Генеративний штучний інтелект ненавмисно позбавляє студентів здатності критично мислити, одночасно надаючи технологічним гігантам більше контролю над процесом створення знань. Саме таку тривогу висловлює Кімберлі Хардкасл — асистентка професора бізнесу та маркетингу в Університеті Нортумбрії.
У своїй статті для видання The Conversation вона підкреслює, що університети зосереджуються переважно на питаннях плагіату, водночас ігноруючи більш глибокий зсув: студенти фактично передають сам процес мислення машині.
### Студенти уникають складного етапу навчання
Хардкасл наводить результати дослідження компанії Anthropic, розробника чатбота Claude, яка проаналізувала близько одного мільйона анонімізованих діалогів за 18-денний період у квітні. Після відбору 574 740 бесід, пов’язаних з освітою та підтверджених університетськими електронними адресами, виявилося, що:
– 39,3% студентських взаємодій стосувалися створення або вдосконалення навчального контенту, зокрема, чорновиків есе, тренувальних завдань чи конспектів для повторення.
– 33,5% запитів були спрямовані на безпосереднє розв’язання завдань за допомогою Claude.
Це свідчить про те, що учні делегують одні з ключових етапів навчального процесу машинам. Як зазначає Хардкасл, «студенти здатні виробляти складні результати без необхідної когнітивної подорожі, яку традиційно вимагає їх створення». Вона наголошує, що зростає ризик того, що учні починають сприймати ідеї як вірогідні, орієнтуючись не на власний самостійний аналіз, а на те, наскільки переконливо ШІ їх пояснює.
### Від навчання до аутсорсингу процесу мислення на користь корпорацій
Протягом багатовікової історії освіта базувалася на ролі викладачів, які супроводжували студентів через складний, заплутаний процес роздумів і дебатів. З появою генеративного ШІ цей порядок порушується, адже машинні алгоритми миттєво надають обґрунтовано звучачі відповіді, які розмивають межі між оригінальним мисленням та спрощеними, допоміжними рішеннями.
Хардкасл вважає цей феномен своєрідною «інтелектуальною революцією», під час якої традиційні навички, такі як аналіз доказів та оцінка джерел інформації, ризикують бути відсунуті на другий план, оскільки «джерело» у вигляді закритих алгоритмів залишається неповністю прозорим і незрозумілим для користувачів.
Особливе занепокоєння викликає те, що контроль над цим трансформаційним процесом здобувають декілька технологічних компаній, які володіють каналами розповсюдження знань. Вони нав’язують свої упередження, дизайн-рішення та комерційні інтереси, тим самим формуючи те, що та як студентам доводиться вивчати.
Хоча це не є першим випадком, коли технології експлуатують увагу людей заради прибутку (наприклад, соціальні мережі), тепер, за словами Хардкасл, ставки набагато вищі — йдеться не просто про фактори відволікання, а про те, як ми мислимо. Вона підкреслила: «Це загрожує передачею влади над процесом створення знань технологічним корпораціям, які розробляють генеративні AI-інструменти».
### Університетам потрібно діяти активно
Нині більшість вищих навчальних закладів здебільшого реагують на поверхневі проблеми: виявлення плагіату, коригування формату оцінювання, впровадження навичок роботи з AI. Проте, на думку Хардкасл, цього замало.
Головне завдання — гарантувати, що педагогічні принципи, а не комерційні інтереси, визначають способи застосування штучного інтелекту в освіті.
Водночас вона виділяє позитивні приклади, зокрема створення центрів відповідального використання AI, як-от у її рідному університеті, які намагаються надати педагогам провідну роль у цьому процесі.
Без цілеспрямованої позиції ризикуємо, що технологічні гіганти остаточно сформують уявлення про знання для майбутніх поколінь.
Щодо штучного інтелекту, Хардкасл каже: «Це не просто вдосконалений калькулятор, — він змінює наше бачення самого поняття знання».
