Незалежна організація ACLED оприлюднила звіт, який розкриває приховане протистояння між Росією та Україною. У цьому документі детально аналізується, як Україна застосовує тактику замахів у відповідь на повномасштабне вторгнення Росії, а також як Москва намагається перейняти цю практику. Ресурс Texty.org.ua наводить ключові висновки дослідження.
Одним із останніх трагічних епізодів тіньової війни, що розгортається паралельно з відкритими бойовими діями та ударами на великі відстані з початку вторгнення Росії в Україну у 2022 році, стало вбивство політика Андрія Парубія. Аналіз понад 150 спроб замахів, у тому числі й тих, що були запобіжені, зафіксованих як в Україні, так і в Росії, демонструє, що Україна завдала особистих втрат учасникам конфлікту — насамперед посадовцям окупаційної адміністрації, а останнім часом і високопоставленим військовим. Росія у відповідь безперервно посилює свої зусилля, намагаючись перейняти цей досвід.
Варто зазначити, що такі замахи виходять за межі традиційного поля бою і можуть тривати навіть після завершення звичайних військових операцій, адже ключові особи конфлікту навряд чи постануть перед судом.
Кампанія України з ліквідації продовжується не лише на окупованих територіях, а й безпосередньо на території Росії. Єдиним інцидентом у серпні 2022 року став вибух автомобіля, в результаті якого загинула Дар’я Дугіна — донька російського націоналістичного ідеолога Олександра Дугіна, ймовірна справжня ціль. Ця операція, можливо, викликала критику західних союзників України та стримала подальші спроби того року.
Проте вже у 2023 році спроби ліквідацій в Росії відновилися. Спочатку це були удари по російських пропагандистах — Владлену Татарському, Захару Прилєпіну, а також по колишньому депутату Іллі Киві, який перейшов на бік Росії. Згодом увага української розвідки переключилася на російських військових, відповідальних за повітряну кампанію проти України. Серед жертв — льотчики винищувачів, високопоставлені офіцери, співробітники розвідки, командир підводного човна і керівник центру підготовки операторів безпілотників.
Інтенсивність тіньової війни загострилася наприкінці 2024 року, як за кількістю інцидентів, так і за рівнем посад осіб, які стали мішенями, переважно в Москві та її околицях. Зокрема, 17 грудня було ліквідовано генерал-лейтенанта Ігоря Кирилова, відповідального за ядерний, хімічний та біологічний арсенал Росії. Українські спецслужби заявили, що це – помста за застосування російськими військами хімічної зброї, забороненої Конвенцією про хімічну зброю. За тиждень до того вбили Михайла Шацького — інженера, який працював над навігаційними системами для російських ракет і дронів. Наприкінці грудня російські спецслужби повідомили про зірвані спроби замахів на високопоставлених чиновників Міноборони.
Кількість спроб ліквідацій у Росії за три квартали 2025 року перевищила річні дані попередніх трьох років. Активізація військових дій Росії — посилення наступу на Донеччині, безперервні обстріли усієї території України, зокрема Києва — імовірно, стимулювала полювання на високопоставлених російських військових. У квітні 2025-го вибухи автомобілів забрали життя старшого інженера оборонної промисловості, який відповідав за системи придушення безпілотників, а також генерал-лейтенанта Ярослава Москалика, заступника начальника оперативного управління Генштабу Росії.
Більшість спроб ліквідацій здійснювалися за допомогою вибухових пристроїв, зокрема поштових бомб. Зазвичай для виконання цих операцій залучають нічого не підозрюючих громадян, яких вербують через інтернет всередині країни. Така тактика:
– не потребує проникнення агентів,
– активно використовується російською стороною у диверсіях в Європі,
– дозволяє уникати прямих контактів українських спецслужб.
У 2025 році ACLED зафіксувала щонайменше два ймовірні теракти за участю смертників. Один із таких нападів призвів до загибелі Армена Саркісяна, засновника батальйону «Арбат», сформованого з етнічних вірмен, який діяв на Донеччині. Другий теракт забрав життя Заура Гурцієва — колишнього офіцера, котрий у 2022 році очолював авіаційні удари по Маріуполю.
