Майже два місяці тому в Києві спалахнув скандал всеукраїнського масштабу: директорка однієї зі шкіл відмовила у допуску до занять 1 вересня учням, які прийшли в шортах. Жодні аргументи чи прохання батьків не призвели до зміни її рішення. Чи актуальним є дрес-код у сучасних освітніх закладах, а також як вчителі і батьки ставляться до зовнішнього вигляду школярів, досліджувала журналістка видання «Наше місто».
### Заборони на елементи одягу та зовнішнього вигляду: досвід минулого
У моє шкільне дитинство, що припало на радянський період, для дівчат було зрозуміло: базовий одяг включав коричневу сукню, у будні – чорний фартух, на свята – білий. Однак траплялися випадки, коли директорка школи запроваджувала власні жорсткі правила дрес-коду. Вона додавала власні заборони, що здавалося, створюються ночами: забороняли колготки в сіточку, кросівки (заборонені зі сукнями), а також дипломати, які замінювали портфелі і були популярні у певний період. Щодня вранці директорка чергувала на вході в школу, ретельно контролюючи дотримання правил. Якщо учень порушував вимоги, його змушували йти додому переодягатися.
Навіть наприкінці 1980-х, хоча в країні вже відчувалася перебудова і ми могли подивитися такі фільми, як «Інтердівчинка» та «Маленька Віра», у школу суворо забороняли приходити з сережками, наручними годинниками, а також робити навіть легкий макіяж чи цікаві зачіски, наприклад хвостик на маківці. Порушниць директорка суворо карала: тягла за волосся до туалету, змушувала змити макіяж, при цьому вчителі залишались байдужими, а батьки мовчали. Тоді бути таким, як усі, було нормою, а виділятися вважалося неприпустимим.
### Чи впливає зовнішній вигляд на навчання?
Минуло вже кілька десятиліть, та питання зовнішнього вигляду учнів і досі залишається предметом дискусій: чи забезпечує він дисципліну, чи обмежує особистість. Президент України Володимир Зеленський у 2019 році скасував указ № 417/96 про обов’язкову шкільну форму, хоча певний час школи могли дотримуватися корпоративного одягу за згодою батьків.
На прикладі дніпровського навчально-виховного комплексу №148 «Планета щастя», заступниця директора з виховної роботи Ольга Буц розповідає:
– У школі раніше були фірмові футболки та жилети з логотипом, які підтримували батьки та які подобалися дітям. Після початку великої війни закупівлю таких речей припинили, але багато учнів і досі їх використовують, зокрема на заняттях фізкультурою. Для багатьох батьків наявність таких речей у гардеробі дітей була зручною, адже не потрібно вигадувати щодня нові комплекти одягу. Водночас, за великим рахунком, одяг учня не впливає на його успішність у навчанні.
Позицію колеги підтримує заступниця директора з навчальної роботи дніпровського ліцею №142 Алла Остроумова:
– Якщо діти під час спеки приходять у майже відвертому вбранні, наприклад у топіках, ми звертаємося до батьків із проханням провести бесіду. Шорти ж, зазвичай до колін, не викликають зауважень. Те ж стосується макіяжу — навіть якщо дівчатка фарбують губи у чорний колір, зауважень немає. Аналогічно і щодо вчителів: конкретних вимог до зовнішності немає, все в межах здорового глузду. До 2022 року в нас деякі класи зі спеціальною програмою мали особливі елементи шкільного одягу, але зараз від цієї практики відмовились. З огляду на часті спуски в укриття, дітям має бути комфортно у своєму одязі.
### Стиль і свобода самовираження
Дочка Олени Буцєвої, учениця шостого класу ліцею №81 у Дніпрі, наближається до підліткового віку, що спричиняє інтерес до неординарного зовнішнього вигляду. Заступниця директора з виховної роботи зазначає:
– Сучасні умови — тривоги, часті спуски у бомбосховища — змушують переосмислити, чи доцільно звертати увагу на те, у чому дитина прийшла до школи. Ми прагнемо одягати дітей так, щоб у разі потреби вони могли швидко взяти речі і сховатися.
