Гібридна війна Росії проти Німеччини є однією з найбільш обговорюваних тем цієї осені. З огляду на збільшення кількості польотів, ймовірно, російських безпілотних літальних апаратів над об’єктами критичної інфраструктури, ця тема стає предметом уваги політиків, активно обговорюється у Бундестазі та на популярних ток-шоу. В межах підвищеного інтересу видавництво C.H. Beck провело у Берліні презентацію книги «Тиха війна. Як автократи атакують Німеччину» («Der stille Krieg. Wie Autokraten Deutschland angreifen»), яка вийшла друком у вересні. Її авторами стали журналісти газети Frankfurter Allgemeine — Маркус Венер (Markus Wehner) та Райнгард Бінґенер (Reinhard Bingener). Попередньою їхньою спільною роботою був бестселер «Московські зв’язки», що розкриває, як за часів соціал-демократів Німеччина опинилася у газовій залежності від Москви. Нова книга також швидко увійшла до списку бестселерів.
Основні аспекти гібридної війни
7 жовтня в затишній залі берлінського театру Pfefferberg відбулася зустріч, присвячена обговоренню диверсій і інших проявів гібридної війни. Зала з червоними плюшевими кріслами, торшером і книжковими полиці створювала атмосферу домашнього комфорту. Одна з учасниць дотепно порівняла інтер’єр із житлом гобіта. Подібною атмосферою можна охарактеризувати і нинішній стан Німеччини, яка звикла до стабільності, але мусить пристосовуватися до нової, складнішої реальності. Канцлер Фрідріх Мерц (Friedrich Merz), процитований ведучою, описав цю ситуацію словами: «Ми не перебуваємо у стані війни, але й не живемо в мирі».
Автори спершу планували назвати книгу «Інфільтрація» («Unterwanderung»), однак видавництво вважало цю назву надто сенсаційною. Вибрана назва «Тиха війна» більш точно передає суть гібридного конфлікту, який розгортається непомітно й таємно, наголошують автори. Однією з ключових особливостей такого протистояння є важкість однозначного доведення відповідальності конкретних сторін, що призводить до малочисленних судових процесів.
Фото: Roman Goncharenko/DW
Хоча книга охоплює не лише Росію, а й Китай та Туреччину, більшість уваги присвячено діям Москви. Маркус Венер зазначає: «Росія прагне бути поміченою, але не впізнаною». В якості ілюстрації він наводить дві резонансні події — хакерську атаку на Бундестаг у 2015 році та отруєння колишнього подвійного агента Сергія Скрипаля у Великій Британії у 2018 році. За словами Венера, у обох випадках слід російської сторони був очевидним та навмисним.
Чи достатній рівень захисту Німеччини?
У книзі систематизовано численні інциденти гібридної війни останніх років, зокрема:
- Масові акції вихідців із колишнього СРСР на початку 2016 року через фейкові повідомлення про причетність мігрантів до зникнення дівчинки Лізи.
- Вибухи пакетів компанії DHL у 2024 році в різних європейських країнах, у тому числі в аеропорту Лейпцига.
Особливо вразив Райнгарда Бінґенера факт, що для диверсій використовувалася мережа «одноразових агентів» — завербованих диверсантів, що діють у різних куточках Європи.
Авторами визнається, що Німеччина дедалі краще усвідомлює масштаби загрози, проте держоргани працюють надто повільно. Маркус Венер наголошує:
- Найбільш уразливою залишаються критична інфраструктура та системи енергозабезпечення і водопостачання.
- Існує ризик, що значна частина країни може опинитися паралізованою.
- У такій ситуації дезінформація істотно вплине на громадську думку.
Основна ідея книги полягає в тому, що найбільшу небезпеку становить не самі інциденти — вибухи чи пожежі, а реакція населення на них. Венер і Бінґенер переконані: триває «війна за свідомість», метою якої є залякування та руйнування довіри до державних інституцій.
Фото: C.H. Beck
Під час дискусії освітилась і більш людська сторона проблеми. Представник середнього віку, який попросив вважати себе вчителем однієї зі шкіл Берліна, розповів, що не лише значна частина його учнів, а й деякі педагоги переймають пропагандистські наративи з Росії та позиції тих політичних груп у Німеччині, які виступають проти допомоги Україні в її протистоянні російській агресії. Це викликало хвилю обурення серед присутніх, а ведуча, жартуючи, зауважила, що не стане називати школу. За даними досліджень, серед молоді, яка здебільшого черпає інформацію із соцмереж, російська пропаганда справляє помітний вплив.
Чи варто Німеччині відповідати на диверсії дзеркально?
Одним із ключових і дискусійних питань вечора стало:
- Чи слід захищатися лише оборонними методами, або також проводити дзеркальні відповіді на ворожі акти?
- Чи може Німеччина, наприклад, реагувати на диверсії відповідними заходами, «перекривши рух Транссибірською магістраллю» (цитата Райнгарда Бінґенера)?
У залі пролунало запитання «Чому б ні?», однак відповіла на нього заступниця голови Бундестагу, депутатка від правлячої консервативної партії ХСС, експерт із внутрішньої політики Андреа Ліндгольц (Andrea Lindholz). Вона підкреслила, що:
- Німеччина є правовою державою та дотримується встановлених правил.
- Варіант «диверсій у відповідь» у Берліні не розглядається і не приймається до уваги.
Фото: Heiko Rebsch/dpa/picture alliance
Маркус Венер вважає, що реакція Німеччини має бути зваженою. У кіберпросторі, наприклад, адекватною мінімальною відповіддю на хакерські атаки могло б стати блокування серверів зловмисників. Наразі країна не використовує так звані hackbacks — кібератаки у відповідь на подібні дії.
Незважаючи на часткову неготовність до гібридної війни, яку інколи спостерігають експерти, автори не закликають бачити ситуацію в надто песимістичних тонах. Вони прогнозують, що хоч зміни відбуватимуться не надто швидко, ФРН має потенціал для ефективного захисту і вже поступово рухається у напрямку посилення безпеки.
