Закінчення війни до кінця поточного року залишається малоймовірним, проте знизити інтенсивність бойових дій до мінімального рівня цілком реально. При цьому Росія продовжуватиме накопичувати військову техніку та готуватися до нового наступального удару.
Спецпредставник президента США Стів Віткофф вважає, що укладання мирної угоди між Україною і Росією можливо вже до кінця року або навіть раніше. Однак реалії свідчать про невелику готовність Кремля до серйозних переговорів. Москва висуває надмірно завищені вимоги, які навряд чи можуть бути виконані, а також прагне інтерпретувати переговорні пропозиції на власну користь. Тобто Росія не демонструє істотних змін у прагненні досягти миру.
З іншого боку, існує ймовірність, що США й інші західні союзники зможуть посилити санкційний тиск, що ускладнить економічне становище Росії, вплине на соціальну сферу та знизить її можливості фінансувати військові дії. У таких умовах Росія може погодитися на окремі елементи мирної угоди, не враховуючи зобов’язання про припинення війни або довготривалий мир. Вона використає тимчасове перемир’я для нарощування сил, а згодом звинуватить українську сторону в його порушенні і відновить бойові дії.
Отже, ймовірно, що до кінця року західним країнам вдасться зробити Росію більш поступливою. Водночас усе залежатиме від можливостей, здатності та політичної волі держав-учасниць. Зокрема, політична воля європейських країн характеризується складністю та неоднозначністю. Самотужки європейці не зможуть домогтися запровадження повного ембарго на торгівлю з Росією. Американська сторона не підтримує жорсткі санкції, оскільки прагне залишити певний політичний простір для переговорів. Через це адміністрація Трампа намагатиметься зберегти режим переговорного вікна, уникатиме крайніх економічних заходів.
Слід зазначити, що позиція Дональда Трампа, як політичного діяча, досить непередбачувана і може швидко змінюватися під впливом навіть дрібних чи побутових факторів. Тому існує ймовірність, що ситуація зміниться на користь України.
На нинішньому етапі спеціалісти налаштовані скептично щодо укладання всеохопної мирної угоди між Росією і Україною до кінця 2025 року. Водночас поступове зменшення інтенсивності бойових зіткнень та радикальне зниження активності на фронтах є цілком реальним вже цього року. Проте сторони продовжуватимуть шукати та оцінювати слабкі місця один одного.
Щодо причин такого стану справ, можна виділити два ключові аспекти:
- Літній наступ російських військ хоч і не досягнув очікуваних результатів, однак все ж призвів до захоплення певних населених пунктів і кількох кілометрів території України.
- Співвідношення втрат і здобутків у Росії суттєво погіршилося — у 2024 році росіяни мали більше успіхів, ніж у 2025-му.
Важливо звернути увагу на те, що наразі Росія не використовує накопичену техніку в бойових операціях, а зосереджує зусилля на її накопиченні. Це свідчить про підготовку до масштабнішого прориву, який матиме не лише тактичний, але й оперативний характер із залученням танкових угруповань. В такому разі йдеться про просування не на декілька кілометрів, а на сотні, що створює серйозну загрозу.
Крім того, Росія посилює свої можливості для завдання повітряних ударів по Україні. Зараз їй немає сенсу розтрачувати значну частку арсеналу, очікуючи відповідного моменту для наступу. У разі його відсутності ворог застосує авіаційну міць перед початком опалювального сезону.
Всі ці події розгортаються на фоні численних переговорів, заяв, обіцянок, інформаційних вкидів і психологічної операції. Росія начебто нібито готується до перемовин і може піти на поступки, однак практичних дій такого роду поки що не спостерігається.
Адміністрація Трампа та його команда сподіваються на швидкий прогрес у переговорному процесі й підписання миру у найближчі місяці. Ці їхні прагнення викликані не лише бажанням отримати Нобелівську премію миру – Дональд Трамп дійсно хоче стати переможцем у цій справі. Хоча його команда часом загрожує виходом з переговорів, самого виходу не відбудеться, оскільки Трамп дуже глибоко заангажований у зовнішньополітичні конструкції, пов’язані з українською темою, і не здатен переключити увагу на інші питання.
Таким чином, можна констатувати:
- Дональд Трамп приречений зосередитися на українському питанні, оскільки йому необхідно поставити крапку у війні.
- Головні зусилля Трампа будуть спрямовані більше на примушування України до компромісів, ніж Росії до припинення агресії.
- Західні країни будуть значно більше тиснути на Україну, водночас докладатимуть зусиль для залучення Росії до врегулювання, пропонуючи їй певні угоди («deal»), які включають інтеграцію РФ у глобальний геополітичний порядок.
Перспективи такого підходу включають:
- Залучення Росії до масштабних енергетичних проектів.
- Розподіл сфер впливу на міжнародній арені.
- Спільну роботу над новими доданими вартостями у космічних чи океанічних технологіях.
- Умови, які дозволять Кремлю утвердитися як наддержаві, що відтворює його давні амбіції.
- Трус втрата Україною значущості для Росії, що відкриє шлях для тактичних поступок з боку Кремля в обмін на майбутні перспективи.
Автор матеріалу — Віталій Кулик, директор Центру дослідження проблем громадянського суспільства.
Про особу: Віталій Кулик
Віталій Кулик народився 22 вересня 1976 року в Києві. Він є українським політичним експертом та колишнім головним консультантом Національного Інституту проблем міжнародної безпеки при РНБО. З 1998 року й до теперішнього часу очолює Центр досліджень проблем громадянського суспільства.
Якщо ви помітили помилку, виділіть відповідний текст і натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити редакцію.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
