Якщо оцінювати «соціальну ціну вуглецю» в атмосфері на рівні 185 доларів за тонну, то збитки, завдані за три роки війни, перевищують 42 мільярди доларів.
Війна, розв’язана Росією проти України, щоденно залишає відбиток у житті кожного українця та українки. Найболючішими залишаються втрати людські, територіальні та культурні. На фоні масштабних руйнувань екологічні збитки часто здаються другорядними, а іноді навіть такими ж болючими, проте не завжди знаходять достатньо ресурсів для їх усвідомлення та подолання. Про ці екологічні руйнування говорять менше – ніби з відчуттям провини через конкуренцію природи за увагу поряд зі стражданням людей. Проте вони дійсно існують та мають великий масштаб. В багатьох випадках збитки є незворотними, а повне розуміння їхніх наслідків прийде лише з часом.
Неочевидний вплив воєнних дій, які здаються локальними в Європі, простягається і на життя наступних поколінь у всьому світі, впливаючи на глобальні природні процеси. Кліматологи в Україні, попри обмеженість дослідницьких інструментів у воєнних умовах, фіксують і прогнозують, як вибухи, пожежі, руйнування інфраструктури та навіть тривале закриття повітряного простору над Україною можуть вплинути на клімат у глобальному масштабі.
Одним із найболючіших екологічних ударів війни став вибух росіянами Каховської гідроелектростанції 6 червня 2023 року. Цей екологічний акт руйнування – не просто військовий злочин, а й серйозний збиток водному балансу південних регіонів України, що спричиняє низку масштабних наслідків:
- зниження рівня ґрунтових вод;
- проблеми з водопостачанням;
- скорочення кількості опадів на півдні;
- загибель і зникнення різноманітних видів риб, тварин і рослин;
- опріснення морської води;
- вимирання цілих екосистем;
- деградація сільськогосподарських земель;
- знищення унікальних заповідних територій.
Цікаво, що наслідки відчутні навіть на півночі України, де вони проявляють особливо яскраві тенденції.
Водночас, серед екологічної катастрофи є і своєрідний прояв надії. На пересохлому дні Каховського водосховища з’являються ознаки нового життя — на змитих пісках проростає молодий ліс, поновлюється степова рослинність. Це спостереження підтверджене екологами, які бачать у цьому шанс на поступове відновлення природного середовища, що існувало тут до створення водосховища – території Великого Лугу, колиски українського козацтва та унікального біорізноманіття.
Кліматологиня Анастасія Івашина з громадської організації «Екодія» зазначає: «Це палка з двома кінцями — який аспект переважить, покаже час. Ми перебуваємо лише на початковій стадії цього процесу». Екологи вже зараз збирають інформацію, фіксують обсяги забруднень, оцінюють наслідки пожеж, руйнувань, втрат лісів і деградації ґрунтів. Їхня праця — це реальна робота у теперішньому часі.
Окрім негайних змін, існує менш помітна, але не менш важлива складова — кліматичні наслідки, які проявляться згодом і впливатимуть на глобальні процеси. Кандидатка географічних наук Віра Балабух відзначає: «Те, що ми переживаємо нині – лише початок. Зміни, спричинені війною, відчує вже наступне покоління. Протягом 40–50 років ми побачимо їх повністю».
Чи можна вже зараз говорити про кліматичні наслідки російської агресії? Який екологічний спадок залишить ця війна планеті, окрім руйнувань і пам’яті про героїв? Ці питання ставилися експерткам, які щоденно працюють з даними і спостереженнями, формуючи бачення на майбутнє.
Пилові бурі на півдні та рекордні температури на півночі України
Віра Балабух, завідувачка відділу синоптичної метеорології Українського гідрометеорологічного інституту, пояснює, що посухи на півдні та в центрі країни є не лише наслідком втрати Каховського водосховища, але й викликані циркуляцією атмосфери й переважанням антициклональної погоди, що спричиняє високу температуру та відсутність опадів на значних територіях.
Варто зауважити:
- Зміна клімату у країні спостерігається кілька десятиліть, починаючи приблизно з середини 1950-х років.
- Сезонні та короткочасні метеорологічні процеси нині формують аномально посушливі умови у багатьох регіонах.