– У молодшій школі батьки вдягали дітей більш офіційно, але старші класи стали носити зручніший і більш вільний одяг із збереженням елементарних норм. Моя позиція така: якщо донька забажає піти до ліцею у топіку, я прошу замінити його на футболку, оскільки вважаю це більш доречним. Стосовно шортів – ставлюся позитивно, лише за умови, що вони не надто короткі, до колін. В цілому не варто заважати дітям самовиражатися, якщо це не шкодить навчальному процесу. Нехай фарбують обличчя, волосся. Малинове волосся? Чому б і ні? У такі скрутні часи дітям варто дозволяти більше свободи.
### Підхід керівництва: повага замість заборон
Директорка дніпровської гімназії №6 Людмила Морокко вважає, що у сучасній школі важливі не форма одягу, а комфорт, навчання та спілкування дітей. Після початку війни у гімназії, як і в багатьох інших школах, відмовились від обов’язкової форми, сфокусувавшись на безпеці й психологічній підтримці учнів. Вона пригадує:
– Раніше ми не вказували учням конкретні кольори, наприклад «білий верх і темний низ», а закликали дотримуватися ділового стилю – це виховувало повагу до навчання. Ніхто не виганяв і не карав, просто просили дотримуватися етикету одягу.
– В теперішніх умовах, коли діти кілька разів на день мусять спускатися в укриття, головне, щоб їм було тепло та зручно. Куртки лишаються на стільцях, щоб не замерзнути. Тому вже четвертий рік проблема шкільної форми не стоїть.
Попри демократичність, у гімназії панує атмосфера поваги і гарного смаку. Учні прекрасно розуміють, коли варто одягатися святково: на урочисті заходи вони приходять у вишиванках, костюмах чи ошатних сукнях — без будь-якого тиску. Важливо, що ці традиції підтримують самі діти та батьки.
Директорка наголошує на значущості поваги та позитиву у спілкуванні з учнями:
– Якщо хочу зробити зауваження, завжди використовую позитивний підхід. Наприклад, у когось незвичайна зачіска — я визнаю креативність та підкреслюю індивідуальність, навіть якщо стиль дещо нетрадиційний. Один хлопчик носить хвостик, і я кажу йому: «Тобі личить». Ми будуємо стосунки на довірі, а не заборонах. Головне — щоб дитина почувалася прийнятою, поважала себе та оточуючих. Навіть якщо потрібно щось поправити, роблю це з усмішкою. Позитив працює значно ефективніше за критику.
Цікаво, що й сама Людмила Миколаївна не боїться експериментувати зі своїм стилем: вона має креативну зачіску і фарбоване в рожевий колір волосся, що часто отримує схвальні відгуки від учнів.
Вчителі гімназії №6 також ініціювали створення символіки спільноти – футболок із логотипом школи. Ця ідея виникла в педагогічному колективі під час війни як прояв єдності. Педагоги замовили 60 футболок та зробили спільне фото, яке стало маленьким символом згуртованості. Вони носять їх на різних заходах, семінарах чи просто у повсякденному житті. Для учнів існують окремі футболки для патріотичного гуртка «Джура», а педагоги з інклюзивної освіти мають білі з написом «Без меж». Всі ці ініціативи об’єднують школу, але жодних примусових норм не вводять.
Людмила Морокко також прокоментувала ситуацію з київською директоркою, яка стала відома через скандал:
– Вважаю, що її підхід хибний. Слово керівника має бути мудрим, а не каральним. Наприклад, одного разу один із учнів пошкодив двері. Я запросила його батька і сказала: «У вас чудова дитина, але зараз поговоримо про його не зовсім правильний вчинок». У результаті батько запропонував відремонтувати двері за кошти, які накопичував син, а хлопець запам’ятав цей урок на все життя. Для мене це ідеальний результат – виховання через розмову, а не через покарання. Я прагну налагодити партнерські стосунки з батьками, бо коли й школа, і родина зацікавлені в розвитку дитини, конфліктів бути не може. Потрібно слухати одне одного і шукати спільні рішення.
Автори фото: Валерій Кравченко та Володимир Федорищев.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, скільки коштує в 2025 році зібрати учня до школи у Дніпрі.
—
Категорія: Новини Дніпра, Освіта, Тема дня
Позначки: Головне, Дніпро
Приєднуйтесь до нас у Telegram.
