Володимир Путін не сяде за стіл переговорів лише тому, що західні політики вкотре закличуть його зупинити війну. Для Кремля таких заяв замало. У Москві почнуть серйозно говорити про припинення бойових дій тільки тоді, коли війна стане небезпечною особисто для російського президента та його оточення.
Таку думку висловив російський опозиційний політик і юрист Марк Фейгін. Він назвав дві умови, які можуть змусити Путіна змінити свою поведінку: різке посилення підтримки України з боку США та серйозні проблеми всередині самої Росії.
Зараз у Кремлі, за словами Фейгіна, все ще вірять, що можна дотиснути Україну. Москва робить ставку на затяжну війну, втому західних країн, суперечки між союзниками та можливе скорочення постачання зброї.
Кремль має побачити, що чекати більше немає сенсу
Першою важливою умовою Фейгін називає зміну політики Сполучених Штатів. Не чергову жорстку заяву, а конкретні рішення, після яких Росія відчує наслідки на полі бою та у власному тилу.
Поки Вашингтон залишає простір для торгу, у Кремлі можуть сприймати це як слабкість. Москва бачить паузи в постачанні зброї, довгі дискусії про дальність ударів і політичні суперечки на Заході. Усе це підтримує віру Путіна в те, що час нібито працює на нього.
Ситуація зміниться, якщо допомога Україні перестане залежати від постійних вагань. Фейгін говорить про кілька практичних кроків:
- регулярні та великі постачання ракет, систем ППО і боєприпасів;
- дозвіл ефективніше бити по військових об’єктах Росії;
- жорсткіші санкції проти банків, нафтових доходів і людей із близького кола Путіна;
- перекриття схем, через які Москва обходить обмеження та купує західні компоненти.
Окремо Фейгін згадував далекобійні ракети Tomahawk. Навіть сама перспектива їх передачі Україні могла б серйозно змінити розрахунки Москви. Тоді під загрозою опинилися б військові бази, склади, аеродроми та інші об’єкти, які зараз Кремль вважає відносно безпечними.
Для Путіна важливі не слова, а співвідношення ризиків. Якщо продовження війни дозволяє захоплювати нові території та не створює критичних проблем усередині країни, він не бачить причин зупинятися. Якщо ж кожен наступний місяць приноситиме Росії більше втрат, ніж здобутків, ставлення до переговорів може швидко змінитися.
Російські еліти мають почати боятися за себе
Друга умова пов’язана із ситуацією всередині Росії. Путін почуватиметься впевнено, поки його оточення вірить, що він контролює армію, силовиків, гроші та настрої населення.
Російські чиновники, великі бізнесмени та керівники силових структур роками отримували вигоду від цієї системи. Вони могли втрачати закордонні активи, терпіти санкції та публічно підтримувати війну, доки Путін гарантував їм місце біля влади.
Але лояльність має межі. Вона може похитнутися, якщо війна почне забирати в еліт не лише яхти чи рахунки в Європі, а й реальний вплив, доходи та особисту безпеку.
Тиск може зростати через цілком відчутні речі: падіння нафтових доходів, дефіцит бюджету, нестачу працівників, нову мобілізацію, регулярні удари по військових заводах і нафтопереробних підприємствах. Додатковим подразником стануть проблеми в регіонах, де владі доведеться скорочувати витрати на дороги, лікарні та соціальні програми заради фінансування війни.
Фейгін вважає, що перелом настане тоді, коли люди з оточення Путіна побачать: президент уже не захищає систему, а тягне її вниз. У цей момент навіть найбільш віддані союзники можуть почати шукати спосіб урятувати себе.
Переговори тоді стануть не проявом миролюбності, а аварійним виходом. Кремль може погодитися на паузу, щоб зберегти владу, зупинити економічне падіння та не допустити відкритого конфлікту всередині російської верхівки.
Чому Кремль постійно говорить про мир
Російські посадовці регулярно заявляють, що Москва нібито відкрита до переговорів. Але паралельно Росія запускає ракети по українських містах, проводить наступальні операції та вимагає від України відмовитися від територій.
Це не схоже на підготовку до чесної домовленості. Кремлю вигідно говорити про мир, бо такі заяви дозволяють тиснути на західні країни й перекладати відповідальність за продовження війни на Київ.
Переговори також можуть бути потрібні Росії для паузи. За цей час армія здатна підтягнути резерви, відремонтувати техніку, накопичити ракети та підготувати новий наступ. Саме тому одна зустріч або телефонна розмова ще не означає, що Путін справді готовий завершувати війну.
Реальні переговори мають включати конкретні питання: коли припиняється вогонь, хто контролює тишу, що відбувається у разі нового нападу та які гарантії безпеки отримує Україна. Якщо замість цього Росія знову висуває ультиматуми, йдеться не про пошук миру, а про спробу змусити Україну поступитися.
Для переговорів Кремль має втратити впевненість
Фейгін фактично описує момент, коли Путіну стане страшніше продовжувати війну, ніж зупинити її. Цього не станеться після однієї заяви Дональда Трампа, нової телефонної розмови чи чергового дипломатичного візиту.
Москва змінить позицію, якщо Україна отримає достатньо зброї, російська армія перестане досягати результатів, а всередині Росії почнуться проблеми, які вже не вдасться сховати за пропагандою.
До цього Кремль може й далі говорити про мир, але водночас намагатися захопити більше територій і вибити для себе вигідніші умови. Реальні переговори почнуться лише тоді, коли Путін зрозуміє: продовження війни загрожує не тільки Росії, а й його власній владі.
