На війні з російськими агресорами загинув старший лейтенант Збройних сил України, випускник Школи права Українського католицького університету (УКУ) Ілля Підгайний. Про смерть офіцера повідомила його дружина, Христина Підгайна, на своїй сторінці у Facebook.
Ілля Підгайний, позивний «Полтава», загинув 16 липня 2025 року під час виконання бойового завдання на Куп’янському напрямку. У своїй зворушливій заяві батько загиблого, Олег Підгайний, поділився горем родини та висловив слова шани:
– «Мій син — Ілля. Моє серце. Загинув у бою 16 липня 2025 року на Харківщині. Невимовний біль, неймовірний, неосяжний, невиліковний… Нереальний. Можу без перебільшення сказати, що Ілля був гордістю і честю Нації. Син, брат, чоловік, онук. Для багатьох – щирий друг. Був, є і буде!»
Він також висловив свою мрію про майбутнє без російської агресії: «Бажаю, щоб та велика пляма на глобусі, кольору лайна або країна-гній, перетворилася на вічну мерзлоту. Щоб повиздихали всі тамтешні гниди, планктон і інфузорії. Ми пам’ятатимемо Іллю, старшого лейтенанта Сил оборони України, який дарував близьким і друзям тепло й любов. Слава Україні!»
Ілля Підгайний — випускник магістерської програми Школи права УКУ 2020 року (Факультет суспільних наук). 8 серпня йому б виповнилося 28 років.
В одному з інтерв’ю для Школи права УКУ Ілля розповів про своє рішення брати участь у війні. Воно було ухвалене ще 25 листопада 2018 року, після того, як Росія атакувала українські кораблі в Азовському морі. Тоді він усвідомив, що у разі повномасштабного вторгнення має йти на фронт. Через три роки цей намір реалізувався — 15 лютого 2022 року він зібрав наплічник, а вже 25 лютого звернувся до військового комісаріату.
Ілля пояснював, що не розглядав інших варіантів: ні евакуацію, ні волонтерство, ні очікування. Мотив був простий: «На нас напали — треба захищатися».
Війна змінила його світогляд. За його словами:
– «Я побачив, наскільки крихке людське життя. Там, де відсутнє відчуття порядку, поведінка людей кардинально змінюється, навіть у найінтелігентніших і цивілізованих. Права людини без сили і готовності її застосувати — це лише декларація. Щоденні виклики на фронті допомагали долати, зокрема, навички, здобуті в УКУ: емпатію та здатність бачити людяність навіть у тих, хто пережив жахливі події. Головне, що підтримувало мене — це бажання, щоб моя сім’я і сотні тисяч невинних людей не зазнали того насилля, яке несе Росія».
Ілля воював у 205-му окремому батальйоні територіальної оборони. Перші дві ротації біля Бахмута (літо 2022 та зима 2023) проходив солдатом на позиції гранатометника та оператора переносного зенітно-ракетного комплексу (ПЗРК). У 2023 році після тривалого періоду відновлення займався збиванням ворожих безпілотників-«шахедів». Весною того ж року отримав офіцерське звання та виконував адміністративні обов’язки.
Ілля також деталізував службу у більш пізні періоди:
1. Листопад-грудень 2023 року — найбільш кривава ротація в Куп’янському лісі, де він здебільшого працював в адміністративному полі.
2. Перше півріччя 2024 року — відрядження, в ході якого познайомився з особливостями розвідки.
3. Після повернення до рідної частини займався FPV-дронами, проте через бюрократичні зміни був переведений на офіцерську посаду, де продовжив діяльність у сфері розвідки.
У спогадах про службу Ілля підкреслював важливість дисципліни, взаємодопомоги і віри в перемогу.
Наостанок до історії додається інформація:
– Автор публікації — Вікторія Оліферук.
– Кількість унікальних переглядів статті станом на момент публікації становить 95 осіб.
Ілля Підгайний залишив по собі світлу пам’ять серед товаришів, рідних і колег по УКУ. Він є прикладом мужності і самовідданості у боротьбі за незалежність України.
