Сергій Притула дав велике інтерв’ю LIGA.net і цього разу розмова вийшла далеко за межі роботи його благодійного фонду. Говорили про гроші для армії, корупцію під час війни, протести, Михайла Федорова, вибори, податки та майбутнє країни.
Окрема тема, на якій Притула зупинився досить детально, — українська освіта. На його переконання, її вже не можна сприймати просто як ще одну бюджетну галузь. У країні, яка воює з набагато більшим противником і водночас переживає демографічну кризу, якість знань безпосередньо впливатиме на здатність держави виживати та розвиватися.
Кожна гривня стає важливішою – Притула назвав цифри фонду
Говорячи про роботу Благодійного фонду Сергія Притули, волонтер навів конкретні цифри. За його словами, у березні фонд отримав 104,5 млн гривень, у квітні — 143 млн, а у травні — 137 млн гривень.
На тлі масштабних потреб фронту ці суми можуть здаватися величезними, однак гроші швидко перетворюються на техніку, обладнання та інші речі, яких потребують військові. Саме тому донати звичайних українців не втратили значення навіть після кількох років повномасштабної війни.
Навпаки, Притула звернув увагу, що внески окремих людей зараз набувають особливої ваги. Великий збір складається не лише з переказів бізнесу на мільйони гривень — його закривають і тисячі людей, які можуть дозволити собі значно менші суми.
У цьому сенсі для фонду важлива буквально кожна гривня. Сотня гривень від однієї людини може виглядати непомітною на тлі збору на десятки чи сотні мільйонів, але без масової участі такі суми просто не складаються.
Притула порівняв ці цифри ще й із сумами, які фігурують у гучних корупційних історіях. Саме цей контраст, за його словами, особливо гостро сприймається людьми, які регулярно віддають частину власних доходів на допомогу армії.
Корупція під час війни демотивує не менше за російську пропаганду
Про корупцію Притула говорив досить емоційно. Його обурює не лише масштаб можливих зловживань, а й відчуття безкарності, яке виникає навколо частини гучних справ.
Особливо він звернув увагу на великі застави для фігурантів корупційних проваджень. Коли люди роками збирають по кількасот гривень на потреби фронту, а підозрюваний може швидко знайти десятки мільйонів гривень для виходу з-під варти, це закономірно породжує питання.
За словами Притули, проблема тут уже виходить далеко за межі кримінальних справ. Корупційні скандали б’ють по мотивації суспільства: люди платять податки, донатять, служать у війську, втрачають близьких і водночас бачать історії про можливі зловживання величезними сумами.
Саме тому внутрішні скандали іноді можуть працювати на користь російської пропаганди навіть без додаткових зусиль Кремля. Росіянам не потрібно вигадувати історію, якщо українське суспільство вже обговорює чергову справу про можливу корупцію під час війни.
У розмові Притула торкнувся і протестів із картонками та ситуації навколо Михайла Федорова. Він пояснив, що люди, які виходили на вулиці, хотіли бути почутими президентом Володимиром Зеленським.
Водночас повернення посадовця виключно під тиском протестів, на думку Притули, могло б сформувати складний політичний прецедент. Інші групи могли б вирішити, що достатньо організувати сильний вуличний тиск, щоб змусити президента змінити кадрове рішення.
При цьому саму появу протестів Притула пов’язав із проблемами комунікації влади. Коли людям не пояснюють причини рішень, порожній інформаційний простір швидко заповнюється припущеннями, чутками й обуренням.
«Якісна освіта — це національна безпека»
Одна з найпомітніших тез інтерв’ю стосувалася зовсім не політичних рейтингів і навіть не роботи фонду. Притула заговорив про освіту як про стратегічну проблему України.
Він звернув увагу на просту арифметику. До початку повномасштабної війни населення України становило близько 40 млн людей, тоді як у Росії — приблизно 140 млн. Зараз, за оцінкою, яку навів Притула, безпосередньо в Україні залишається близько 25 млн людей.
За такого співвідношення людських ресурсів Україна не може будувати майбутнє лише на кількості. Перевагу доведеться створювати за рахунок освіти, технологій, професійності та якості державних інституцій.
Саме тому Притула сформулював свою позицію максимально прямо: «Якісна освіта — це національна безпека».
На його думку, ця теза мала б фактично стояти на початку української доктрини національної безпеки, а фінансування освіти потрібно розглядати не як другорядні соціальні витрати, а як стратегічні інвестиції держави.
Логіка проста: для створення ракет, дронів, сучасної зброї, технологічних компаній і сильної економіки потрібні люди, які здатні все це розробляти. А такі фахівці не з’являються за один день — їх формує школа, університет і загалом якісна система освіти.
Платити податки теж означає підтримувати країну
З темою освіти Притула пов’язав ще одну річ — ставлення українців до податків. За його словами, країна поступово переходить від емоційного патріотизму до інституційного.
Патріотизм у такому розумінні — це не лише прапор, гімн чи публічні заяви. Це також готовність фінансувати державу, в якій живеш.
Податки перетворюються на зарплати вчителів, пенсії, харчування дітей у школах, роботу державних установ і, особливо під час війни, на фінансування Сил оборони. Тому свідоме ухилення від них Притула вже не розглядає як нешкідливу побутову хитрість.
У цьому ж контексті звучить і його теза про донати. Україна має одночасно фінансувати величезну армію, підтримувати економіку, вкладатися в освіту та зберігати людей. Великих ресурсів для цього недостатньо, якщо мільйони громадян не роблять своїх невеликих внесків — через податки, волонтерство або допомогу фондам.
Саме тому в інтерв’ю поруч опинилися теми, які на перший погляд здаються зовсім різними: збір ста мільйонів для військових, зарплата вчителя, корупційна справа та невеликий донат звичайної людини. В усіх випадках Притула говорив про одне — наскільки ефективно Україна використовує власні ресурси та чи вистачить їх для тривалої боротьби й розвитку країни.
