В Україні кількість науковців на тисячу населення є найнижчою в Європі, і війна значно загострила проблему кадрових втрат. Як можна змінити ситуацію, які очікуються зарплатні умови для наукових співробітників та майбутнє наукових інститутів — про це в інтерв’ю з заступником міністра освіти і науки України Денисом Курбатовим.
Основні теми інтерв’ю:
- Вплив війни на стан науки в Україні.
- Масштаби виїзду науковців за кордон і умови їхнього повернення.
- Які наукові установи отримають більше фінансування після атестації.
- Поточний рівень зарплат науковців і перспективи їхнього зростання.
- Заходи боротьби з фальсифікованими науковими роботами.
В Україні досі функціонує велика кількість науково-дослідних інститутів, багато з яких були створені ще за часів СРСР. Проте протягом багатьох років наука практично не взаємодіяла з бізнесом та державними структурами. Коштовні приміщення лабораторій у великих містах неодноразово ставали об’єктами скуповування забудовниками під багатоповерхову забудову. Водночас наукові працівники часто отримували заробітну плату, порівнянну з заробітком продавців у роздрібних магазинах, часом значно поступаючись перукарям чи менеджерам.
Тепер цю систему планують кардинально змінити, перш за все завдяки новому підходу до фінансування наукових установ. Детальніше про зміни в науці, перспективи відкриття інноваційних наукових парків у співпраці з бізнесом та вагомість молодих кадрів у цій сфері читайте далі.
Кількість наукових установ і кадрові втрати через війну
– Які наукові установи діють зараз в Україні і де їх найбільше?
– Окрім університетів, в Україні налічується понад 370 наукових і науково-дослідних інститутів, які підпорядковуються різним міністерствам та академіям наук. Академій всього шість – Національна академія наук і п’ять галузевих. Хоча найбільша концентрація цих установ припадає на Київ і Харків, багато з них розміщені також у інших регіонах.
До наукової інфраструктури належать як невеликі метеорологічні станції для моніторингу погоди і стану навколишнього середовища, так і установи, що займаються дослідженнями ґрунтів, сортів рослин, методів лікування та інженерних технологій.
Значні об’єкти — це, зокрема:
- Станція Вернадського – національний арктичний центр.
- Власна ядерна установка в Харкові, яка наразі зупинена через війну.
- Ядерний реактор в Інституті ядерних досліджень у Києві.
- Великий астрономічний комплекс, що включає обсерваторії у Києві, Миколаєві та Одесі.
– Якою є ефективність цієї численної і розгалуженої системи?
– Це питання відкрите. На даному етапі наша задача — змінити модель фінансування, щоб надати більше можливостей спроможним установам. Світова практика свідчить: потужні великі інституції створюють сприятливі умови для науковців і здатні залучати значні фінансові ресурси.
– Як війна вплинула на стан науки?
– Війна позначилась на всіх сферах, і наука на цьому не виключення. Найбільше відчутні кадрові втрати: багато науковців пішло добровольцями на фронт, деякі загинули; ще значна кількість виїхала закордон або змінила професію.
– Які приблизні цифри кадрових втрат?
– Загальна кількість наукових працівників, що виконують дослідження в університетах і НДІ, оцінюється близько 80 тисяч осіб. За оцінками, втрати становлять близько 20% — це ті, хто виїхав або змінив професію. Водночас приблизно 80% дослідників залишаються працювати в країні. У прифронтових і прикордонних зонах пошкоджено або зруйновано близько 30% дослідницької інфраструктури.
Проте наука не зупиняється: створюються нові центри, в тому числі підземні лабораторії, розвиваються спільні центри користування обладнанням. Сфера адаптується, попри постійні виклики.
– Чи можна говорити про повернення науковців, які виїхали за кордон?