У звіті наголошується на еволюції кампанії ліквідацій у Росії: від пропагандистів до безпосередніх виконавців та організаторів вторгнення. Це свідчить про готовність України здійснювати масштабні кроки, щоб дезорганізувати роботу російської воєнної машини. Україна завдає цілеспрямовані удари не лише по військових та об’єктах інфраструктури, а й по особах, причетних до агресії. Хоча ліквідація окремих фігур може не зменшити спроможність Москви вести війну, перспективи позасудових страт створюють додатковий психологічний тиск на потенційні цілі.
Росія, у свою чергу, здійснює відповідні дії, хоча й у меншому масштабі. За період із 2023 по серпень 2025 року зафіксовано лише 9 російських замахів. Дії російських оперативних груп здебільшого спрямовані проти відомих українських націоналістів, що підсилює кремлівську риторику про «неонацистів» в Україні. Водночас коло цілей розширюється і включає високопоставлених військових.
Обмежені можливості Росії діяти професійними кілерами на території, де триває війна, а контроль документів і спостереження стали повсюдними — одна з причин, чому вона змушена залучати криміналітет та місцевих посередників для ворожої діяльності як у Європі, так і в Україні. Але пріоритет віддається переважно «одноразовим» виконавцям — радикалізованим або ошуканим через інтернет.
У звіті також згадано низку резонансних інцидентів:
– 19 липня 2024 року у Львові молодий футболіст смертельно поранив Ірину Фаріон — мовознавицю та колишню народну депутатку;
– у березні 2025 року дезертир зі Збройних сил застрелив волонтера Дем’яна Ганула в Одесі;
– у травні 2025 року завербована російськими спецслужбами жінка поранила волонтера Сергія Стерненка у Києві.
Попри ускладнення, Росія розпочала цілеспрямований полювальний процес на високопоставлених військових та правоохоронців України у відповідь на попередні ліквідації російських генералів. Зокрема, 10 липня 2025 року в Києві озброєний нападник у масці застрелив полковника СБУ Івана Воронича. Відповідальність за це взяло на себе українське відділення угруповання The Base — ультраправої організації з США, засновник якої підозрюється у зв’язках із Росією. Водночас офіційний Київ заявив, що вбивство було організоване ФСБ.
Іван Воронич брав участь у низці спецоперацій, серед яких контрнаступ України на Курську область Росії у серпні 2024 року. Використання російськими спецслужбами іноземних кримінальних виконавців свідчить про складнощі Москви з введенням і виведенням власних агентів з території України.
Наприкінці липня СБУ повідомила про попередження замаху на командира батальйону «Да Вінчі Вовки» Сергія Філімонова. Затриманий підозрюваний — ветеран війни, який імовірно вважав, що його завербувала українська розвідка, а не російські спецслужби.
Протистояння в форматі політичних убивств, ймовірно, триватиме, оскільки як українські, так і російські спецслужби запозичили давню ізраїльську практику фізичної ліквідації ворогів. Деякі українські високопосадовці відкрито підтримують такий підхід.
ACLED зафіксувала випадки, коли ймовірні українські агенти надсилали вибухівку, замасковану під окуляри, російським операторам дронів. Це нагадує операцію із вибуховими пейджерами, проведену Ізраїлем проти «Хезболли» у вересні 2024 року.
Подібно до діяльності «Моссаду», практика замахів виходить за межі України та Росії. Так, у травні 2025 року в передмісті Мадрида біля приватної школи невідомі застрелили Андрія Портнова — високопосадовця з часів режиму Януковича, який розробляв репресивні закони проти проєвропейських протестів в Україні.
Ці ліквідації, не обмежені рамками класичної війни, можуть тривати й після завершення активних бойових дій, що спостерігалося між 2014 та 2022 роками, попри фактичне замороження фронту. Відповідальність за агресію проти України навряд чи буде встановлена швидко, незважаючи на міжнародні ордери на арешт Володимира Путіна та його оточення, а також створення спеціального трибуналу щодо України. За таких умов мотивація до продовження позасудових розправ може залишатися високою навіть у разі перемир’я чи офіційного завершення війни.
