Колишній голкіпер «Динамо» та «Пафоса» Артур Рудько в ексклюзивному інтерв’ю «Українському футболу» поділився своїми враженнями від матчів третього кваліфікаційного раунду Ліги чемпіонів 2025/26.
12 серпня в матчі-відповіді третнього кваліфікаційного раунду Ліги чемпіонів київське «Динамо» поступилося кіпрському «Пафосу» з рахунком 0:2. За підсумками двоматчевого протистояння кияни достроково залишили найпрестижний єврокубковий турнір та переключаться на боротьбу за проходження в основний раунд Ліги Європи.
Спілкуючись із нашим виданням, вихованець «Динамо» Артур Рудько, який захищав ворота саме кіпрської команди — кривдника киян у Лізі чемпіонів, пояснив, чому футбол на Кіпрі останнім часом стрімко розвивається.
«Злий жарт могла зіграти недооцінка команд з Кіпру зі сторони динамівців»
— Артуре, після виліту «Динамо» від «Пафоса» багато дискутують про регрес київської команди у порівнянні з минулорічною кваліфікацією. Чи поділяєте ви таку думку?
— Так, з цим можна погодитися. Не стверджую категорично, але, ймовірно, недооцінка кіпрських команд зі сторони динамівців зіграла злий жарт. За останні роки клуби на Кіпрі значно зміцнилися за рахунок легіонерів.
— Чи ускладнює гру непривичний клімат Кіпру?
— Безперечно. Комбінування високих температур із шаленою підтримкою місцевих уболівальників створює суттєві труднощі. На Кіпрі дійсно вміють надати хоробру підтримку своїм командам.
Однією з особливостей кіпрського футболу є тактика: забити першим і контролювати хід поєдинку.
Ранній пропущений гол, посилений тиском трибун, різницею в рахунку та несприятливими погодними умовами — все це стало фатальним для «Динамо».
— Чи не гребують кіпріоти жодними методами для досягнення результату?
— «Пафос» й інші кіпрські колективи готові використовувати будь-які прийоми: симуляції падінь, крики, зволікання часу за допомогою масажистів. Так було і за мого перебування на Кіпрі. Склалося враження, що футболісти там паралельно відвідують курси акторської майстерності. На поле застосовують усі можливі методи.
«Пафос пройшов довгий шлях до досягнутого рівня»
— Чи можна зробити висновок, що «Динамо» не вистачає класу для того, щоб ставити на місце цікавого суперника?
— Будемо відверті: сучасна українська Прем’єр-ліга не готова забезпечити ту інтенсивність гри, яку демонструють європейські клуби, зокрема до війни. Нині мало команд, здатних підтримувати високий темп. Приклад — сумнівний матч «Шахтаря» з «Карпатами» (3:3), де львів’яни добивалися такого рівня лише після року цілеспрямованих тренувань і практики.
Щодо «Пафоса» — це клуб, який пройшов великий прогрес:
- Запрошення гравців високого потенціалу.
- Тренерська робота під керівництвом Хуана Карлоса Карседо, який очолює команду з літа 2023 року.
— Ви провели на Кіпрі три сезони. Тоді туди часто їхали насамперед «загублені» футболісти. Чи зберігається ця тенденція?
— Нині кіпрські клуби пропонують дуже привабливі контракти та умови. «Пафос» зібрав чудову команду, тренеру дали час для роботи, на відміну від інших клубів, де кожні півроку змінюють наставників при перших невдачах.
Українському футболу сьогодні складно конкурувати з кіпрськими клубами — згадайте, наприклад, успіх АЕК Ларнака, який обіграв «Дніпро-1» і «Динамо» в рамках Ліги Європи. І це був не чемпіон країни! За контролем гри «іспанська школа» відчувається у повній мірі. Тож тепер українським клубам варто визнати, що їм слід наздоганяти кіпріотів.
«Молоді гравці повинні зростати у колі досвідчених футболістів»
— Чи може поразка від «Пафоса» стати сигналом для «Динамо» в контексті трансферної політики?
— Молоді футболісти мають розвиватися поряд із досвідченими професіоналами. Сучасне «Динамо» майже всією командою перейшло з юнацьких складів, і для них мало що змінилося — створено умови, подібні до тих, що були у них на всіх попередніх етапах.