– Для цього важливо зберегти міцні зв’язки з науковцями в діаспорі. Повернення можливе за наявності стабільних контактів, минулої наукової роботи в Україні, сімейних чи інших соцмереж. У 2023 році створено проєкт «Українська наукова діаспора» для об’єднання науковців за кордоном.
Головним фактором повернення залишається безпека. Наразі розробляються проєкти для створення великих наукових центрів, де науковці зможуть застосувати набуті за кордоном знання і досвід.
Як приклад, Карпатський університет в Івано-Франківську розвиває обсерваторію «Білий Слон» на горі Піп Іван, залучивши топового світового астронома, який повернувся з-за кордону. Проєкт розвивається міжнародно, зокрема за підтримки Польщі.
Атестація та укрупнення наукових установ
– На якому етапі перебуває трансформація наукової сфери?
– Трансформація триває вже третій рік. Замість терміну «реформа», який зазнав критики, ми говоримо про якісну перебудову та вдосконалення системи. Мета — не руйнування, а поступове вдосконалення.
Головним напрямом є зміна моделі фінансування:
- Україна останні роки виділяє на науку 0,3–0,37% ВВП.
- Для порівняння, в країнах ЄС середній показник — 2% ВВП.
- У лідерів, таких як США, Ізраїль, Японія — понад 3% ВВП.
В умовах війни ставити мету різкого збільшення фінансування неможливо, проте зміна моделі дозволить більш ефективно підтримувати найуспішніші та перспективні установи.
– Як проводиться атестація наукових закладів?
– Атестація — це оцінка спроможності установ займатись науковою діяльністю на основі 37 критеріїв, які враховують:
- Вплив на економіку, обороноздатність та розвиток суспільства.
- Активність і якість наукових публікацій.
- Здатність залучати гранти.
- Співпраця з бізнесом.
- Патентна і експертна діяльність.
У листопаді 2024 року розпочато атестацію близько 500 установ, що включає університети, НДІ та академії. Уже завершено оцінювання аграрного і суспільного напрямів та сформована постанова про формулу додаткового фінансування.
Гроші спрямовуватимуться безпосередньо до підрозділів, лабораторій і науковців на розвиток установи, придбання обладнання й покращення інфраструктури.
– У 2024 році в бюджет внесено додатково 155 млн грн на фінансування першого етапу формульного фінансування для аграрних і суспільних НДІ. Атестація також триває по природничому, технічному, біомедичному, гуманітарному та безпековому напрямках.
Вже помітно, що великі потужні установи демонструють кращі результати. Наприклад, у 2024 році НДІ Українознавства, приєднаний до університету імені Шевченка, отримав два гранти на 4 проєкти, що ніколи раніше не практикувалося.
Чи варто очікувати звільнень та закриття закладів
– Чи були випадки закриття або скорочення установ?
– Ні, таких завдань немає і держава цього не планує. Згідно зі статистикою Світового банку, в Україні науковців на тисячу населення найменше в Європі. Тому пріоритет — збільшення кількості дослідників, а не їх скорочення.
– Чи будуть звільняти наукових працівників?
– Жодна людина не повинна бути звільнена. Навпаки, перехід до потужніших установ відкриває нові можливості для розвитку наукової кар’єри. Атестація спрямована не на ліквідацію інститутів, а на трансформацію моделі фінансування, що сприятиме підвищенню зарплат і покращенню умов роботи.
Для прикладу, у Великобританії система оцінки університетів REF функціонує вже понад 40 років і за її результатами щорічно розподіляється приблизно 2 млрд фунтів стерлінгів. Для порівняння, це близько 114 млрд грн, тоді як бюджет науки України 2024 року становить близько 10 млрд грн.
– Який вплив має атестація на зарплати?
– За результатами атестації 23 установи категорії А за аграрними та соціальними напрямками уже з серпня отримають збільшене фінансування, що передбачає підвищення заробітних плат:
- В окремих лабораторіях воно складе +20%.
- В інших — до +80% на місяць порівняно з базовою ставкою.
