Місцева адміністрація Покровської громади настійно радить мешканцям негайно евакуюватися до безпечніших зон. Проте, незважаючи на це, у селищі залишаються люди, які продовжують жити у своїх домівках навіть після обстрілів, оскільки їм немає куди подітися. Однією з таких є пані Зінаїда — переселенка з Гуляйполя, що втекла від війни ще у 2022 році. Внаслідок атаки вона втратила не лише житло в Запорізькій області, а й найцінніше — свою доньку. Деталі — далі.
Життя цивільних у селищі Покровське з кожним днем стає дедалі небезпечнішим. Лінія фронту наразі проходить менш ніж за 10 кілометрів від населеного пункту. Російські війська безперервно наступають Дніпропетровщиною, безжально руйнуючи все на своєму шляху. Проти мирного населення ворог застосовує різноманітні види озброєння.
Пані Зінаїда розповідає про наслідки обстрілу:
- «В пів першої прилетів шахед і вдарив у дорогу — там яма величезна».
Її будинок постраждав під час вибуху, і вона — одна з небагатьох, хто і досі залишається у селищі.
Жінка детально описує пошкодження:
- «Вікна, рами вилетіли. Вікна і двері пошкоджені, дах у нормальному стані, але вилетів причілок. В будинку є дрібні уламки, але через поранення — перелом п’яткової кістки — не можу лазити».
Пані Зінаїда родом з Гуляйполя Запорізької області. Ще у 2022 році разом із чоловіком вона переїхала до Покровського через обстріли та наступ російських військ. Війна забрала у неї найбільше — єдину доньку, яка прожила лише 44 роки. З найближчих родичів у жінки залишився тільки дорослий онук.
Вона згадує трагедію так:
- «У Гуляйполі вилетіли вікна, ми поїхали їх закривати. Тут хлопці нарізали матеріали, зробили розміри, і ми поїхали їх забивати. Спочатку було тихо, здавалося все нормально, але потім прилетіло. І я отримала поранення, і чоловік, а дочці дісталося найбільше — вона прожила 20 днів і померла», — говорить Зінаїда Григорівна, жителька селища Покровське.
Щире заспокоєння пані Зінаїді приносить догляд за городом. Жінка пригадує, що коли вони лише приїхали, земля була покинутою та занедбаною. З того часу поступово все відновила і засадила. Роками плекаючи кожен саджанець, вона нині змушена констатувати, що внаслідок атаки ворожого дрона всі грядки пошкоджені уламками.
Вона показує свій город:
- «Ось тут у мене город, дуже добрий. Тут ростуть помідори — як червоні, так і сині, перець, картопля, бурячок. Можемо пройтися? Будь ласка, я прибрала уламки».
Окрім городу, душевне тепло пані Зінаїді дарують її домашні улюбленці. Вона привезла з собою чотирьох котів, а вже в Покровському завела собаку. Побачити тварин не вдалося — вони всі ховаються в будинку. Попри постійні обстріли, наближення окупантів та небезпеку, родина не має наміру покидати свій дім, адже, як вони зізнаються, куди їм їхати — невідомо.
Читайте також: Наші захисники укріпили кістяк оборони на Добропільському напрямку.
