Економісти ретельно моніторять політичну ситуацію у Франції напередодні голосування з довіри, яке заплановане на 8 вересня. Це голосування може спричинити відставку уряду. Прем’єр-міністр Франсуа Байру висловив упевненість у підтримці уряду, намагаючись здобути голоси депутатів для схвалення плану бюджетного відновлення. Франція може стати свідком формування вже третього уряду за рік, що викликає занепокоєння на фінансових ринках через високу нестабільність.
Економіст із фонду Bruegel Гунтрам Вольф зазначив у коментарі Euronews, що:
– Ринки уважно слідкують за розвитком подій і аналізують потенційні наслідки.
– Зростання політичної нестабільності може призвести до тиску на доходність французьких облігацій.
– Підвищення відсоткових ставок негативно впливатиме на економіку, роблячи інвестиції дорожчими.
Він також додав, що політична турбулентність часто призводить до втрати довіри інвесторів як з Франції, так і з-за кордону. Це може мати наслідки для країни як інвестиційного напрямку.
Фінансова ситуація у Франції залишається складною: державний борг продовжує зростати. Байру планує заощадити 44 мільярди євро до 2026 року з метою зниження дефіциту бюджету нижче 3% ВВП до 2029 року. Для цього пропонується:
– скоротити державні витрати,
– посилити боротьбу з податковими зловживаннями,
– скасувати два державні вихідні дні.
Опозиційні сили – Національний союз, Непокірна Франція, Комуністи та Екологи – вже оголосили про намір голосувати проти уряду.
### Наслідки для Євросоюзу
Європейський Союз очікує від Франції приведення своїх фінансів у відповідність з європейськими зобов’язаннями. Це завдання стає ще складнішим у разі можливого падіння уряду. Політичний аналітик Європейського центру політики Ерик Моріс підкреслює:
– Франція взяла на себе зобов’язання щодо багаторічного плану зниження дефіциту в рамках угоди з ЄС.
– Відсутність уряду або прийняття бюджету на наступний рік може поставити цей план під сумнів.
Політична нестабільність може послабити позиції Франції на європейській арені. За словами Моріса,
– через вагомість Франції в єврозоні та ЄС ситуація матиме вплив на економічні відносини між країнами-членами,
– це також позначиться на політичній вагомості Франції у прийнятті ключових рішень, пов’язаних із торгівлею, промисловою політикою, конкурентоспроможністю, технологічним переходом і боротьбою зі змінами клімату.
У червні міністр державних фінансів Амелі де Моншалан висловила занепокоєння можливістю передачі контролю над фінансами Франції міжнародним або європейським інституціям. Водночас президент Європейського центрального банку (ЄЦБ) Крістін Лагард нещодавно спростувала таку ймовірність.
Ерик Моріс також зазначив:
– рейтингові агенції незабаром оприлюднять свої оцінки, які можуть ускладнити доступ Франції до фінансування.
– нині немає підстав говорити про втручання МВФ або ЄЦБ у вигляді викупу боргових зобов’язань, як це відбувалося раніше в межах ЄС.
За словами аналітика, наразі державний борг Франції не становить загрози для стійкості єврозони. У 2010-х роках політична нестабільність в одній країні, зокрема в Італії, справляла суттєвий вплив на єврозону загалом. З того часу були вжиті заходи для посилення банківської системи та ринкової стабільності, що зробило єврозону більш стійкою до кризових викликів.
### Економічна ситуація у Франції
Згідно з даними Національного інституту статистики та економічних досліджень (INSEE), валовий внутрішній продукт (ВВП) Франції, який відображає загальний обсяг виробництва товарів та послуг, зріс на 0,3% у другому кварталі 2025 року в порівнянні з попереднім кварталом, до 657,6 мільярда євро.
Хоч темпи зростання були незначними, вони перевищили прогнози експертів. За підсумками 2024 року ВВП Франції склав 2,92 трильйона євро, що робить країну другою найбільшою економікою у ЄС після Німеччини.
Державний борг, що продовжує зростати, досяг 3,345 трильйона євро наприкінці першого кварталу 2025 року, або 113,9% від ВВП. Дефіцит державного бюджету у 2024 році склав 169,7 мільярда євро, що відповідає 5,8% ВВП.
Ці показники значно перевищують критерії Маастрихтського договору 1992 року, згідно з яким державний борг країни єврозони не має перевищувати 60% ВВП, а дефіцит загального уряду — 3% ВВП.