- Прямий внесок війни у локальну зміну клімату важко виділити, оскільки екологи можуть порахувати додаткові викиди парникових газів, проте безпосередній вплив на температуру та опади важко простежити.
- В окремих випадках збільшення ризику пожеж пов’язане з комбінацією спекотної погоди та бойових дій.
Щодо перспектив відновлення екосистем Великого Лугу, Балабух виражає сумнів. Вона зазначає, що сучасні кліматичні умови в Україні відчутно відрізняються від тих, що були на початку ХХ століття, тому неможливо відтворити історичний степовий ландшафт у його колишньому вигляді. Прогнози демонструють подальше потепління та зростання дефіциту опадів у літній період, тож природні екосистеми будуть трансформуватися відповідно.
Природні зони зсуваються у північному напрямі: степові території стають більш посушливими, а межі степу просуваються далі на північ. Збільшується площа Олешківських пісків, що свідчить про опустелювання окремих регіонів.
Найбільше підвищення температури в Україні науковиця фіксує на Поліссі — у Чернігівській та Сумській областях. Північна територія характеризується піщаними ґрунтами й системами осушення боліт, що підвищує ризик масштабних пожеж. Зростає поширення степових видів рослин і тварин в лісовій зоні Полісся, що свідчить про серйозні зміни екологічного балансу.
Підсушення боліт призводить не лише до втрати унікальних середовищ існування, а й підвищує викиди парникових газів, зокрема метану.
Кліматологиня також звертає увагу на складнощі прогнозування стихійних явищ через брак необхідних метеорологічних даних в Україні — недостатність радіолокаційних і аерологічних спостережень, а також недостатній обсяг супутникової інформації. Це ускладнює точне передбачення як літніх посух, так і дощів. Прикладами є аномально холодна весна 2025 року у центральних областях та підтоплення на заході країни.
Втрата Каховського водосховища спричинить посилення пилових бур, явищ, яких не було десятиліттями. Їх розвиток зумовлений посухою, знищенням лісових смуг через війни та інтенсивною оранкою без захисної рослинності. Колись дерев’яні смуги виконували функцію накопичення вологи й гальмування вітру, нині вони знищені чи вигоріли.
На глобальному рівні 2024 рік став найтеплішим за період інструментальних спостережень і, можливо, за останні 100 тисяч років, що пов’язано з рекордним рівнем концентрації вуглекислого газу в атмосфері. Викиди парникових газів не скорочуються, а навпаки, всіх тенденцій вказують на подальше зростання. Військові конфлікти, особливо масштабні, додають значний додатковий внесок у забруднення атмосфери через вибухи, бойові дії, гонку озброєнь.
Для 2025 року вже прогнозується рекордний рівень концентрації парникових газів. Внаслідок цього кліматичні моделі можуть не враховувати всі екстремальні умови, тому їх прогнози будуть менш точними. Зупинити ці зміни наразі не можливо, тож зростає ймовірність несподіваних і важко прогнозованих кліматичних подій.
Росія нестиме відповідальність за кліматичні зміни, спричинені війною
Кліматологи, зокрема Віра Балабух, говорять про довготривалі трансформації, такі як підвищення температури і зміщення природних зон, які повною мірою виявляться через 30-40 років. Водночас екологічні організації України вже зараз невтомно працюють над підрахунком відчутних збитків війни для довкілля.
Громадська організація «Екодія» у 2025 році презентувала оновлений звіт «Вплив російської війни в Україні на клімат, 24 лютого 2022 – 23 лютого 2025», у якому науковці підрахували обсяги додаткових викидів, спричинених воєнними діями.
За словами кліматологині Анастасії Івашиної, головна шкода клімату полягає у додаткових викидах парникових газів — основній причині глобального потепління. Результати дослідження виявили:
- За три роки повномасштабної війни Росія спричинила додаткове викидання близько 230 мільйонів тонн парникових газів.
- Для порівняння, це приблизно дорівнює сукупним річним викидам кількох європейських країн.
- Ще до повномасштабного вторгнення викиди парникових газів в Україні у 2021 році становили 431,5 мільйона тонн CO2-еквіваленту, що вже відображає 62% скорочення з часів незалежності.
- У третьому році війни викиди через воєнні дії зросли на 30% у порівнянні з 2023 роком.
