16 вересня світ покинув Роберт Редфорд. Йому було 89 років. Сумну новину підтвердила його публіцистка Сінді Бергер. Редфорд мирно відійшов у вічність уві сні у своєму домі, що розташований серед мальовничих гір Юти. Кіноіндустрія оплакує втрату й згадує найвизначніші моменти його кар’єри. У соціальних мережах сотні тисяч людей залишили теплі слова про виключну особистість актора.
Офіційної причини не назвали. Відомо лише, що він заснув і не прокинувся вдома в Юті. Родина просить поваги до приватності й обіцяє повідомити деталі пізніше. На цей момент говорять про природний відхід у поважному віці.
Примітка: офіційні тексти станом на 16.09.2025 підтверджують, що Редфорд помер уві сні, а причину не розголошено; заяву поширила публіцистка Cindi/Cindy Berger.
Його значення для Кіно
Для багатьох поколінь Роберт Редфорд став символом чесності та справжності на екрані. Він прожив майже століття в самому центрі кінематографічної індустрії, не поступившись своїм незалежним мисленням. Актор, режисер і продюсер — усе це органічно переплелося в його творчості. Його голос був важливим у культурних дискусіях та розмовах про відповідальність митця. Для нього завжди було важливим не зовнішнє сяйво чи успіх, а зміст — історії, що передавали щиру людську емоцію.
Легендарні ролі
Його персонажі залишаються впізнаваними навіть після багатьох років. Класика «Бутч Кессіді і Санденс Кід» досі дивує нових глядачів. «Вся президентська рать» стала доказом того, як кінематограф може боротися за правду. А мінімалістична стрічка «Все втрачено» розкрила його таланти у новому світлі. Його ролі — це завжди ризик, справжність і емоційна глибина. Вони не були ідеальними — саме ця недосконалість робила їх живими та близькими до глядача.
Найвідоміші стрічки
Редфорд здобув свій «Оскар» за фільм «Звичайні люди» — тиху, але надзвичайно точну роботу. Незабаром його режисерські таланти проявилися в таких стрічках, як «Квіз-шоу» та «Ріка, що тече крізь нього». Він умів знаходити баланс між глибокою драмою та естетичною витонченістю кадру, вирізняючись увагою до деталей і довірою до акторів. Редфорд також підтримував молодих талантів, будуючи платформу для тих, кому індустрія ще не довіряла.
Фестиваль Sundance
Sundance став його найбільш знаковим внеском у кінематографічну культуру. Цей фестиваль він заснував як простір для свободи самовираження й розвитку незалежного кіно. Sundance допоміг багатьом молодим режисерам знайти свій шлях та створити фільми, які змінювали правила гри у світовій кіноіндустрії. Тут народжувалися сміливі історії, ідеї та нові художні голоси, які вражали світ.
Особисте життя
Він цінував приватність, але ніколи не приховував свого болю від втрат. Поруч з ним завжди були дружина Сибілла Загґарс, доньки та онуки. Для рідних він залишався, в першу чергу, людиною, а не символом чи іконою. Це, мабуть, найважливіший штрих до його портрета. Його дім у тихих горах Юти став місцем спокою й родинного затишку. Тут він часто гуляв стежками й повторював, що природа має цілющу силу, якої не замінять жодні слова.
Що раджу подивитися
Почніть із «Вся президентська рать». Потім «Бутч Кессіді і Санденс Кід», а для контрасту — «All Is Lost». Ці стрічки розкривають масштаб його таланту й широту акторського діапазону. Якщо маєте трохи більше часу — додайте «З Африки». Це неквапливий, але душевний фільм.
Роберт Редфорд пішов з життя, але його історії продовжують жити. Його смерть стала важливим рубежем як для традиційного Голлівуду, так і для незалежного кіно. Він не лише залишив величезний творчий спадок, а й дав приклади та інструменти для майбутніх поколінь. Решта — у наших руках. Його уроки відповідальності й уваги до деталей живуть у кожному проєкті, який виріс завдяки Sundance. Ми ще не раз побачимо, як ця спадщина змінює кінематограф.
