Британія століттями жила без єдиного документа під назвою “конституція” — і якось обходилась. Але новий прем’єр Енді Бернем вирішив, що час це змінити.
Він відкрито заявив про підтримку писаної конституції та закликав чітко прописати, як саме має управлятися країна. Заява ця з’явилась не випадково — вона тісно пов’язана з планами уряду віддати більше грошей і повноважень британським регіонам.
Бернем хоче все закріпити на папері
Прем’єром Великої Британії Енді Бернем став 20 липня 2026 року. До цього дев’ять років він керував Великим Манчестером — і добре знає, як це, коли регіону доводиться буквально випрошувати у Лондона гроші на транспорт чи право самому вирішувати місцеві питання.
Тепер він хоче поширити свій манчестерський досвід на всю країну. Уряд готує масштабну децентралізацію: частину рішень, які десятиліттями ухвалювались у Вестмінстері, збираються передати регіональним мерам і місцевим адміністраціям.
Логіка Бернема проста: якщо регіонам дають більше влади, ці права треба надійно захистити. Бо інакше наступний уряд легко все переграє назад — забере фінансування чи повноваження, і регіон знову опиниться ні з чим.
Тому він і заговорив про “новий конституційний устрій” — набір чітких принципів, за якими має жити держава. Він вважає: люди в містах і регіонах не повинні щоразу доводити центральній владі, що заслуговують на нормальний транспорт, доступне житло, роботу і якісні держпослуги.
Чому британська система не така, як інші
Твердження “у Британії немає конституції” насправді не зовсім правильне. Конституційні правила там є — просто вони розкидані по різних законах, судових рішеннях, парламентських традиціях і політичних домовленостях.
Немає одного основного закону — такого, як Конституція України чи США. Британська система складалась поступово, століттями, тож частина правил зафіксована письмово, а частина тримається просто на звичаях, яких політики традиційно дотримуються.
Серед документів, що впливають на державний устрій — Велика хартія вольностей 1215 року, Білль про права 1689 року, різні парламентські акти й сучасні закони про права людини. Проблема в тому, що звичайній людині складно розібратись, де закінчуються повноваження уряду, що може парламент і які права гарантовані регіонам.
У неписаної моделі є плюс — її легко міняти. Парламент просто ухвалює новий закон, без довгих процедур внесення поправок до конституції. Але в цього є й зворотний бік: правила фактично залежать від того, яка зараз політична ситуація і чого хоче більшість у Вестмінстері.
Бернем пропонує зробити все прозорішим. Писана конституція могла б чітко визначити повноваження уряду, парламенту, судів, монарха та регіональної влади, а заразом закріпити базові права громадян.
Регіони залишатимуть собі більше грошей
Розмова про конституцію виникла не сама собою — її запустила нова програма децентралізації, яку в уряді Бернема називають найбільшою передачею влади регіонам за останнє покоління.
В Англії зараз 14 регіональних мерів. Уряд планує дати їм більше контролю над місцевими бюджетами і держпослугами. До 2028 року регіони можуть отримати право залишати собі частину податку на доходи, зібраного на своїй території.
Місцева влада отримає більше впливу на:
- громадський транспорт і ремонт доріг;
- будівництво житла;
- професійну освіту та підготовку кадрів;
- розвиток бізнесу й залучення інвестицій;
- відновлення занедбаних районів;
- планування соціальних послуг.
Звучить просто, поки не заходить мова про гроші. Лондон і Великий Манчестер збирають значно більше податків, ніж бідніші території. І якщо кожен регіон лишатиме собі більшу частку доходів, розрив між ними тільки поглибиться.
Бернем дивиться в бік німецької моделі. У Німеччині частина коштів перерозподіляється між федеральними землями — так, щоб жителі різних регіонів мали приблизно рівний доступ до державних послуг. Заможніші території фактично підтримують ті, де податкова база слабша.
За такою логікою частина грошей, зібраних у Лондоні чи Великому Манчестері, могла б спрямовуватись у менш забезпечені регіони. І конституція тут би не просто декларувала гарні цілі, а встановлювала конкретні правила розподілу коштів.
Реформа торкнеться парламенту, судів і монархії
Швидко ухвалити писану конституцію не вийде. Британії доведеться переглянути правила, які складались століттями, і знайти новий баланс влади між центром, Англією, Шотландією, Уельсом та Північною Ірландією.
Найгостріше питання — парламент. Зараз він вважається суверенним і може ухвалити чи скасувати практично будь-який закон. Але якщо конституція матиме вищу юридичну силу, парламент уже не зможе просто так переголосувати основні правила.
Більше повноважень можуть отримати й суди — їм доведеться перевіряти, чи відповідають рішення уряду й парламенту новому основному закону. Для британської політичної системи це стане серйозним зрушенням.
Доведеться також визначити роль монарха, порядок формування уряду, права регіонів і механізм внесення змін до самої конституції. Окреме питання — як саме її ухвалювати: через парламент, референдум, спеціальну конституційну комісію чи комбінацію кількох способів.
Поки що Бернем не показав готового тексту документа і не назвав дату можливого голосування. Це поки що політична пропозиція, яка тільки з’являється на порядку денному. Але сама його заява вже відкрила дискусію: чи можуть правила, придумані кілька століть тому, нормально працювати в сучасній децентралізованій державі.
