До Всесвітнього дня ментального здоров’я тижневе видання провело ексклюзивну бесіду з військовим психологом Олександром Ткаченком. Цей ветеран та доктор наук створив унікальну методику поствоєнної психологічної реабілітації ветеранів і їхніх родин під назвою «Ветеранська хата».
У розмові йшлося про безцінний досвід Олександра Ткаченка у війні, про труднощі адаптації бійців після повернення додому, їхній психологічний стан, а також про особливості реабілітації тих, хто пройшов передову.
Перед початком розмови я звернув увагу на картини із зображенням облич, розвішані на стінах, і запитав:
– Що ж це за портрети?
Олександр Анатолійович пояснив, що це роботи американських рейнджерів, які відвідали їхній центр разом із учасниками проєкту. Вони відобразили свої емоції та переживання, пов’язані з війною.
– Чому ж зображення такі різноманітні? – поцікавився я.
Психолог відповів: американці сприймають війну як щось абстрактне, символічне, тоді як для нас вона має живе, людське обличчя.
Наша війна – це не деградація, а відродження людських цінностей
Чому саме у 2014 році ви вирішили взяти участь у війні? Якою була ваша головна мотивація?
– Моя наукова діяльність була сфокусована на психології вчинку та самовизначення. Я працював над докторською дисертацією, яку пройшов передзахист наприкінці 2013 року, але через унікальний авторський підхід не був допущений до захисту. Війна змінила мою практику: хоч я і не міг у повній мірі апробувати свій науковий підхід на передовій, я все одно продовжував дослідження, поєднуючи їх із роботою психолога-практика. З фронту я безпосередньо перейшов у докторантуру, що тривала три роки, і нещодавно завершив дисертацію. Нині ж я намагаюся застосовувати отримані практичні напрацювання у реабілітації ветеранів.
Скільки часу ви перебували у бойових умовах?
– Загалом – рік і чотири місяці, із них рік і два місяці безпосередньо в зоні бойових дій, зокрема, у районі Горлівки та Дебальцевого на Донбасі.
Про що ваша дисертація?
– Вона має назву «Психологія акмеологічного розвитку особистості», що стосується професійного і особистісного зростання людини та формування вищих цінностей. Війна для мене – це не шлях деградації, а шанс морального й духовного розвитку. Хоч не всі можуть цього досягти, більшість ветеранів повертаються сильнішими внутрішньо.
Військові після повернення: з полум’я війни – у пекло мирного буття
Чому ви обрали саме військову психологію, а не іншу її галузь – сімейну або клінічну?
– Військова психологія пов’язана з армією, а зокрема з військовими, які воюють. Вона готує бійця до виконання бойових завдань: знищення ворога і боротьби зі смертельною загрозою. Психолог має допомогти людині впоратися з можливістю загинути.
Ветеранська психологія, навпаки, з’являється у мирний час. Вона готує воїна до життя після війни, адже повертається вже інша людина, психіка якої зазнала кардинальних змін.
«Завдання ветеранського психолога, який має обов’язково мати армійський досвід для кращого розуміння стану бійців, – це підготовка їх до нового, мирного життя, а не повернення у довоєнне. Психіка трансформована, і ветеран часто повертається розгубленим, не розуміючи подальших дій», – зауважує Олександр Ткаченко.
Чому ветеранам часом важко адаптуватися? Часом вони навіть хочуть повернутися на фронт.
– Війна, що почалася у 2014 році, поділила життя на два світи:
- Світ мирних людей, у якому панують звичний розпорядок, свята, спокій.
- Світ військових із постійною бойовою готовністю 24/7.
Мотивація на фронті – захист родини, рідної землі, а не напад чи загарбання. Після повернення людину шокує недружелюбність мирного суспільства. Вона потрапляє з полум’я війни у «пекло» мирного життя.
«На фронті все просто: є ворог, і його потрібно подолати для виживання. У мирному житті – поранення словами, байдужістю, чергами, бюрократією. Навіть люди із вадами здоров’я часто стикаються з нерозумінням та відсутністю поваги».
Які виклики стоять перед військовими у процесі відновлення?
– Найскладніше – це:
- Небажання мирного світу приймати ветеранів.
- Відсутність поваги.
- Труднощі з працевлаштуванням.
- Порушення соціальної інтеграції.
Приклад:
- Ветерану без ноги доводиться стояти у громадському транспорті, що є справжніми муками через протези.
- Часті випадки, коли ветерани стикаються з агресією, нерозумінням, навіть на державному рівні.
За словами Олександра, кількість ветеранів збільшується і колись ці утиски можуть призвести до загострення конфліктів.
Як цьому протистояти?
- Провести комплексне навчання співробітників різних установ із особливостей взаємодії з ветеранами з метою уникнення тригерів.
- Забезпечити адаптацію ветеранів у спеціалізованих центрах, наприклад у «Ветеранській хаті».
- Застосовувати професійний, серйозний підхід до реабілітації, який враховує особливості психології ветерана.
Коли людина відчуває потребу ділитися своїм досвідом, з’являється мотивація жити
Які психічні проблеми є найпоширенішими серед ветеранів?