Додаткове фінансування для інших напрямів планується відстоювати в бюджеті на 2026 рік.
Зарплатні умови, Science.City та наукові парки
– Який нині рівень середньої зарплати науковця?
– В середньому вона становить 12–15 тисяч гривень. Однак у установах, що мають міжнародні гранти чи співпрацюють із бізнесом, заробітки можуть бути значно вищими.
Наприклад, під час моєї роботи в Сумському державному університеті траплялися місяці, коли зарплата науковця в рамках проектної діяльності на замовлення бізнесу сягала понад 1 млн грн.
– У яких сферах це відбувалося?
– Це були проекти в галузі інженерії: розробка насосного, компресорного обладнання, ІТ-розробки (зокрема для оборонного сектору та експорту), а також міжнародні ініціативи типу «Горизонт Європа».
– Як покращити співпрацю науки та бізнесу?
– Історично наука і бізнес в Україні діяли паралельно, майже не перетинаючись. Зараз завдання — об’єднати ці сфери.
Для цього розроблено механізм державно-приватного партнерства, до якого долучено 10 міністерств, зокрема Міноборони, Мінцифри, Мінстратег, МВС, Міненерго, МОЗ, Міндовкілля, Мінагро.
Вони формують тематики відповідно до реальних потреб — як-от водневе паливо чи радіофармпрепарати, і конкурсною процедурою відбирають найбільш ефективні наукові розробки.
У рамках впровадження такими проєктам виділяють фінансування майже по 10 млн грн на два роки.
– Чому співпраця із бізнесом все ще ускладнена?
– Науково-дослідні установи — бюджетні, зі складною бюрократією і високими податками. Із кожної гривні 70 копійок часто йде на податки: ПДВ, ЄСВ, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.
Через це бізнес неохоче замовляє дослідження, адже науковцям залишається небагато грошей.
Інша крайність — коли бізнес наймає науковця на роботу напряму, а заклад, в якому він працював, втрачає кадри і занепадає.
Потрібні нові моделі взаємодії, які знімуть ці проблеми.
– Які кроки в цьому напрямку?
– МОН і Мінцифри розробили пакет законопроєктів Science.City — правовий режим для інноваційної наукової діяльності. Мета — знизити податки, спростити імпорт обладнання, усунути митні бар’єри, оптимізувати закупівлі та фінансові потоки.
Ця реформа передбачає активізацію наукових парків при університетах і НДІ, де резиденти — українські та міжнародні компанії — зможуть без тендерів і бюрократії впроваджувати R&D.
Науковий парк — це фактично спін-офф компанії при університеті чи НДІ, що створює нові технології, необхідні економіці та обороні.
– Коли очікувати на результати?
– Планується подати законопроєкт до парламенту у вересні-жовтні 2024 року. Проєкт має підтримку, зокрема першого віце-прем’єр-міністра Михайла Федорова.
Також розробляється режим Defense.City для оборонних підприємств. Наука ж безумовно потребує свого Science.City.
Нещодавно відкритий науковий парк КПІ вже працює над розробками сучасних протезів.
– Який міжнародний контекст?
– У липні 2024 року в Римі створено Міжнародну коаліцію підтримки української науки, яку підтримали ЄС, Італія, Австрія, Болгарія, Хорватія, Данія, Німеччина, Польща, Португалія, Словаччина, Іспанія, Швеція, Великобританія, ПРООН, ЮНЕСКО.
До коаліції планують долучитися Канада, Японія та інші країни.
Восени має розпочати роботу виконавчий орган коаліції з метою відновлення зруйнованої інфраструктури та створення нових дослідницьких центрів із підтримкою на десятки мільйонів євро.
Стипендії аспірантам, земля інститутів та фальшиві дисертації
– Яка ситуація з приміщеннями наукових інститутів у великих містах?
– Проблема з розпродажем землі і приміщень існує переважно в великих містах із дорогою нерухомістю, особливо в Києві.
