зосереджений передусім на розвитку інфраструктури, зокрема:
– Реконструкція стадіону Артеміо Франкі (через що матчі Полісся прийматиме в Сассуоло).
– Витрати у 122 мільйони євро на створення клубної бази Viola Park — мультифункціонального комплексу, що задовольняє всі потреби клубу і є найбільшим подібним об’єктом в Італії та одним із найбільших у Європі.
Об’єкт здатен приймати 20 команд клубної структури та включає:
– 12 стандартних полів (трав’яних і гібридних),
– два міні-поля для дітей,
– спеціальне поле для воротарів,
– два стадіони на 4500 і 300 місць (один з них названий на честь Давіде Асторі),
– численні спортзали,
– великий медіацентр із власною телестудією на 3-4 сцени та студією звукозапису,
– клубний музей,
– спортивний бар,
– приміщення для корпоративних заходів та святкувань.
Цей простір, що охоплює 31 гектар, є справжнім футбольним раєм для фанатів Фіорентини.
У свою чергу, нападник Едін Джеко високо оцінив вклад Комміссо: «Я зробив власнику комплімент щодо об’єктів, які він створив. Після підписання контракту він одразу зателефонував мені і вразив своїм підходом. Він любить місто та клуб і вклав у це багато серця. Це рідкість у сучасному футболі, коли президенти настільки віддані своїм командам. Його мрія така ж, як і у всіх, хто тут працює — зробити Фіорентину ще сильнішою».
Схоже, що цей підхід заслуговує на увагу всіх, хто цікавиться футболом і розвитком клубів на найвищому рівні.