Основна частина викидів пов’язана із бойовими діями:
- Використання танків, літаків, артилерії й будівництво укріплень вимагають значних обсягів пального та викидають CO2.
- Масштабні пожежі на лінії фронту — ліси, степи, поля, які гасити часто неможливо через бойову небезпеку — ефективно вивільняють накопичений у рослинах вуглекислий газ.
- У 2024 році площа пожеж збільшилася більш ніж удвічі в порівнянні із середніми показниками минулих років, створюючи замкнене коло взаємного посилення війни та зміни клімату.
Додатково суттєвий внесок у викиди мають:
- Реконструкція зруйнованої житлової та транспортної інфраструктури, котра за оцінками фахівців додала майже 62 мільйони тонн парникових газів за три роки.
- Виробництво бетону і сталі, матеріалів із високим енергоспоживанням, що додають значний обсяг викидів.
- Руйнування енергетичної інфраструктури, як-от обстріли нафтобаз, газових сховищ і електричних мереж, що не лише залишає населення без світла та тепла, але й спричиняє викиди CO2.
- Викиди спеціальних технічних газів, наприклад, гексафториду сірки, котрий утримує тепло в 24 тисячі разів ефективніше за CO2. Обстріли електропідстанцій призводять до вивільнення цього газу в атмосферу.
До того ж закриття повітряного простору над Україною і частково над Росією спричинило додаткові витрати пального більш ніж 350 тисяч авіарейсів, що дало мільйони тонн CO2 у атмосферу.
Автори звіту прямо вказують на відповідальність Росії за ці кліматичні наслідки. Обчислення збитків засновані на «соціальній ціні вуглецю» в розмірі 185 доларів за тонну викидів, що дає сумарний збиток понад 42 мільярди доларів за три роки війни. Це — реальні втрати, які доведеться відшкодовувати наступним поколінням.
Анастасія Івашина також підкреслює: війна не лише завдає прямої шкоди, а й відволікає ресурси і суспільну увагу від кліматичної політики. Інвестиції у зниження викидів і адаптацію мусить змінити оборонна діяльність.
Щодо Каховської ГЕС, Анастасія відзначає, що удар по цій інфраструктурі має значні наслідки:
- Рівень підземних вод різко знизився.
- Меліоративні системи перестали діяти.
- Сільськогосподарські виробники втратили джерела поливу, що впливає на якість життя.
- Природні системи отримали шанс на відновлення: русло Дніпра повертається до природного стану, ростуть вербові ліси.
- Водночас зникли деякі види риб, загинули водні організми, птахи втратили місця для гніздування.
- Частина заповідних територій була затоплена, інші зазнали хімічного забруднення, яке понеслося в Чорне море.
Варто зауважити, що навіть після закінчення війни екологічні борги залишаться надовго. Зараз спостерігаємо ефекти накопичення: високі температури та посухи, наслідки яких проявлятимуться десятиліттями. Викиди ж, спричинені війною, довго будуть відчутні у навколишньому середовищі.
Війна змінює клімат
Звіт «Екодії» підтверджує ключову тезу кліматологів: бойові дії — це масові вибухи і спалювання пального, які безпосередньо посилюють глобальне потепління. Окрім цього, поки що не простежується тенденція до зменшення парникових викидів. Натомість гонка озброєнь і затяжна війна лише ускладнюють кліматичну кризу. Зупинити ці процеси фактично неможливо — можна лише прагнути пом’якшити їхні наслідки та адаптуватися.
Для кліматологів і екологів завданням сьогодні є фіксувати шкоду, завдану війною. Росія несе відповідальність за додаткові викиди парникових газів, руйнування екосистем, спалювання лісів і масштабні пожежі. Ці збитки потрібно об’єктивно обраховувати і надавати світовій спільноті, щоб сприймалася повна картина війни — не тільки через руйнування і людські втрати, а і через довготривалі наслідки для природи.
Подальше усвідомлення проблеми та її масштабу є першим кроком до вирішення. Незважаючи на складності поточного часу, важливо зберігати віру у можливість не лише відновити країну після війни, але й зміцнити її стійкість до кліматичних викликів. Досвід Каховського водосховища, що поступово перетворюється на ліс, свідчить про те, що природа здатна на відновлення – за умови належного захисту і уваги.
Авторка:
Ярина Скуратівська, Київ
Перше фото: mepr.gov.ua
