13 серпня в український кінопрокат виходить анімаційний фільм «Арко. Мандрівка крізь час» — нова робота режисера Юґо Б’єнвеню. Ця стрічка відкривала цьогорічний «Чілдрен Кінофест» та отримала титул найкращої європейської анімації за версією Європейської кіноакадемії.
Стрічка відзначається радикальним переосмисленням поширеного жанрового мотиву подорожей у минуле. Впродовж десятиліть попкультура формувала уявлення про ретроспективне врятування світу: від культових «Назад у майбутнє» та «Термінатора» до масових блокбастерів Marvel герої поверталися в минулі часи, щоб виявити першопричину лиха, усунути допущені помилки чи змінити власну історію. Юґо Б’єнвеню кардинально змінює цей напрямок, переконуючи, що спроба виправити минуле – це ілюзія та відхід від відповідальності. Фокус слід тримати не на минулому, а на тих, хто змушений жити у світі, який ми їм залишаємо.
### Дзеркало 2075 року
Дія «Арко» розгортається в 2075 році. Планета переживає сувору екологічну кризу: масштабні пожежі спустошують ліси, атмосфера отруєна, а люди ховаються від катаклізмів у приватних захисних куполах. Життя переплетене з цифровими технологіями, що забезпечують ілюзію комфорту: батьки відсутні більшість часу, працюючи віддалено і з’являючись лише у вигляді бездушних голограм, тоді як виховання дітей повністю покладене на роботів-доглядачів.
У цей світ повсякденної тривоги і екологічного здавлення несподівано падає хлопець у яскравому веселковому плащі — Арко, гість із далекого майбутнього. За його часів людство пережило повний екологічний колапс і світу була змушена адаптуватися, вибудувавши цивілізацію високо в хмарах. Там люди навчились жити в гармонії з природою та опанували мистецтво мандрування у часі за допомогою веселок.
Коли місцева дівчинка Ірис зустрічає Арко, між ними виникає сильний зв’язок, який і відкриває центральну ідею фільму.
### Чому не минуле?
У традиційній фантастиці персонаж із майбутнього повертається, аби запобігти катастрофі. Проте «Арко» пропонує реалістичний погляд: екологічні зміни і культура надмірного споживання вже стали незворотними. Вирішити все миттєво, видаливши винного чи натиснувши чарівну кнопку, неможливо. Саме тому герой потрапляє до 2075 року не як рятівник із готовими рецептами, а як живе підтвердження того, що майбутнє взагалі можливо створити.
Для покоління Ірис, яке зростає серед палаючих лісів під пильним наглядом алгоритмів, майбутнє здається закритим проєктом. Дорослі 2075 року фактично капітулювали: вони винайшли технології, щоб ізолюватись від руйнування довкілля, але відмовилися від боротьби за його збереження. Вони переклали турботу про наступних поколінь на штучний інтелект, що порвало ключовий міжпоколінний зв’язок – передачу досвіду, любові та екологічної пам’яті.
Арко відкриває для Ірис те, що вона втратила через цифрову реальність: він навчає її чути птахів і цінувати живу природу. Завдання не в тому, щоб змінити вже історично сформований світ, а в тому, щоб закласти у свідомість нових поколінь інший етичний кодекс стосунків із природою. Не потрібно порятунок минулого, натомість варто зберегти і прищепити здатність наступних поколінь відчувати, мислити і діяти інакше.
### Традиційна ручна анімація у часи комп’ютерної графіки
Візуальний стиль «Арко» — це свідомий протест проти домінування універсальної 3D-графіки. Юґо Б’єнвеню свідомо обрав класичну ручну 2D-анімацію, оскільки вважає, що саме вона «спроможна по-справжньому зачарувати глядача».
Візуально стрічка відсилає до естетики Хаяо Міядзакі («Мій сусід Тоторо», «Рибка Поньо на кручі»), надихається класикою на зразок «Інопланетянина» Стівена Спілберга, а також перегукується з творчістю французьких художників-інноваторів — Жана Жиро (Мьобіуса) та Рене Лалу.
Атмосферу доповнює видатна акустична робота: звукорежисурою займався оскарівський лауреат Ніколя Беккер («Звук металу», «Прибуття», «Гравітація»), а музичний супровід створив Арно Тулон — володар премії Спільноти авторів, композиторів і музичних видавців (SACEM). Серед продюсерів проєкту – Наталі Портман, яка також озвучила одну з героїнь у англомовній версії.
### Міжнародне визнання
Після світової прем’єри на Каннському кінофестивалі «Арко» здобув найпрестижніші нагороди анімаційних фестивалів:
– «Кришталь» в Аннесі,
– участь у програмах кінофестивалів у Торонто та Локарно,
– номінації на «Оскар-2026», «Золотий глобус» та BAFTA,
– визнання Європейської кіноакадемії.
Світова критика оцінила стрічку надзвичайно високо. The New York Times охарактеризувала її як «щось середнє між роботами студії Ґіблі та “Інтерстелларом”», видання Empire назвала її «європейською незалежною анімацією, яка демонструє Голлівуду, як це потрібно робити», а The Hollywood Reporter в одному слові підсумував: «Чарівно».
«Арко. Мандрівка крізь час» спонукає глядача усвідомити вплив власних дій і те, який спадок ми залишаємо наступним поколінням. Адже майбутнє не виникає раптово — воно формується виборами, які робимо вже сьогодні.
_Фото: Артхаус Трафік_
