Які плани має Путін щодо українських регіонів?
Володимир Путін прагне анексувати території, що умовно називаються “Новоросією”, які охоплюють такі ключові міста, як Харків та Одеса. Особливе значення для нього має саме Одеса. Про це детально розповів історик Ярослав Грицак в інтерв’ю для 24 Каналу.
Плани анексії цих земель були сформовані та затверджені ще в період кінця 2008 – початку 2009 року, одразу після збройного конфлікту в Грузії. Основною метою російської агресії мало бути захоплення значної частини українських територій, включно із повним контролем над Причорномор’ям. Це мало призвести до фактичного відрізання України від її виходу до Чорного моря та втрати індустріального ядра у вигляді Донбасу та Харківського регіону.
Варто підкреслити кілька ключових моментів:
– Донбас не розглядався Кремлем як найголовніший регіон.
– Путін має набагато ширші амбіції, ніж контроль лише цих територій.
– Захід України не входить до сфери його нинішніх територіальних апетитів, адже він вважає цей регіон надто “токсичним” для російського світу.
– Це сприймається як урок минулого. Зокрема, помилка Йосипа Сталіна, який у 1939 році приєднав Західну Україну, що створило Москві постійні проблеми.
З огляду на ці позиції, подальша доля України може виглядати так:
1. Те, що залишиться після втрати значної частини територій, орієнтовно можна назвати “Малоросією” або новою “Білоруссю”.
2. Центрально-північна частина з центром у Києві перетвориться на васальну державу, де при владі стоятиме прихильний Кремлю керівник — своєрідний “український Лукашенко”.
Наразі, за словами експерта, Путін навіть не наблизився до реалізації цих амбітних планів. Донбас для нього є тим, що американці називають “small fry” — дрібною рибкою. Попри це, він не відмовляється від своїх планів щодо формування нового світового порядку на основі контролю над українською територією.
Важливо також звернути увагу на те, що Путін продовжує наголошувати на історичних аргументах, що свідчить про його незмінну позицію. Він навіть виснажив Дональда Трампа своїми історичними дискусіями на Алясці. Зараз очевидно, що його заглибленість в історичні наративи не минула, а отже не варто очікувати швидкого й комфортного миру для України.
Підсумовуючи, можна відзначити такі ключові тези:
– Анексійні плани Путіна охоплюють великі території, включно з Причорномор’ям, Харковом та Одесою.
– Донбас є лише частиною ширшої стратегії.
– Захід України вважається Кремлем надто проблемним регіоном і наразі не входитиме до планів анексії.
– Центральна Україна має перетворитися на відносно маріонеткову державу.
– Путін досі орієнтується на історичні рамки та не відмовляється від своїх ідеологічних претензій щодо України.