— Як це функціонувало за вашого часу?
— Для прикладу, гравцям одного віку важко було отримувати нагадування або поради, щось міг відштовхнути, пропускаючи повз вуха. Я пригадую, як проходив всі щаблі в «Динамо», вийшовши на рівень першої команди й ігор у Лізі чемпіонів. Лише нечисленні таланти могли встояти і пробитися — потрібно було конкурувати з такими воротарями, як Коваль, Бойко, Бущан, Рибка і, звісно, Шовковський. Якщо зараз хтось сходитиме з тренування через мінімальний дискомфорт, то у мій час треба було боротися щодня. Бо на твоє місце завжди міг прийти хлопець, який прагне довести, що краще.
У цьому плані прикладом жорсткості був Сергій Краковський. Ми виконували вправу, від якої темніло в очах, і я ледве живий хотів зупинитися. Якщо б я зійшов із тренування, мене б люб’язно попрощалися й побажали удачі.
— Але ви також мали досвід роботи із іспанцями, яких запросив Сергій Ребров, і отримали свій шанс.
— До приходу Реброва потрапити у першу команду було практично неможливо — навіть тренування дивитися не дозволяли. Сергій Станіславович почав активніше залучати молодих, на паузах збірних проводилися ігри, де молодь могла проявити себе, а тренер досконало знав усіх гравців із дубля, другої команди тощо. Він розумів потенціал кожного, що дало змогу молодим таким, як Циганков, Миколенко, Шапаренко, проявити себе. Вони бачили перед собою гравців рівня Ярмоленка, Ленса, Мбокані, Драговича, а не залежали суто від Буяльського або Миколайовича.
— У вас був досвід у «Динамо» з жорсткою конкуренцією зі Шовковським, а також у «Шахтарі», де ви працювали з Андрієм Пятовим. У чому полягає різниця?
— В моєму випадку стати основним воротарем «Динамо» було можливо лише у разі відсутності Шовковського або зміни тренера, який має інші вимоги до голкіпера. Я отримав шанс лише тоді, коли легендарний Олександр Володимирович завершив ігрову кар’єру.
Я завжди мав свій стиль гри, який відрізнявся від вимог «Шахтаря». Там основною перевагою воротаря була вміння грати ногами, підтримувати пасову лінію, брати участь у побудові атак.
— Раніше, якщо «Динамо» не виходило в Лігу чемпіонів, клуб негайно змінював тренера. Чи загрожує статус живої легенди Шовковському сьогодення?
— Тоді навіть більш легендарних особистостей відправляли у відставку. Я не перебуваю всередині клубу, тому давати поради не маю права. Керівництво «Динамо» дасть власну оцінку ситуації — подивимось, як розвиватимуться події.
— Що чекає «Динамо» у Лізі Європи?
— «Динамо» мусить боротися за вихід із Ліги Європи. Потрібно дивитися на факти, аналізувати цифри, робити висновки та рухатися вперед.
— Минулого року здавалося, що Ліга Європи не була пріоритетним турніром для «Динамо». Що допоможе уникнути невдач у єврокубках?
— Зіграність у чемпіонаті й єврокубках зараз дуже важка через логістику та поточні реалії. Також вирішальну роль відіграє глибина складу — довга лавка запасних має бути не лише за кількістю, а й за якістю. Всі гравці повинні ритмічно витримувати навантаження та підсилювати гру команди. Потрібні надійні футболісти, на яких можна спиратися.
Коротко по фактах:
- «Динамо» у боротьбі за вихід у груповий раунд Ліги Європи зіграє з переможцем пари «Маккабі» (Тель-Авів) — «Хамрун Спартанс». Матчі відбудуться 21 і 28 серпня.
- Команда, що програє у цій парі, продовжить євросезон у Лізі конференцій.
Додатково рекомендуємо ознайомитися з оцінками Олександра Хацкевича щодо матчу «Пафос» – «Динамо», де він зазначає: «Це не катастрофа, а реальний рівень команди, яку зараз має «Динамо» під керівництвом Олександра Шовковського».