Свого часу інститути отримали красиві локації, які зараз є власністю, наприклад, Національної академії наук.
Ідеальним варіантом було б, якщо інститути завдяки грантам і держзамовленням отримуватимуть достатньо ресурсів, що знизить ймовірність продажу майна.
Обговорюються варіанти прозорого продажу зайвих приміщень на аукціонах з умовою, що отримані кошти залишаються у власності установи на модернізацію й розвиток.
Втім, у цьому напрямку є багато юридичних складнощів і викликів, а також загроза корупції з боку забудовників.
Потрібний прозорий менеджмент та ефективний контроль з боку правоохоронних органів.
– Який рівень старіння науковців?
– Середній вік працівників Академії наук у 2024 році — близько 55 років, докторів наук — понад 65 років.
Проблема старіння кадрів існувала й до війни: з 2017 по 2021 рік кількість молодих вчених у системі Академії зменшилась на 40%, що пов’язано з низьким престижем, а саме — низькими зарплатами.
Одна з умов нової моделі фінансування — підтримка молодих науковців, оскільки відсутність молоді в закладі часто означає відсутність перспектив.
– Чи бажали молоді йти в аспірантуру?
– До війни критика стосувалась низьких стипендій (7–8 тис. грн), відсутності коштів на відрядження і наукові реактиви.
Молодь не розуміла, навіщо вступати в аспірантуру, якщо вміє програмувати і може від початку отримувати 30–40 тис. грн на старті в ІТ.
– Які нові підходи для аспірантів?
– В рамках нової експериментальної моделі проектної аспірантури кожен аспірант разом з керівником матиме змогу подавати наукові проєкти.
Виграш у конкурсі означатиме стипендію в розмірі 20–30 тис. грн на місяць, оплату роботи керівника, відрядження, реактиви та необхідні матеріали.
Через 4 роки звіт за проектом замінюватиме захист дисертації.
Ця модель планується спочатку для природничих наук та STEM-напрямків, де нами найбільше просідання по молодим кадрам.
В Україні лишилася сильна інфраструктура для таких досліджень, що слугуватиме основою нової системи підготовки аспірантів.
– Яка ситуація з науковими журналами і публікаціями?
– В оцінках атестації та конкурсах враховуються передусім наукові видання, індексовані у міжнародних базах Scopus та Web of Science.
В Україні також є журнали категорії «Б», які активно використовуються для ліцензування і захистів дисертацій, однак цю сферу зараз реально реформують.
– Які проблеми існують із науковими публікаціями?
– В країні присутні такі явища, як купівля статей (іноді навіть з «заднім числом»), авторство «під ключ», фальсифікації цитувань і підвищення наукометричних індексів.
Існують цілих компанії, які надають подібні послуги, і обсяг коштів у цій темній сфері сягає понад 100 млн грн на рік.
Це світова проблема, не лише українська.
– Які кроки зроблено для боротьби?
– Підписано ліцензійну угоду з базою Cabells (США), що моніторить хижацькі видання.
Реформуються правила реєстрації журналів категорії «Б», формуються editorial boards, введено моніторинг.
У заявках на фінансування та звітності вилучено надмірні наукометричні вимоги.
– Вперше створена комісія з публікаційної етики, що комплексно вивчатиме порушення.
За 6 місяців 2024 року близько десяти осіб було позбавлено наукових ступенів через підтверджений плагіат.
26 видань виключено з переліку фахових через порушення періодичності або академічної доброчесності.
В усіх діях дотримуються законодавства.
Перспективи української науки
Денис Курбатов наголошує, що українська наука має перестати розглядатися просто як витрата з бюджету.
У світі наука є важливою складовою інноваційної економіки, яка генерує додану вартість, нові знання, технології.
Вчені мають отримувати достойні винагороди, а Україна — міцно інтегруватися до європейського дослідницького простору та зайняти належне місце у світовій науці.