– Вирізняють так звану «травму війни», пов’язану з переживанням бойових дій і втратою побратимів. Є два шляхи подолання:
- Традиційне лікування посттравматичного стресового розладу (ПТСР), що більш властиво військовим західних армій, у яких іноді виникає почуття провини.
- Рух у напрямку розвитку та зростання.
Для українських військових останній шлях важливіший, адже вони борються за власну землю, отже вбивство ворога розглядається як героїзм, що ускладнює діагностику класичного ПТСР.
Розкажіть більше про методику вашої роботи.
– Методика спрямована на те, щоб ветерани сприймали війну як досвід, що зробив їх сильнішими, і шукали своє нове «я». Ключову роль відіграє підтримка сім’ї, особливо дружини. Метод базується на концепції посттравматичного зростання – зростанні особистості після травми.
Паралельно проект враховує терапевтичні підходи в міру потреб.
Освіта та психологічна підтримка ветеранів
В соціальних мережах часто можна побачити ветеранів, які, незважаючи на тяжкі поранення, ведуть прямі ефіри, розповідають про шлях відновлення, і навіть пробують себе у блогінгу. В цьому велику роль відіграють близькі.
Однією з важливих складових програми «Ветеранська хата» є отримання ветеранами та їхніми родинами спеціальної психологічної освіти, яку вони проходять у магістратурі факультету психології КНУ імені Тараса Шевченка.
- Для роботи психологом не потрібні фізичні обмеження, оскільки велике значення має компенсаторний механізм.
- Коли людина відчуває, що її досвід корисний іншим, з’являється бажання жити і сприяти одужанню інших.
Чи є вже випускники?
– Так, частина учасників нині завершує навчання, готується до захисту дипломних робіт. Втім, отримання диплому – це початок, а не кінець професійного шляху. Вони проходять психопрактичний супровід, стажування під наглядом супервізорів, а також працюють із різними категоріями ветеранів, наприклад:
- колишні полонені,
- дружини загиблих,
- родини безвісти зниклих.
Мета – отримання державного професійного сертифікату та повноцінна робота у сфері психологічної підтримки.
Як планують допомогти з працевлаштуванням?
– Наразі тривають переговори з представниками обласних військових адміністрацій, громадами, зокрема у Києві, Ірпені, Бучі, Броварах. Передбачається створення вакансій психологів за рахунок бюджетів місцевих громад та ветеранських просторів.
Крім того, є пропозиція активно готувати фахівців в університетах, які спеціалізуються саме на роботі з ветеранами російсько-української війни. Українська ситуація формує унікальну методологію, що відрізняється від європейської, оскільки остання не дає достатніх інструментів для роботи психолога на війні.
Виникнення проєкту «Ветеранська хата»
– Часто бували ситуації, коли цивільні психологи не могли налагодити контакт із військовими, які їх просто не сприймали. З огляду на зростання кількості ветеранів ця проблема посилюється.
Ідея створення спеціалізованого центру виникла у Олександра Ткаченка ще десять років тому, але реалізувати її вдалося лише у 2024 році. «Ветеранська хата» діє на базі Центру ветеранського розвитку КНУ.
Програму реабілітації та освіти для ветеранів та їхніх сімей здійснює ГО «Ветеранська Хата» під керівництвом Сергія Великого, який з початку АТО займався волонтерством, зокрема організовував евакуацію поранених із Донбасу.
Програма психологічної реабілітації у «Ветеранській хаті»
- Курс триває три місяці.
- Часто орендують санаторій для роботи у форматі вихідних – з п’ятниці ввечері до неділі вечора.
- Учасниками є команда фахівців, ветерани та їхні родини. Оптимальний склад – подружжя або сім’ї, приблизно 50% чоловіків та 50% жінок.
Протягом двох днів проводиться насичена програма, що включає:
- Психологічні сесії
- Арт-терапію
- Танго
- Групову та індивідуальну роботу
- Гештальт-терапію
Опісля учасники, які планують отримати психологічну освіту, протягом трьох місяців проходять онлайн-курси під керівництвом викладачів факультету психології КНУ.
Сучасні методики у післявоєнній психологічній реабілітації
До найпопулярніших підходів належать:
- Бодинаміка
- Когнітивно-поведінкова терапія
- Гештальт-терапія
Водночас ці методики здебільшого усувають гостру проблему, допомагають стабілізувати стан. Для подальшого особистісного зростання необхідна екзистенційна психологія, орієнтована на пошук смислу життя.
У «Ветеранській хаті» наголошують:
- Багато програм працюють як форма психологічного відпочинку для ветеранів, що є корисним, але лише тимчасовим заходом.
- Випадки, пов’язані з переживанням полону, приниженнями, катуваннями і примусом співати ворожі гімни, потребують глибшої терапії, де ключовим інструментом є особистий досвід психолога.
Куди звертатися військовим із психологічними проблемами після повернення?
– Перше, що потрібно зробити – пройти фізичну реабілітацію у медичному закладі. Після цього важливо отримати психологічну підтримку у фахових центрах, наприклад, у «Ветеранській хаті».
Команда регулярно відвідує військові госпіталі в Києві, Ірпені, Циблях, інформуючи працівників медичних та громадських установ про проєкт.
Головне завдання – аби ініціатива «Ветеранської хати» стала повноцінною державною програмою психологічної реабілітації і освіти для військових та членів їхніх родин.
